Справа № 815/2061/18
15 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Балабан М.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_3 щодо об'єкту "Реконструкція квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1.; скасувати наказ № 01-13/77 ДАБК від 22.12.2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року"; зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради поновити реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року у Єдиному реєстрі документів, в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована департаментом ДАБІ в Одеській області 21.10.2015р. за № ОД142152941350, проте оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем більше ніж через рік з моменту реєстрації вищевказаної декларації. Наказ був прийнятий за результатами проведення позапланової перевірки, про що свідчить акт перевірки дотримання вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.12.2016 р., проте про проведення перевірки її ніхто не повідомляв, інакше би прибула з метою бути присутньою під час проведення перевірки, тому перевірка проводилась за її відсутності про що переконливо свідчить те, що у графі "присутні" відсутні будь-які відомості відносно осіб, які були присутні під час проведення перевірки. Посадові особи відповідача вправі приступити до проведення позапланової перевірки лише у разі пред'явлення направлення для проведення позапланової перевірки, при цьому, така перевірка повинна здійснюватись у присутності суб'єктів містобудування або їх представників. Оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем в результаті проведення позапланової перевірки позивача і ця перевірка є джерелом одержання таких доказів і визначає їх допустимість та належність, а оскільки перевірка була проведена протиправно, то складені за результатами такої перевірки процесуальні документи відповідача є неналежними доказами по справі та як наслідок наказ № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016р. «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142152941350 від 21.10.2015р.». Оскільки наказ №01-13/77ДАБК від 22.12.2016р. «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142152941350 від 21.10.2015р.» є таким, що прийнятий протиправно, а реєстрація декларації скасована неправомірно, то логічним є вимога про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію декларації.
Представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 24 ДАБК від 04.10.2016 року та звернення фізичної особи №01-10/120-зг від 23.11.2016 року. Управлінням проводилась позапланова перевірка не на підставі необхідності перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а на підставі звернення фізичної особи. Тому посилання позивача на те, що Управлінням пропущено строк на проведення позапланової перевірки є таким, що не відповідає дійсності. Під час комісійного виїзду 22.12.2016 року на місце за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що гр. ОСОБА_2 виконані будівельні роботи з реконструкції квартири № 2 шляхом збільшення загальної площі за рахунок приєднання підвального приміщення та улаштування тамбуру входу. Враховуючи наявні документи та факт виявлення виконання будівельних робіт, відповідно до вказаних норм будівельного законодавства, даний об'єкт вважається самочинно реконструйованим. При цьому, наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року винесено на підставі та за результатом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Ухвалою від 15.04.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24 травня 2018 року по справі № 815/2162/18 винесено ухвалу про об'єднання справ № 815/2061/18 та № 815/2162/18 в одне провадження та справу № 815/2162/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними дій передано на розгляд судді Левчук О.А.
21 червня 2018 року в судовому засіданні ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до провадження справу № 815/2162/18 та винесено ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
21 жовтня 2015 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за адресою: АДРЕСА_1, № ОД 142152941350 (а.с. 97-100 т. 1).
18 грудня 2015 року ОСОБА_2 здійснено реєстрацію права власності за нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42-43 т. 1).
04 жовтня 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано наказ про організацію проведення позапланових перевірок у 4 кварталі 2016 року № 24 ДАБК (а.с. 90 т. 1).
10 жовтня 2016 року на адресу року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшло звернення від ОСОБА_1 (а.с. 92 т. 1).
07 грудня 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано направлення про проведення позапланової перевірки на реконструкцію квартири № 2 та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 93).
22 грудня 2016 року за результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с. 94-96 т. 1).
22 грудня 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради винесено наказ № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року" (а.с. 104 т. 1).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, визначено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, позапланова перевірка за адресою: АДРЕСА_1, здійснена на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 (а.с. 92-93 т. 1).
Таким чином, підставою для проведення перевірки слугувало звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, а не на необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів, а тому доводи позивача щодо того, що відповідачем порушено тримісячний строк для проведення перевірки є необґрунтованими.
