Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 487/5798/16-ц
провадження № 61-9132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - державне підприємство «Адміністрація морський портів України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Агєєвої Л. І., від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., від 16 листопада 2017 року,
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до державного підприємства «Адміністрація морський портів України» (далі - ДП «Адміністрація морський портів України») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що з травня 1994 року вона працювала на різних посадах у Миколаївському морському торговельному порту. Після реорганізації порту вона з 13 червня 2013 року працювала на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - МФ ДП «Адміністрація морських портів України»). Наказом № 798 від 19 жовтня 2016 року на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків, а у подальшому, наказом № 390/0 від 27 жовтня 2016 року її було звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором.
Посилаючись на незаконність вказаних наказів, оскільки порушень трудових обов'язків не допускала, а також вказуючи, що її звільнення відбулося під час знаходження на лікарняному, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд скасувати наказ про дисциплінарне стягнення № 798 від 19 жовтня 2016 року, наказ про її звільнення № 390/0 від 27 жовтня 2016 року, поновити її з 28 жовтня 2016 року на посаді головного бухгалтера, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 181 510, 68 грн та 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Скасовано наказ МФ ДП «Адміністрація морських портів України» від 19 жовтня 2016 року № 798 про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_4 Скасовано наказ МФ ДП «Адміністрація морських портів України» від 27 жовтня 2016 року № 390/0 про звільнення ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії МФ ДП «Адміністрація морських портів України» з 28 жовтня 2016 року. Стягнуто з МФ ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 516 607, 82 грн з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду у частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення, про які зазначено у наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не пов'язані з посадовими обов'язками головного бухгалтера централізованої бухгалтерії, тому наказ про застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани є незаконним. Разом з цим, у зв'язку із скасуванням наказу про оголошення ОСОБА_4 догани відсутні підстави вважати законним та обґрунтованим звільнення останньої за систематичне порушення трудових обов'язків.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства.
У грудні 2017 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, не врахували, що застосування до позивача дисциплінарного заходу у виді догани було правомірним. Незабезпечення аналізу даних бухгалтерського обліку та звітності, невиконання позивачем розпорядження начальника адміністрації свідчать про системний характер порушення трудової дисципліни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року касаційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 січня 2018 року матеріали провадження за касаційною скаргою передано до Верховного Суду.
14 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
27 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У квітні 2018 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 19 березня 2013 року № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація портів України» ДП «Миколаївський морський торговельний порт» було реорганізовано у МФ ДП «Адміністрації морських портів України» (а.с. 278-279).
На підставі наказу МФ ДП «Адміністрації морських портів України» від 13 червня 2013 року № 1/о за переведенням з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» до МФ ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_4 було прийнято на посаду головного бухгалтера з 13 червня 2013 року з оплатою згідно штатного розпису (а.с. 247).
Згідно наказу МФ ДП «Адміністрація морських портів України» № 92/о від 04 квітня 2014 року головного бухгалтера ОСОБА_4 було переміщено на посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії (а.с. 248).
Наказом № 798 від 19 жовтня 2016 року «Про дисциплінарне стягнення» за неналежне виконання посадових обов'язків, передбачених пунктом 4.2.6 Положення про централізовану бухгалтерію, головному бухгалтеру ОСОБА_4 оголошено догану (а.с. 12-13). Підставою для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності стали незабезпечення проведення аналізу бухгалтерського обліку та звітності щодо причин зростання дебіторської заборгованості, організації та проведення роботи з її списання відповідно до законодавства, що призвело до непогашення дебіторської заборгованості з ТОВ «Сісайд Термінал» у сумі 40 000, 00 грн, ТОВ НВО «АВІА» - 149 981, 73 грн, ТОВ «Техсервіс» - 192 540, 60 грн, чим порушено пункт 4.2.6 Положення про централізовану бухгалтерію ПП-18-16/01-01, затвердженого начальником МФ ДП «Адміністрації морських портів України» 01 червня 2016 року (далі - Положення).
