10.3
Іменем України
27 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 408/2373/18-а
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до начальника Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області Захарова В.І., Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.07.2018 на адресу Луганського окружного адміністративного суду з Біловодського районного суду Луганської області за підсудністю надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (далі - позивач -1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач- 2, ОСОБА_2 ) до начальника управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області Захарова В.І. (далі - відповідач- 1), у якому позивачі просять суд:
- визнати протиправним витяг з протоколу № 67 від 20.07.2017 Управління соціального захисту населення Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області поновити виплату та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.07.2017;
- визнати протиправним витяг з протоколу № 67 від 20.07.2017 Управління соціального захисту населення Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області про відмову у призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області поновити виплату та виплачувати ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.07.2017.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що з червня 2015 року позивачі були змушені залишити своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та переїхали з міста Луганська до Станично - Луганського району, смт. Пшеничного, де мешкають у садовому будинку по теперішній час. 07.06.2016 в УСЗН Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області позивачами були отримані довідки № 905006793 та № 905006792 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та призначена щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У період з червня 2016 року по грудень 2016 року позивачі отримували призначену щомісячну адресну допомогу, після цього періоду виплата допомоги була припинена. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суд від 05 лютого 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області - задоволено, визнано протиправним витяг з протоколу № 29 від 19.01.2017 УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеним особам відповідно до їх заяв від 26 грудня 2016 року та зобов'язано УСЗН Станично -Луганської райдержадміністрації Луганської області поновити виплату та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03 січня 2017року.
16.03.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали відповідь начальника УСЗН Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області Захарова В.І., згідно із якою нарахування щомісячної адресної допомоги як внутрішньо перемішеним особам буде здійснено лише за шість місяців з 03.01.2017 по 02.07.2017 згідно постанов Донецького апеляційного адміністративного суду та Біловодського районного суду Луганської області.
Не погоджуючись з даним рішенням, 06.04.2018 позивачі звернулися до Донецького апеляційного адміністративного суду з заявою про роз 'яснення рішення суду, де просили - роз'яснити четвертий абзац резолютивної частини постанови Біловодського районного суду Луганської області від 20.10.2017 у справі 408/2766/17-а а саме: зобов'язати УСЗН Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03 січня 2017 по місяць зняття з обліку в структурних підрозділах з питань управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області включно.
11.05.2018 ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року.
Оскільки позивачі зверталися до УСЗН Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з заявами про нарахування та виплату щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 03.07.2017 по 04.01.2018, але отримали відмову у нарахуванні допомоги, вони змушені звернутися до суду з новим позовом.
В червні 2017 року позивачі звернулися до УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області з заявами про подальше призначення та виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.
У липні 2017 року позивачі отримали відповідь начальника УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області, згідно якої у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - відмовлено і роз'яснено, що у власності Позивача- 2 є будинок, який розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Таку відмову позивачі вважають протиправною.
Ухвалою Біловодського районного суду Лугансьокї області від 19.06.2018 адміністративну справу передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду (арк.спр. 41).
Ухвалою суду від 23.07.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк.спр. 47).
Ухвалою суду від 07.08.2018 позивачам продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 54-55).
02.10.2018 позивачами усунуто недоліки позовної заяви (арк.спр.62-64).
Ухвалою від 08.10.2018 поновлено позивачам строк звернення до суду із позовом, позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, відстрочено позивачам сплату судового збору до вирішення справи по суті (арк.спр. 67-69).
Ухвалою суду від 08.11.2018 залучено до участі у справі як другого відповідача - управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області; вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 87-88).
29.10.2018 за вх. № 29295/2018 та 27.11.2018 за вх. № 35324/2018 від відповідачів на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 75-78, 98-101), у якому останній заперечував проти позовних вимог, посилавшись на таке. Подружжя ОСОБА_3 було взято на облік до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо перемішених осіб 07.06.2016 за адресою фактичною місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Подружжя Калашнікових повторно ввернулося до Управління 30.06.2017 із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. До заяви були додані такі документи: копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 , копію документа про реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 , копія технічного паспорту на садовий (дачний будинок).
Згідно із пунктом 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 №365, Управлінням 12.07.2017 здійснено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування подружжя ОСОБА_3 . На час обстеження заявники знаходились за фактичним місцем проживання, про що був зроблений відповідний запис до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Зі слів заявників, садовий будинок, в якому вони мешкають, належить ОСОБА_2 .
При цьому садовий будинок, в якому мешкає подружжя ОСОБА_3 , згідно українського законодавства не є житловим.
Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийняла рішення відмовити у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (протокол № 67 від 20.07.2017).
На наступний період подружжя ОСОБА_3 додали до заяви акт комісії по обстеженню технічного стану садових будинків, висновком комісії є те, що будинок придатний для проживання на протязі всього року. На підставі акту подружжю Калашникових призначається щомісячна адресна допомога при всіх зверненнях.
На підставі вищевикладеного, з посиланням на статті 35 Земельного кодексу України, Державні будівельні норми України, ч. 1 статті 379 Цивільного кодексу України, норми Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» представник відповідача-2 провив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.06.2018 № 905006792 (арк. спр. 7-8).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.06.2018 № 905006793 (арк. спр. 9-11).
У період з червня 2016 року по грудень 2016 року позивачі отримували щомісячну адресну допомогу.
Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 20.10.2017 у справі № 408/2766/17-а за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено, визнано дії УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області з приводу відмови у призначенні позивачам щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому чилі на оплату житлово - комунальних послуг, неправомірними; зобов'язано відповідача відновити позивачам виплату щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг; зобов'язано відповідача виплатити позивачам щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг з 26 грудня 2016 року (арк.спр. 18-22).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суд від 05 лютого 2018 року постанову Біловодського районного суду Луганської області від 20.10.2017 у справі № 408/2766/17-а змінено, в четвертому абзаці резолютивної частини постанови слова та цифри "26 грудня 2016 року" замінити на слова та цифри "03 січня 2017 року" (арк. спр. 23-28).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивачів про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 408/2766/17-а (арк.спр. 29-31).
16.03.2018 ОСОБА_1 отримала відповідь начальника УСЗН Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області Захарова В.І., згідно з якою нарахування щомісячної адресної допомоги як внутрішньо перемішеним особам буде виплачено лише за шість місяців з 03.01.2017 по 02.07.2017 згідно постанов Донецького апеляційного адміністративного суду та Біловодського районного суду Луганської області (арк. спр. 15-16).
30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася доУСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області з заявою про подальше призначення та виплату щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеним особам їй та ОСОБА_2 (арк. спр. 79).
На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено відмовити у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до пункту 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що підтверджується витягом з протоколу № 67 від 20.07.2017 (арк. спр. 83).
Згідно із рішенням УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області від 21.07.2017 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання заявнику ОСОБА_1 не призначено згідно витягу з протоколу № 67 від 20.07.2017 і на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 365 від 08.06.2016 (арк.спр. 84).
Згідно із рішенням УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області від 21.07.2017 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання заявнику ОСОБА_2 не призначено згідно витягу з протоколу № 67 від 20.07.2017 і на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 365 від 08.06.2016 (арк.спр. 84 зв.).
Позивачі отримали листи за підписом начальника УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області без дати та вихідного номера, в яких зазначено, що згідно витягу з протоколу № 67 від 20.07.2017 і на підставі п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, їм відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг (арк.спр. 9, 12).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац другий частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).
Так, абзацом першим пункту 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) <…>.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
До заяви додаються копія довідки з військової частини про залучення до проведення антитерористичної операції (для військовослужбовців із числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім'ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім'ї від інших членів сім'ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім'ї в установі уповноваженого банку. У разі наявності житла, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, додаються копія довідки з військової частини про залучення до проведення антитерористичної операції (для військовослужбовців із числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), копія відповідного акта технічного стану (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).
До заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї (абзац п'ятнадцятий пункту 5 Порядку № 505).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім'ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім'ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім'ї на наступний шестимісячний строк.
Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.
Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.
За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (пункт 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365).
Відповідно до пункту 14 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду (пункт 16 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365).
Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
У витязі з протоколу від 20 липня 2017 року № 67 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що мешкають у АДРЕСА_1 , відмовлено у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги з підстав, визначених пунктом 12.1 Порядку № 365 - наявність підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати. У рішенні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.07.2017 не зазначено конкретних підстав, визначених пунктами 6 або 12 Порядку № 505.
Що стосується тверджень відповідача, що садовий будинок не вважається житловим приміщенням, суд зазначає таке.
По-перше, така підстава за Порядком № 505 не є підставою для відмови чи припинення виплати щомісячної адресної допомоги.
По-друге, частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.
Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
За приписами статі 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Статтею 381 Цивільного кодексу України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
Статтею 6 Житлового кодексу України визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
З системного аналізу вищевказаних норм судом встановлено, що садибний будинок є житловим будинком та може бути місцем постійного чи тимчасового проживання (житлом) фізичної особи.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати такий садовий (садибний) будинок нежитловим.
Факт проживання позивача у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та факт придатності даного будинку для постійного проживання протягом року, підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 12 липня 2017 року № 4417.
Також,суд вважає за необхідне вказати, що згідно з статтею 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ (Луганська міська рада) Луганської області та с. Пшеничне (Вільхівська сільська рада) Станично-Луганського району Луганської області.
Також с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області входить до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, наведеного у Додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085.
Тобто, будинок, в якому мешкає позивач, розташований в населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, та на лінії зіткнення.
Відповідно, у розумінні Порядку № 505, наявність житлового будинку, розташованого в районі проведення антитерористичної операції та/або на лінії зіткнення, не є підставою для відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги.
За таких обставин судом встановлено, що відповідачем-2 відмовлено позивачу у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги за заявою від 30 червня 2017 року з підстав, не передбачених Порядком № 505, тобто, протиправно.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) - визнати протиправним та скасувати рішення УСЗН Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 21.07.2017 щодо відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу за заявою від 30.06.2017 на період з 30 червня 2017 року по 29 грудня 2017 року.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними витягів з протоколу № 67 від 20.07.2017 слід відмовити, оскільки в даному випадку порушення прав позивачів відбулося внаслідок прийняття рішень відповідачем -2 від 21.07.2017, і саме визнання останніх протиправними та їх скасування є належним способом захисту порушених прав позивачів, які підлягають судовому захисту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року з метою дотримання прав позивачів, які є пенсіонерами та особами, які перемістилася з району проведення антитерористичної операції, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень до ухвалення судового рішення у справі; відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень до ухвалення судового рішення у справі
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник унаслідок неправомірних дій УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області, суд вважає за необхідне судовий збір у повному обсязі, тобто в сумі 1409,60 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 21 липня 2017 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 21.07.2017 щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) за заявою від 30 червня 2017 року щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на період з 30 червня 2017 року по 29 грудня 2017 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52) призначити та виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) за заявою від 30 червня 2017 року щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, на період з 30 червня 2017 року по 29 грудня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1409,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя А.Г. Секірська