Відповідно до п. 9, 13, 16, 18 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.
Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.
За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що державний архітектурно-будівельний контроль повинен здійснюватись в присутності суб'єкта містобудування, який повинен ознайомитись з його результатами, зокрема, з актом перевірки, має право на надання пояснень, документів, які спростовують порушення, заперечень, тощо.
При цьому, недотримання зазначених процесуальних вимог нівелює право особи, яка притягається до відповідальності, на захист її прав та інтересів в адміністративному досудовому порядку та зумовлює незаконність прийнятого рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що з акту перевірки від 22.12.2016 року вбачається, що під час здійснення перевірки за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 була відсутня, про що зазначено безпосередньо в акті, а саме: «на момент виїзду будівельні роботи не виконувались, квартира експлуатується, власник відсутній» (а.с. 94-96 т. 1).
Разом з тим, в цьому ж акті перевірки в графі «примірник акта отримав» вказано - «від отримання відмовилась», однак належних та допустимих доказів отримання позивачем за допомогою засобів поштового зв'язку акту перевірки матеріали справи не містять. При цьому, в графі «примірник акта надіслано поштою» відсутні будь-які дані.
Також, матеріали справи не містять доказів пред'явлення та вручення службових посвідчень та направлення для проведення позапланової перевірки ОСОБА_2, в порядку, визначеному Порядком № 553, а отже, фактично позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист.
Допитаний в якості свідка головний спеціаліст Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_4 повідомив, що під час здійснення перевірки за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 була відсутня та перевіряючі не заходили безпосередньо до приміщення квартири, для здійснення огляду.
Отже, факт відсутності позивача під час проведення перевірки відповідачем не заперечувався. Доказів, які б доводили протилежне, матеріали справи також не містять.
Не дотримання відповідачем вказаної вимоги позбавило ОСОБА_2 можливості реалізувати надані законодавством права, зокрема, бути обізнаною у датах початку та закінчення заходу контролю, підставі та предметі його здійснення.
Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що посадові особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради під час проведення перевірки діяли у спосіб, що передбачений законодавством України, та з урахування права особи на участь в проведенні перевірки.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника, на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. ").
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 щодо об'єкту «реконструкція квартири без змін геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, зважаючи на те, що відповідачем не було дотримано порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, та враховуючи те, що спірний наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року" винесений за результатом проведення перевірки, яка не відповідала вказаним вимогам, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, посилання відповідача на те, що наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року винесено на підставі та за результатом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, є необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на ефективний засіб юридичного захисту», згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради поновити реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року у Єдиному реєстрі документів, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 15, 18 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, дані щодо зареєстрованих декларацій, внесених змін до них, повернення на доопрацювання для усунення виявлених недоліків та скасування їх реєстрації, а також виданих сертифікатів та відмов у їх видачі вносяться Держархбудінспекцією до реєстру на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її надходження.
Реєстрація декларації або видача сертифіката здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги".
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.Порядок внесення даних про реєстрацію декларацій, передбачений "Порядком ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів", затвердженим 24.06.2011 року наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 92.
Разом з тим, матеріали справи не містять порушення прав позивача після визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року", та не вчинення відповідачем дій, передбачених нормами законодавства для внесення даних щодо декларації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року до відповідного реєстру. Тобто, позовні вимоги про зобов'язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради поновити реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року у Єдиному реєстрі документів, заявлені позивачем на майбутнє в правовідносинах, якими права позивача ще не порушені.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 щодо об'єкту «реконструкція квартири без змін геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1»; визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року". В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2114,40 грн., відповідно до квитанцій № 0.0.1031679768.1, 0.0.1031680080.1 від 10.05.2018 року та № 92729 від 02.05.2018 року (а.с. 3, 152 т. 1).
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: 65012, АДРЕСА_3) слід стягнути судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: 65012, АДРЕСА_3) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 щодо об'єкту «реконструкція квартири без змін геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1».
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77ДАБК від 22.12.2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: 65012, АДРЕСА_3) судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста девять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.
Суддя О.А. Левчук
.