Відповідно до Положення централізована бухгалтерія є структурним підрозділом МФ ДП «Адміністрація морських портів України», очолюється головним бухгалтером, який безпосередньо підпорядковується заступнику начальника з фінансів та економіки (пункти 1.1, 1.2 Положення) (а.с. 86-92). Головний бухгалтер у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством України, наказами й розпорядженнями, інструкціями, вказівками та іншими актами голови ДП «Адміністрація морських портів України», начальника адміністрації і його заступників, цим Положенням.
Основними завданнями централізованої бухгалтерії, зокрема є ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності адміністрації та складання звітності (пункт 4.1.1 Положення).
Пунктом 4.2.6 Положення передбачено, що для вирішення основних завдань централізована бухгалтерія виконує функції, в тому числі проведення аналізу даних бухгалтерського обліку та звітності щодо причин зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, організації та проведення роботи з її списання відповідно до законодавства.
Обов'язки, права, відповідальність головного бухгалтера передбачені розділом 5 вищевказаного Положення.
Пунктом 5.1 Положення передбачені обов'язки головного бухгалтера, серед який є здійснення поточного контрою за веденням бухгалтерського обліку складанням фінансової звітності, дотриманням законодавства та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку. Крім того, головний бухгалтер вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Наказом № 390/о від 27 жовтня 2016 року головного бухгалтера централізованої бухгалтерії ОСОБА_4 звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Зі змісту зазначеного наказу позивачку звільнено як особу, раніше притягнуту до дисциплінарної відповідальності за наказом № 798 від 19 жовтня 2016 року (а.с. 14).
Встановлено, що починаючи з 26 вересня 2016 року за дорученням т.в.о. начальника адміністрації порту на підприємстві проводилась перевірка причин виникнення дебіторської заборгованості за виданими авансами ТОВ «Сісайд Термінал», ТОВ НВО «АВІА», ТОВ «Техсервіс».
11 жовтня 2016 року начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції адміністрації порту ОСОБА_6 звернуся зі службовою запискою до т.в.о. головного бухгалтера ОСОБА_7 про надання необхідних документів за вказаними договорами (а.с. 25).
12 жовтня 2016 року т.в.о. ОСОБА_7 рапортом надала відповідь, в якому зазначила, що вказану дебіторську заборгованість було прийнято на окремий баланс МФ ДП «Адміністрації морських портів України» згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань № 8 від 13 червня 2013 року від ДП «Миколаївський морський торгівельний порт». Разом з цим, вказала, що первинні документи по розрахунках та протоколи нарад у централізованій бухгалтерії відсутні (а.с. 24).
Повторно 13 жовтня 2016 року начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції адміністрації порту ОСОБА_6, звернувся із службовою запискою до т.в.о. головного бухгалтера ОСОБА_7 про надання копій документів за договором від 29 квітня 2013 року з ТОВ НВО «АВІА» (а.с. 23).
На вказану записку було надано відповідь та копії актів звірок взаємних розрахунків за період з 13 червня 2013 року по 30 вересня 2015 року (а.с. 22).
17 жовтня 2016 року начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції адміністрації порту ОСОБА_6 звернувся до головного бухгалтера ОСОБА_4 із службовою запискою, в якій просив надати пояснення щодо здійснення централізованою бухгалтерією контролю за недопущенням росту дебіторської заборгованості, аналізу даних бухгалтерського обліку та звітності, а також в якому структурному підрозділі знаходяться первинні документи: договори, платіжні документи, акти приймання-передачі, акти звірок розрахунків, листування з питань виконання договорів (а.с. 21).
Того ж дня начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції адміністрації порту ОСОБА_6 подав т.в.о. начальника МФ ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_8 рапорт про притягнення головного бухгалтера ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання пункту 4.2.6 Положення, що призвело до непогашення дебіторської заборгованості.
