91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.02.10 Справа № 4/181(9/153)
Розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс", м. Луганськ
до Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Алчевську ", м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 65 430 грн. 89 коп.
Суддя : Батюк Г.М.
Секретар судового засідання: Чорна І.М.
в присутності представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача -Головін О.Є, довіреність № 1957 від 09.11.09.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 32376 грн. 00 коп., збитків у розмірі 1803 грн.,00 коп. за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.07.09 № 793/7-7).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців серія АГ № 461982 належна назва відповідача Закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Алчевськ Луганської області ".
На підставі викладеного, відповідачем по справі слід вважати: Закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Алчевськ Луганської області ".
Представник позивача у засідання суду не з'явився, пояснення з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153 не надав.
Представник відповідача відзивом на позовну заяву, з врахуванням приписів, встановлених постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 року по справі № 9/153, зданого до суду 24.12.09 просить у задоволенні позову відмовити з наступних підстав, а саме:
- господарським судом Луганської області 18.12. 2008 року було прийняте рішення по справі № 6/220пн про стягнення з Банку/відповідача/ коштів в сумі 357000,00 грн.
- інкасовані банком 05.01.2009 року, згідно з договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04, кошти позивача в сумі 357000,00 грн. були розблоковані тимчасовим адміністратором Банку та перераховані на рахунок позивача. Ці кошти були інкасовані філією Банку, але не були перераховані своєчасно на рахунок позивача в ЛОД АППБ "Аваль" розрахунковою палатою ПІБ у зв'язку з недостатністю грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку.
Відповідач зазначив, що на весь час затримки платежів у період з 07.10.08 по 05.01.09 постановою Національного банку України від 07.10.08 № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку(закрите акціонерне товариство)»у Банку /відповідача/ було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.08 по 06.04.09.
Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.
Готівкові кошти клієнтів, які прийняті до каси банку в операційний час, зараховуються до каси банку в той же день, а прийняті в післяопераційний час -наступного операційного дня. Що ж до спірного договору, то він не передбачає строків виконання зобов'язання з перерахування інкасової готівкової виручки, але відповідно до п. 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до 3-х операційних днів.
Таким чином, відповідач вважає, що затримка у перерахуванні коштів позивача до введення мораторію з 3-го по 6-те жовтня 2008 року не перевищує встановлений законодавством строк у 3 операційні дня.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, доводи представника відповідача, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.06.09 у справі №9/153 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Алчевськ Луганської області»на користь позивача ТОВ «Торговий дім «Марс», пеню у розмірі 32376,00 грн. та витрати зі сплати держмита -323,76 грн., інформаційно-технічні витрати -154,63 грн. У задоволенні вимог про стягнення збитків у розмірі 18037,92 грн. -відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.09. 2009 року у справі № 9/153, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Луганської області від 24.06.09 у справі №9/153 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153, касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Алчевськ Луганської області»задоволено частково. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. та рішення господарського суду Луганської області від 24.06.2009р. у справі № 9/153 скасовано в частині стягнення пені на суму 32376,00 грн., державного мита на суму 323,76 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 154,63 грн., в цій частині справу № 9/153 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду, в решті постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. та рішення господарського суду Луганської області від 24.06.2009р. у справі № 9/153 залишено без змін.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 07.12.2010 по справі № 9/153 , вказану справу передано на розгляд судді Батюк Г.М.
Таким чином, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153, справа розглядається в частині висновків стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені на суму 32376,00 грн., державного мита у сумі 323 грн. 76 коп. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у сумі 154 грн. 63 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем
/ далі- Клієнт/ та відповідачем /далі- Банк/ укладений договір про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04, за яким Банк зобов'язався своїми силами і засобами в погоджені дні та години здійснювати інкасацію грошових коштів у позивача та проводити приймання грошових коштів і здійснювати своєчасне зарахування коштів на рахунки позивача.
Крім того, між сторонами був укладений договір на приймання торгівельної виручки від 10.12.04, за яким Банк /відповідач/ прийняв зобов'язання здійснювати приймання торгівельної виручки та своєчасне перерахування її на користь Клієнта /позивача /.
За умовами вказаних договорів позивач надав відповідачу грошові кошти за період з 3-го по 6-те жовтня 2008 року на загальну суму 356700,00 грн.
Банк /відповідач/, у порушення договору не виконав зобов'язання щодо приймання торговельної виручки та перерахування до іншої кредитної установи отримані грошові кошти на вказану суму.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 по справі № 6/220пн було стягнуто з відповідача грошові кошти в сумі 356700,00 грн., вказане рішення залишено в силі постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.01.09.
Відповідач 05.01.09 повернув кошти позивача в сумі 356700,00 грн., які були отримані за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04.
