Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 759/8252/16-ц
провадження № 61-17909св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року у складі судді Семанівої Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК Провідна»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позовна заява мотивована тим, що 03 червня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «СК «Провідна» із повідомлення про настання події (страхового випадку), а саме дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка відбулася 30 травня 2015 року за участю транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Разом із вказаним повідомленням ОСОБА_4 надала заповнений бланк полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 травня 2015 року № АЕ/4153677 (далі - поліс), яким забезпечено транспортний засіб «Daewoo Matiz», державний номерний знак НОМЕР_1, і який укладений із ПАТ «СК «Провідна».
Проте станом на дату скоєння ДТП у ОСОБА_4 не було у наявності будь-якого чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 05 червня 2015 року № 64937346, постановою від 30 травня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення, роздруківкою з єдиної централізованої бази даних Моторно (транспортного) страхового бюро.
У пояснювальній записці керівника напрямку філії ПрАТ «СК «Провідна» у м. Києві ОСОБА_6 зазначено, що заповнений бланк полісу наданий до ПрАТ «СК «Провідна» 03 червня 2015 року, через декілька днів після укладення, без квитанції, яка підтверджує сплату страхового платежу по зазначеному полісу.
Відповідно до банківської виписки від 03 червня 2015 року № 0008605 сплата страхового платежу у розмірі 1 296,00 грн за полісом надійшли 03 червня 2015 року, тобто через чотири дні після вчинення ДТП.
Таким чином, поліс є недійсним, оскільки страховий внесок здійснений лише 03 червня 2015 року, тобто після настання страхового випадку.
Із урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати факт укладення полісу після настання страхового випадку (30 травня 2015 року), а також, визнати поліс недійсним з моменту укладення на підставі пункту 2 статті 215 Цивільного кодексу України (нікчемний правочин).
Заочним рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ «СК «Провідна» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оспорюваному полісі зазначено про сплату страхувальником страхового платежу, а також зазначено дату сплати та його розмір, а тому відсутні підстави стверджувати про невнесення страхувальником страхового платежу. Посилання позивача на те, що поліс укладений вже після настання ДТП не підтверджуються жодними доказами і є лише припущеннями позивача. Крім того, оплата страхового внеску або її відсутність мають правове значення виключно для встановлення моменту набрання чинності полісу, якщо інше не передбачено договором страхування, та не є підставою для визнання його недійсним в силу положень статей 203, 215, 998 ЦК України, оскільки чинне законодавство не встановлює несплату страхового платежу підставою для визнання договору страхування (полісу) недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» відхилено. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, дослідивши докази та встановивши обставини справи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
У травні 2017 року ПрАТ «СК «Провідна» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційній скарга мотивована тим, що оспорюваний поліс не був укладений 29 травня 2015 року, оскільки відповідач сплатив страховий внесок 03 червня 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням від 02 червня 2015 року. Також факт не укладення полісу 29 травня 2015 року підтверджується наданими позивачем доказами, а саме довідкою про ДТП від 05 червня 2015 року № 64937346 та постановою про адміністративне правопорушення від 30 травня 2015 року, у яких зазначено, що поліс був відсутній у відповідача на момент вчинення ДТП. Крім того, суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання позивача про допит свідка - ОСОБА_7, якій відомі обставини, що мають значення для вирішення спору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ «СК «Провідна» не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 30 травня 2015 року відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Згідно із довідкою про ДТП від 05 червня 2015 року № 64937346 винною у ДТП особою є ОСОБА_4
На момент вчинення ДТП ОСОБА_4 не мала при собі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення від 30 травня 2015 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з інформацією бази даних Моторно (транспортно) страхового бюро України поліс станом на 30 травня 2015 року у таку базу не внесений.
Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення від 02 червня 2015 року, сплата страхового платежу за полісом відбулася 03 червня 2015 року.
Згідно з пояснювальною запискою керівника напрямку філії ПрАТ «СК «Провідна» у м. Києві ОСОБА_6, поліс не зданий в оперативний облік у зв'язку з тим, що він оплачений субагентом після настання страхового випадку.
Відповідно до наказу ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_6 за неналежне ставлення до своїх посадових обов'язків, а саме порушення вимоги статті 7 розділу 4 «Положення про облік бланків договорів страхування та інших бланків звітності і обліку ПрАТ «СК «Провідна» оголошено догану.
Стаття 7 розділу 4 «Положення про облік бланків договорів страхування та інших бланків звітності і обліку ПрАТ «СК «Провідна» містить загальні вимоги щодо оформлення та переміщення бланків добровільного страхування, відповідно до яких, переміщення таких бланків відбувається з обов'язковим оформленням прибутково-видаткової накладної.
У службовій записці директора департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_8 зазначено, що поліс передавався керівнику напрямку філії ПАТ «СК «Провідна» у м. Києві ОСОБА_6, яка у подальшому передала його до субагенту без оформлення відповідного акта прийому-передачі. Зазначений субагент 29 травня 2015 року оформив поліс на ОСОБА_9, проте гроші на розрахунковий рахунок не внесені, звіту не здано. Страховий внесок поступив 03 червня 2015 року.
Відповіддю ПрАТ «СК «Провідна» від 07 серпня 2015 року ОСОБА_5 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки у бланку полісу міститься інформація про оформлення його із помилками у даті початку його дії, тому цей бланк є зіпсованим. Крім того, станом на 30 травня 2015 року страхові внески за полісом не перераховані, то він є недіючим. Законних підстав для визнання події страховою ? не встановлено.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування ? це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частинами першою, другою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Порядок укладення і початок дії договору страхування визначено у статті 18 Закону України «Про страхування», відповідно до якої для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Загальні підставі недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Додаткові підстави недійсності договору страхування зазначені у статті 998 ЦК України, якою передбачено, що договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку або об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наявність полісу з усіма необхідними реквізитами відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про страхування» є підтвердженням факту укладення сторонами договору страхування, а тому відсутні правові підстави для визнання укладеного сторонами договору страхування недійсним.
Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що факт оплати відповідачем страхового внеску 03 червня 2015 року, тобто після настання страхового випадку, свідчить про не укладення сторонами договору страхування саме 29 травня 2015 року є безпідставними і не впливають на правильність вирішення судами спору, з огляду на таке.
Відповідно до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, необхідно розмежовувати поняття «укладення договору» та «набрання чинності договором». Так, згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тоді як набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору.
Таким чином, момент укладення договору може не збігатися із моментом набрання ним чинності, а тому несплата страхового платежу не є підставою для визнання договору страхування недійсним із підстав заявлених позивачем.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у полісі вказано про сплату страхувальником страхового платежу, а також зазначено дату сплати, якою є 29 травня 2015 року, та розмір страхового платежу, а тому відсутні підстави стверджувати про несвоєчасне внесення страхувальником страхового платежу.
Посилання заявника у касаційній скарзі на відсутність у відповідача страхового полісу на момент виникнення ДТП, виходячи із незазначення про його наявність у довідці про ДТП та постанові про адміністративне правопорушення, не беруться до уваги, оскільки відсутність такої інформації лише підтверджує непред'явлення відповідачем страхового полісу, та не може свідчити про те, що договір страхування укладений після настання страхового випадку.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про допит свідка є безпідставним, оскільки у матеріалах справи відсутнє таке клопотання. Також із журналу судового засідання не вбачається, що позивач заявляв усне клопотання про допит свідка.
Висновки судів по суті вирішення спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем належним чином.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
С. О. Погрібний
Г. І. Усик