Справа № 461/8906/18
Провадження № 6/461/236/18
27.11.2018 року місто Львів
Галицький районний суду м. Львова у складі:
головуючого - судді - Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря - Скаба В.О.,
державного виконавця Данько У.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові подання державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду за межі України,
встановив:
державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань за судовим наказом, виданим Господарським судом 09.03.2017 за №914/2254/16 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РайфайзенБанк Аваль» заборгованості в розмірі 355 081,60 гривень та 5 326,22 гривень судового збору.
Подання обгрунтовує тим, що станом на сьогоднішній день, заборгованість згідно вищевказаних виконавчих документів боржником не погашено, боржник ухиляється від виконання зобов'язання, що є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримала.
Дослідивши матеріали подання, заслухавши пояснення державного виконавця, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України” встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Верховний суд України у Судові практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року зазначає:
«Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо)».
Однак, до матеріалів подання, державним виконавцем не подано жодних доказів, які б давали суду підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, невиконавши покладені на нього рішенням суду зобов'язання. Також, не подано доказів про те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом та з'ясування можливості добровільного виконання боржником свого зобов'язання.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що в ході розгляду подання не здобуто доказів, які б свідчили про те, що боржник дійсно свідомо ухиляється від сплати заборгованості та від виконання своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні подання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.