Позивач вважає, що несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань (цей факт встановлено судовими рішеннями), Банк /відповідач/ порушив вимоги ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 32376 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.07.09 № 793/7-7).
Також, позивач стверджує, що у зв'язку з порушенням Банком договору йому спричинена шкода (збитки), які позивач нарахував, виходячи із суми несвоєчасно отриманих коштів у розмірі 356700,00 грн., кількості днів прострочення та відповідних банківських процентів у розмірі 20%, які повинен був сплачувати за кредитними угодами. Сума збитків складає 18037,92 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.07.09 № 793/7-7).
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача пені у розмірі 32376 грн. 00 коп., збитків у розмірі 1803 грн.,00 коп. за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.04 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.07.09 № 793/7-7).
Постановою Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153 постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. та рішення господарського суду Луганської області від 24.06.2009р. у справі № 9/153 скасовано в частині стягнення пені на суму 32376,00 грн., державного мита на суму 323,76 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 154,63 грн., в цій частині справу № 9/153 передано на новий розгляд, в решті постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. та рішення господарського суду Луганської області від 24.06.2009р. у справі № 9/153 залишено без змін.
З урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153, справа розглядається в частині стягнення з відповідача пені у сумі 32376,00 грн., державного мита у сумі 323 грн. 76 коп. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 154 грн. 63 коп.
Представник відповідача позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем за період з 03.10.2008р. по 06.10.2008р. у відповідності з укладеними договором інкасації за № 38 від 10.12.2004 року та договором на приймання торгівельної виручки бн від 10.12.2004 року були прийняті готівкові грошові кошти ТОВ «Торговий дім «Марс» /позивача/ на загальну суму 356 700 грн., які в подальшому підлягали перерахуванню на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім «Марс»в ЛОД АППБ «Аваль», код банку 304007, код ЕДРПОУ 30092111.
Відповідачем 03.10.2009 р. та 06.10.2009 року було здійснено приймання до каси безбалансового (відділення № 1 філії «Відділення Промінвестбанку в м.Алчевськ Луганської області»готівкових коштів позивача в сумах 86 500 грн. та 170 200 грн., які здавалися позивачем самостійно, а 04.10.2009 року - інкасування та здача до каси власними силами Банку готівкових коштів позивача в сумі 100 000 грн.
Після приймання зазначених сум, філія «Відділення Промінвестбанку в м. Алчевськ Луганської області»ініціювала переказ цих коштів на рахунок клієнта у відповідності до ст. 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001р. № 2346-III (далі -Закон № 2346-III) шляхом оформлення меморіальних ордерів: № 5 від 06.10.2008 року на суму 170 200 грн., № 1 від 06.10.2008 року на суму 100 000 грн., № 1 від 03.10.2008 року на суму 86 500 грн. та направлення коштів в розрахункову палату Промінвестбанку в м. Києві, але кошти не були перераховані на рахунок позивача в ЛОД АППБ «Аваль»розрахунковою палатою Промінвестбанку у зв'язку з введенням мораторію (до відзиву надані виписки з інформацією про отримання та направлення коштів).
Виконання міжбанківського переказу здійснюється тільки шляхом проведення суми переказу через єдиний кореспондентський рахунок банку відповідно до ст. 27 Закону № 2346-ІІІ.
За умовами договору на приймання торгівельної виручки бн від 10.12.2004 року та відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»готівкові кошти клієнтів, прийняті до каси банку в операційний час зараховуються до банку в той же день, а прийняті в післяопераційний час - наступного операційного дня. До післяопераційного часу, відповідно до п. 2. розділу 1 «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої постановою Національного банку України № 337 від 14.08.2003 року, відноситься також робота з прийняття готівки у вихідні та святкові дні. Згідно графіку документообігу від 04 січня 2008 року операційний час, встановлений у відповідності до Інструкції в безбалансовому відділенні № 1 філії - це час до 12-00 години кожного робочого банківського дня.
Відповідно до укладеного договору на приймання торгівельної виручки бн від 10.12.2004 року, приймання коштів позивача відбувається в день здавання, а перерахування її на рахунок позивача - не пізніше наступного дня за днем їхнього зарахування. Приймання коштів до каси, їх зарахування та перерахування є самостійними операціями. Таким чином, перерахування коштів позивача повинно було відбутися: коштів на суму 86 500 грн., прийнятих 03.10.2008 року повинно було відбутися 07.10.2008
(03.10.08 - п'ятниця (дата прийняття -І6.30год., післяопераційний час), 04.10.2008 та 05.10.2008 - вихідні дні, день зарахування - перший робочий банківський день 06.10.2008 , день перерахування - не пізніше 07.10.2009 року);коштів на суму 100 000 грн., інкасованих 04.10.2008 року - повинно було відбутися 07.10.2008 (04.10.2008 - субота 05.10.2008 - неділя; 06.10.2008 - день зарахування коштів, день перерахування - не пізніше 07.10.2009; коштів позивача в сумі 170200 грн., прийнятих касою 06.10.2008 (понеділок) повинно було відбутися не пізніше 08.10.2008.