18 жовтня 2016 року ОСОБА_4, як головним бухгалтером, на зазначену вище службову записку було надано відповідь, в якій повторно повідомлено про те, що дебіторська заборгованість вказаних вище товариств була передана за актом приймання-передачі № 8 від 13 червня 2013 року, передача первинних документів не передбачалась, у зв'язку з чим в бухгалтерії первинні документи відсутні. Також було надано пояснення щодо визначення первинних документів, порядку списання безнадійної та простроченої заборгованості, а також вказано про відсутність підстав віднесення дебіторської заборгованості за вказаними договорами до безнадійної та простроченої. Крім того, були надані документи на 17 аркушах (а.с. 17-18).
27 жовтня 2016 року начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції адміністрації порту ОСОБА_6 звернувся зі службовою запискою до т.в.о. начальника МФ ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_9 про сприяння у наданні централізованою бухгалтерією копій документів за договорами з підприємствами - ТОВ «Сісайд Термінал», ТОВ НВО «АВІА», ТОВ «Техсервіс» та протоколів робочих нарад. Резолюцією т.в.о. начальника МФ ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_9 на вказаній службовій записці було зобов'язано головного бухгалтера до 16-45 год. 27 жовтня 2016 року надати зазначені документи (а.с. 80).
Згідно акту від 27 жовтня 2016 року, складеного у період з 16-40 год. до 16-45 год., начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції адміністрації порту ОСОБА_6, начальником юридичної служби ОСОБА_10 та прес-секретарем ОСОБА_11, позивач відмовилась від надання пояснень щодо причин невиконання вказівки керівника відносно документів, зазначених у службовій записці від 27 жовтня 2016 року (а.с. 84).
Встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань № 8 від 13 червня 2013 року до ДП «Адміністрація морських портів України» від ДП «Миколаївський морський торговельний порт» перейшла дебіторська заборгованість, зокрема за договорами, укладеними з ТОВ «Сісайд Термінал», ТОВ НВО «АВІА», ТОВ «Техсервіс», яка згодом перейшла до ДП МФ «Адміністрація морських портів України». Передача первинних документів не проводилася (а.с. 241-246).
Таким чином, дебіторська заборгованість за договорами з вказаними товариствами виникла у ДП «Миколаївський морський торговельний порт».
Відповідно до наданих копій актів звірок взаємних розрахунків за період з січня 2015 року по липень 2016 року централізована бухгалтерія ДП «Адміністрація морських портів України» проводила роботу щодо дебіторської заборгованості з вказаними товариствами (а.с. 211-226).
26 вересня 2016 року ОСОБА_4, як головний бухгалтер, звернулась до начальника інженерної служби з рапортом, в якому просила надати вказівку підрозділам, відповідальним за веденнями договорів з указаними дебіторами, провести роботу щодо погашення дебіторської заборгованості та надати інформацію до централізованої бухгалтерії щодо прийнятих заходів (а.с. 27).
28 вересня 2016 року начальником інженерної служби МФ ДП «Адміністрація морських портів України» головному бухгалтеру ОСОБА_4 було надано відповідь де зазначено, що вирішення питання по договору з ТОВ «Сісайд Термінал» покладено на юридичну службу порту. Матеріали по договору з ТОВ НВО «АВІА» у відділі гідротехнічних споруд відсутні, акти виконаних робіт по договору з ТОВ «Техсервіс» не надавались (а.с. 26).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статей 150, 233 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава ХV цього Кодексу). Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Негативні наслідки у вигляді непогашеної дебіторської заборгованості не можна напряму пов'язувати з невиконанням головним бухгалтером центральної бухгалтерії своїх посадових обов'язків. Ненадання керівнику документів, які відсутні у бухгалтерії, не може вважатись порушенням трудової дисципліни.
Встановивши, що позивача було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання обов'язків, а також врахувавши недоведеність систематичного невиконання ОСОБА_4 або неналежного виконання нею трудових обов'язків, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що для її звільнення у відповідності до пункту 3 статті 40 КЗпП України у роботодавця не було достатніх правових підстав, а тому припинення з ОСОБА_4 трудових відносин відбулося незаконно. Суд правильно поновив ОСОБА_4 на роботі та стягнув середній заробіток.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта