79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.02.10 Справа№ 3/130 (10/10)
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи
За первісним позовом: КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”
До відповідача-1: Львівська обласна організація Національної спілки художників України
До відповідача-2: Національна спілка художників України, м. Київ
До відповідача-3: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради БТІ та ЕО”
Про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсними наказів НСХ України від 09.10.2002 року та від 15.07.2004 року, визнання права повного господарського відання та зобов'язання БТІ зареєструвати право повного господарського відання та видати витяги із реєстру прав
за зустрічним позовом Національної спілки художників України
до КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”
про визнання дійсним договору оренди 24.06.2005 року та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном
В судове засідання з'явились:
від позивача: Залевський Л.І. - ліквідатор
від відповідача-1: Пашковський Я.В. - представник
від відповідача-2: Пашковський Я.В. - представник
від відповідача-3: Бакун О.А.-представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов ліквідатором КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” до Львівської обласної організації Національної спілки художників України, до Національної спілки художників України та до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради „ БТІ та ЕО” про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсними наказів НСХ України, визнання права повного господарського відання та зобов'язання БТІ зареєструвати право повного господарського відання та видати витяги із реєстру прав .
Національною спілкою художників України було подало зустрічний позов про визнання дійсним договору оренди б/н від 24.06.2005 року, укладеного між Національною Спілкою художників України та КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2008 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року у справі № 10/10 первісний позов задоволено частково та зобов'язано Львівську обласну організацію Національної спілки художників України не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном по вул.Мучній,32 у м.Львові; визнано право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на об'єкти нерухомого майна за вказаною та зобов'язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради БТІ та ЕО” зареєструвати право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на вказані об'єкти з видачею витягів з реєстру прав на нерухоме майно; визнано недійсними накази Національної спілки художників України від 15.07.2004 та від 24.06.2005; визнано недійсним укладений між НСХ України та КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” договір оренди б/н від 24.06.2005. В частині первісних позовних вимог про визнання недійсними актів прийому-передачі нерухомого майна в оперативне управління від 09.1 и.2002 та від 15.07.2004, акта прийому-передачі нерухомого майна від 24.06.2005 року в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 у справі №10/10 скасовано в частині задоволених первісних позовних вимог (за винятком вимоги про визнання недійсним договору оренди від 24.06.2005) з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.06.2009 року справу призначено до розгляду на 06.07.2009 року. В зв'язку з оскарженням до ВСУ постанови ВГСУ від 27.01.2009 року ухвалою суду від 13.08.2009 року провадження у справі було зупинено.
В зв'язку з усуненням обставин , що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою суду від 27.11.2009 року розгляд справи було поновлено та призначено до розгляду на 07.12.2009 року .
Розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування необхідних документів та з'ясування всіх обставин справи. З метою подання необхідних документів в обґрунтування своїх вимог і заперечень в порядку ст..69 ГПК України сторони подали заяву про продовження строку розгляду справи до 01.02.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Представники відповідачів проти позову заперечили повністю з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, та наданих в судових засіданнях поясненнях.
01.02.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Постановою господарського суду Львівської області від 29.03.2007 року введена процедура ліквідації боржника КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, якого визнано банкрутом. Ліквідатором КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»було здійснено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей , що ввійшли в ліквідаційну масу. Залишки готової продукції зберігалися у приміщеннях (складах) фабрики за адресою :м.Львів, вул.. Мучна,32.
Як стверджує позивач, починаючи з 20.09.2007 року представниками Львівської обласної організації Національної спілки художників України чиняться перешкоди у доступі ліквідатора та працівників боржника до ліквідаційної маси, що стало причиною його звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні своїм майном, яке було передане Національною спілкою художників України (НСХУ) в оперативне управління позивачу згідно наказів №43 від 09.10.2002 року та № 17 від 15.07.2004 року. В зв'язку з нераціональним використанням майна, що знаходилося в користуванні КП „Львівська кераміко-скульптурна фабрика” наказом №17 від 24.06.2005 року Національної спілки художників України 6уло зобов'язано керівника КП „Львівська кераміко-скульптурна фабрика” зняти з обліку та повернути НСЗУ нерухоме майно і обладнання передане фабриці згідно наказів № 43 від 09.10.2002 року та № 17 від 15.07.2004 року . Відповідно до п.3 зазначеного наказу №17 від 24.06.2005 року зобов'язано позивача терміново реалізувати продукцію фабрики та запаси матеріалів для погашення заборгованості із заробітної плати та до бюджету.
КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” не погоджується із зазначеними вище наказами Національної спілки художників України з тих підстав, що майно було передане їй на праві оперативного управління, що на думку позивача суперечить положенням ГК України та повинні бути визнані недійсними в силу ст.215 ЦК України.
Крім того, позивач просить визнати за ним право повного господарського відання на об'єкти нерухомого майна розташовані за адресою :м.Львів, вул.. Мучна,32 та вул. Самчука,26 і зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради БТІ та ЕО” зареєструвати право повного господарського відання на зазначені об'єкти нерухомості на КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та видати витяги із реєстру прав на нерухоме майно.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Національна спілка художників України є правонаступником усієї сукупності прав та обов'язків Спілки художників України, яка зареєстрована Мін'юстом України 17 грудня 1991 року св. № 177, та перереєстрована Мін'юстом України 12 листопада 1992 року, та яка стала правонаступником Спілки художників СРСР її республіканської організації Спілки художників УРСР.
Положеннями Статуту Художнього фонду Спілки художників СРСР, затвердженого на Всесоюзній конференції Спілки художників СРСР 12 квітня 1989 року, Статуту Спілки художників України від 17-19 квітня 1993 року передбачено, що Художній фонд Спілки художників УРСР це організація, що є матеріально-виробничою і фінансово-економічною базою Спілки художників УРСР, та яку створено у відповідності до Постанови РНК СРСР від 04 лютого 1940 року № 186, і в подальшому іменується, згідно рішення 7-го з'їзду художників СРСР - “Художфонд Спілки художників СРСР”.
Як стверджує відповідач-2, чого не заперечує позивач, саме за рахунок Художнього фонду Спілки художників УРСР здійснювалось централізоване фінансування будівництва Колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”.
Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року за № 2268-XII “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” тимчасово передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР до встановлення їх правонаступників.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” всеукраїнські творчі спілки, які діяли як юридичні особи до 24.08.91 року є правонаступниками майна відповідних творчих спілок колишнього Союзу РСР.
Згідно з абзацом 32 п. 4 Додатку № 1 до Постанови КМ України від 10.07.1998 р. №1058 Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика Художнього фонду УРСР, м. Львів, вулиці Мучна, 32, і Самчука, 26 (колективне підприємство “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” Львівської обласної організації Національної спілки художників України, м. Львів, вулиці Мучна, 32, і Самчука, 26) передано у власність Національної спілки художників України.
Факт такої передачі відображено у акті спільної комісії НСХУ та ФДМ України від 09.07.2002 року, щодо належності Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики Художнього фонду УРСР - Національній Спілці художників України та в наказі ФДМ України за № 1211. Вищенаведене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та сторонами по справі визнається і не заперечується.
Таким чином, Національна спілка художників України є власником будівель, споруд та нежитлових приміщень по вул. Мучній, 32 в м.Львові на підставі постанови КМ України від 10.07.98 р. № 1058, що підтверджується свідоцтвом про право власності № П-67и від 11.07.2002, актом спільної комісії НСХ України та ФДМ України від 09.07.2002 та наказом ФДМ України № 1211 від 1211.
Відповідно до ст. 4 чинного на той час Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Постанова КМ України від 10.07.98 р. № 1058 також не містить приписів щодо необхідності передачі Національною спілкою художників України належного їй нерухомого майна у повне господарське відання заснованих нею підприємств.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до п.7.2 -7.3 Статуту Національної спілки художників України (чинного на момент спірних правовідносин) майно та кошти спілки є спільною загальною власністю членів Спілки, є неподільними , не підлягають відчуженню і приватизації, крім житла.
Згідно п.7.4 Статуту Національної спілки художників України на підставі рішення Ради Спілки передається в користування обласним, міським, регіональним організаціям та Кримській організації НСХУ майно, розташоване на їх території, крім будинків творчості і підприємств, безпосередньо підпорядкованих Спілці.
Положення чинного Статуту КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” (в редакції від 19.02.96 р.) не містять жодних вказівок щодо закріплення за позивачем майна на праві повного господарського відання. Жодних змін чи доповнень до Статуту КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на даний час не внесено. Таким чином безпідставною є вимога позивача про визнання за ним права повного господарського відання на передане йому в користування (оперативне управління) майно з посиланням на положення ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, фактична передача частини спірних об'єктів нерухомості по вул. Мучній, 32 в м. Львові в оперативне управління КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” відбулася ще 09.10.2002 року на підставі наказу НСХ України № 43 від 09.10.2002 та оформлена актом приймання-передачі від 09.10.2002. Тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності Господарським кодексом України, а тому ст. 112, 136, 137 цього Кодексу не мають до них зворотної дії.
Що стосується передачі частини спірних об'єктів нерухомості по вул. Мучній, 32 в м. Львові в оперативне управління КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, яка відбулася 15.07.2004 року на підставі наказу НСХ України № 17 від 15.07.2004 та оформлена актом приймання-передачі від 15.07.2004 (тобто вже в після набрання чинності Господарським кодексом України), то в силу положень чч. 1, 2 ст. 319 ЦК України Національна спілка художників України, як власник майна використала своє право і розпорядилася своїм майном на власний розсуд в межах закріплених Статутом повноважень.
Крім того, слід зазначити, що ч. 5 ст. 112 ГК України встановлено можливість альтернативного закріплення власником свого майна за підприємством об'єднання громадян (на праві оперативного управління або господарського відання). Передача Національною спілкою художників України належного їй на праві власності майна в оперативне управління КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” є правом власника та не суперечить чинному законодавству.
Жодним нормативно правовим атом не передбачено обов'язку Національної спілки художників України (як власника майна) передавати його на праві господарського відання підприємствам, засновниками якого вона не є.
З огляду на викладене, необґрунтованими є вимоги позивача в частині визнання за ним права повного господарського відання на об'єкти нерухомого майна , що належить на праві власності Національній спілці художників України.
Що стосується вимог позивача в частині визнання недійсними наказів НСХ України №17 від 15.07.2004 року та № 17 від 24.06.2005 року, які за своєю правовою природою є актами об'єднання громадян, та можуть визнаватися недійсними в судовому порядку (ч. 2 ст. 20 ГК України), то слід зазначити, що позивач жодним чином не обґрунтував підстав для визнання їх недійсними. Крім того, з позовом про визнання недійсним наказу НСХ України №17 від 15.07.2004 року позивач звернувся лише 16.01.2008 року по спливу трьохрічного строку з моменту його підписання. Обставини підписання керівниками НСХ України та КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” наявного у справі акту приймання-передачі нерухомого майна в оперативне управління від 15.07.2004 року, який спрямований на виконання наказу НСХ України № 17 від 15.07.2004 та містить чітке посилання на нього, передбачають обізнаність позивача з порушенням своїх прав з моменту підписання вказаного акту приймання-передачі та обумовлений цим пропуск строку позовної давності, оскільки позов пред'явлено в січні 2008 року.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові. Як вбачається з матеріалів справи, під час попереднього розгляду справи відповідачами наголошувалось на пропуску позивачем строку позовної давності. Заяву про застосування строку позовної давності було подано відповідачем-2 в судове засідання 06.07.2009 року.
З огляду на викладене, в частині уточнених позовних вимог щодо визнання недійсним наказу НСХ України №17 від 15.07.2004 року слід відмовити.
Що стосується оскарженого наказу НСХ України № 17 від 24.06.2005 року, то ні в позовній заяві, ні в заяві про збільшення позовних вимог, ні в поданих письмових пояснення позивачем не наведено жодної правової аргументації щодо підстав для визнання його недійсним. Як вбачається із тексту зазначеного наказу : в зв'язку з нераціональним використанням майна, що знаходилось в користуванні КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” Львівської обласної організації НСХУ, відсутністю достатнього рівня організації виробництва та нарощуванням заборгованості, невиконанням рішень секретаріату НСХ України та рекомендацій аудиторів по обліку нерухомого майна і обладнання , позивача зобов'язано зняти з обліку нерухоме майно і обладнання передане фабриці згідно наказу №43 від 09.10.2002 року, акту прийому-передачі від 09.10.2002 року та наказу №17 від 15.07.2004 року та акту прийому-передачі від 15.07.2004 року і повернути його Національній спілці художників України. Цим же наказом було зобов'язано позивача терміново реалізувати продукцію фабрики та запаси матеріалів для погашення заборгованості з заробітної плати та до бюджету і надати звіт фінансово-господарської діяльності фабрики за другий квартал 2005 року з внесеними виправленнями в обліку нерухомого майна і обладнання. Зазначений наказ №17 від 24.06.2005 року виданий головою НСХУ в межах наданих ому повноважень і не суперечить нормам чинного законодавства та положенням Статут. Підстави для визнання його недійним відсутні.
Що стосується позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні майном, то слід зазначити наступне:
На підставі наказу НСХУ №17 від 24.06.2005 року по акту прийому-передачі від 24.06.2005 року майно, яким користувалося КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на праві оперативного управління всього на суму 4 540 054,02 грн. було передане власнику, що підтверджується підписаним керівниками та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі (том І а.с.38).
КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” звернулася до Львівської обласної організації Національної спілки художників України з позовними вимогами про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні майном ( ліквідаційною масою), що знаходиться за адресою :м.Львів, вул.. Мучна,32.
Право на такий захист передбачене ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність", згідно з якою власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Предметом даного позову (негаторного) є вимога КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” , яка фактично не володіє майном (яке було повернуте власнику згідно акту прийому-передачі від 24.06.2005 року) до особи, яка також не є власником зазначеного майна, оскільки це майно належить на праві власності Національній спілці художників України, що підтверджується свідоцтвом про право власності № П-67и від 11.07.2002, актом спільної комісії НСХ України та ФДМ України від 09.07.2002 та наказом ФДМ України № 1211 від 1211.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними і не підлягають задоволенню
Спір в частині позовної вимоги про зобов'язання ОКП Львівської облради „ Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, як суб'єкта владних повноважень, зареєструвати право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на об'єкти нерухомості є непідвідомчим господарським судам та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Предметом позову в даній справі є, зокрема, зобов'язання ОКП Львівської облради „ Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвати право повного господарського відання.
Реєстрація прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року № 66/7387, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином БТІ в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що позовна вимога про зобов'язання ОКП Львівської облради „ Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, як суб'єкта владних повноважень, зареєструвати право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на об'єкти нерухомості повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності з п. 7 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення ” КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на викладене в частині позовних вимог щодо зобов'язання ОКП Львівської облради „ Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, як суб'єкта владних повноважень, зареєструвати право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на об'єкти нерухомості провадження у справі підлягає припиненню.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Жодними належними і допустимими доказами позивач не обґрунтував порушення свого права оскаржуваними наказами НСХ України та в частині позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні майном , як і не довів свого права повного господарського відання на спірне майно.
З огляду на викладене, з врахуванням практики застосування законодавства вищою судовою інстанцією, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись 3, 4, 41, 42, 43, 44; 45, 46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 80, 82, 84, 85,111-12 ГПК України, суд, -
1. В частині позовних вимог щодо зобов'язання ОКП Львівської облради „ Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвати право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та видачу витягів із реєстру прав на нерухоме майно провадження у справі припинити.
2.В решта частині уточнених позовних вимог КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” відмовити.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
4. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.02.2010 року.
Суддя