Згідно із ст.ст. 1,3 Закону України «Про банки і банківську діяльність», він визначає економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. В загальній системі законодавчих актів цей закон є спеціальним та регулює діяльність банківських установ.
З метою відновлення платоспроможності Промінвестбанку, який зазнав рейдерської атаки, відповідно до ст.73 ч. 1 та п.п. 1,5,6,7 ч.2 ст.75, ст. 76, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі-Закон); розділу V «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (далі-Положення); Постанови Правління Національного банку України від 07.10.2008 року № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)»у Банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р. та призначено тимчасового адміністратора. Відповідно до ст. 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність»об'ява про призначення тимчасового адміністратора і про введення мораторію опублікована в газеті «Урядовий кур'єр»№ 189 від 10.10.2008р.
Таким чином, станом на дату введення мораторію - 07.10.2008 року зобов'язання за договором на приймання торгівельної виручки бн від 10.12.2004 року з боку Банку /відповідача/ порушені не були. Зобов'язання за договором про інкасацію коштів № 38 від 10.12.2004 року виконані повністю.
Як вбачається, грошові кошти позивача в загальній сумі 356 700 грн. 05.01.2009 року за рішенням тимчасового адміністратора, достроково, до спливу терміну дії мораторію, були перераховані на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім «Марс»/позивача/ в ЛОД АППБ «Аваль», код банку 304007, код ЕДРПОУ 30092111, таким чином повністю відповідачем виконані зобов'язання за вищенаведеним договором.
Згідно із ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Обов'язковість врахування наведеної норми при розгляді спору між позивачем та відповідачем встановлена постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 року у справі № 9/153.
Вищевказана норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком грошових зобов'язань. Цей період починається з дати введення мораторію (з 07.10.2008р.) та діє по дату його припинення. Законом передбачено, що після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний
сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим законом (частина п'ята ст. 87 Закону).
Тобто, вимоги позивача щодо сплати пені за прострочення виконання зобов'язань могли б бути задоволені лише в розмірі, який склався б станом на дату введення мораторію при одночасній умові порушення банком зобов'язань до 07.10.2008 року.
Крім того, відповідно до ст. 614 ЦК України, підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У спірних правовідносинах відсутня як вина Банку/відповідача/ у невиконанні доручень на переказ грошових коштів позивача, так і об'єктивна можливість здійснення банком поточної діяльності та виконання доручень клієнтів в період виконання відповідних функцій призначеним Національним банком України тимчасовим адміністратором, якому відповідно до ч.3 ст.80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 80 зазначеного Закону, якими встановлено, що саме тимчасовому адміністратору належить право продовжувати або припиняти будь-які операції банку та виконувати будь-які дії, рішення від імені банку.
Слід зазначити, що Вищий господарський суд України, приймаючи постанову від 08.10. 2009 року у справі № 9/153, ґрунтувався на відсутності вини банку/відповідача/ в порушенні зобов'язань, які були допущенні під час виконання тимчасовою адміністрацією покладених на неї функцій (ст. 614 ЦКУ), та на тому, що чинним законодавством передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобов'язань на час дії мораторію, оскільки метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку (ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
В силу статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність«Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж 3 місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.
Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за не виконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію -розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.
Постановою Правління Національного банку України № 308 від 07.10.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)»призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на 6 місяців починаючи з 07.10.2008.
Частиною 4 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах встановлених тимчасовим адміністратором лімітів.
Згідно статті 58 цього ж Закону банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, а решту власних коштів на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Такої позиції дотримується Вищий господарський суд України щодо спірних правовідносин у постановах: від 02.07.2009 року у справі № 6/486/08; від 02.07.2009 року у справі № 18/372; від 05.11.2009 рок у справі № 9/149, якими скасовані рішення попередніх інстанцій щодо стягнення з банку штрафних санкцій в період дії мораторію, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права.
Оцінивши надані позивачем докази своїх вимог по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, викладені у позовній заяві, позивачем не доведені, та не приймаються судом за необґрунтованістю.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 32376,00 грн.( з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153), тому вимоги позивача в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
За таких обставин у позові в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 32376,00 грн. слід відмовити за його недоведеністю.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу ( з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 08.10. 2009 року у справі № 9/153) покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,44,49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення : 08.02.2010 року.
Суддя Г.М. Батюк
Пом. судді Ю.А.Зайцева
.