ЖИТОВеликої ПалатиЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження у справі
23 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4310/18
категорія 6.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Сергійчук С.Й.,
розглядаючи в підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 09.04.2010 № 6/22 по об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;
- скасувати реєстрацію декларації від 19.02.2018 № ЖТ141180470331 про готовність до експлуатації житлового будинку загальною площею 67,9 кв.м., житлова площа 41,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2
В обґрунтування позову зазначає, що в період з 10.08.2009 по 11.10.2010 власником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 була саме ОСОБА_3, тому вчиняти будь-які дії та подавати документи щодо здійснення добудови до вказаного будинку мала право лише вона; оскільки ОСОБА_4 навів недостовірні дані в повідомленні про початок будівельних робіт та в декларації про готовність об'єкту до експлуатації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, то реєстрація останніх має бути скасована.
Представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 57-58), в якому просив закрити провадження у справі № 0640/4310/18 з тих підстав, що вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства так як це спір про право цивільне, а саме право власності на об'єкт нерухомості, встановлений ЦК України; системний аналіз обставин цієї справи дає підстави стверджувати, що метою звернення до суду з цим позовом не є відновлення порушеного права, оскільки його вирішення не зможе розв'язати юридичний конфлікт, що існує між позивачем та третьою особою.
В підготовчому засіданні:
- представник позивача просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки практика щодо підвідомчості аналогічних справ є несталою;
- представник відповідача підтримала заявлене клопотання.
Третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі належить закрити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2009 ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі - продажу незавершеного будівництвом житлового будинку (а.с. 20-21), згідно якого ОСОБА_4 зобов'язувався передати у власність ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею 67,9 кв.м., житлова площа 41,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2., а ОСОБА_3 зобов'язувалась прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.
09.04.2010 ОСОБА_4 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2., яке було зареєстроване за № 6/22.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.04.2010 № 2-966/10 (а.с. 17), яке набрало законної сили 25.08.2010 (а.с. 18), розірвано договір купівлі - продажу незавершеного будівництвом житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 20-21).
13.02.2018 ОСОБА_4 подав до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта (а.с. 13-14), яка була зареєстрована 19.02.2018 за № ЖТ141180470331.
Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач 09.08.2018 направила до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області заяву від 08.08.2018 (а.с. 27-28) в якій просила здійснити перевірку достовірності поданих ОСОБА_4 даних в спірній декларації та скасувати декларацію від 19.02.2018 № ЖТ141180470331 так як добудова житлового будинку по вул. АДРЕСА_2. була здійснена виключно нею та в період 2009 року; станом на 09.04.2010 недобудований житловий будинок було повністю добудовано особисто ОСОБА_3 та за її грошові кошти і він був готовий до прийняття в експлуатацію.
17.08.2018 відповідач листом № 1006-7-20/3059/18 (а.с. 51) повідомив позивача про те, що відсутні підстави для проведення перевірки, а позивач відповідно до ЦК має право звернутись до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 392 ЦК передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та третьою особою виник спір про право, а саме право власності ОСОБА_4 на добудову житлового будинку по АДРЕСА_2., яке було за ним зареєстровано на підставі повідомлення та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, реєстрація яких оскаржується.
Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання реєстрації вказаних повідомлення та декларації про готовність об'єкта до експлуатації не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений ЦК.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 по справі № 816/421/17, а враховуючи приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд приходить до висновку, що провадження в справі № 0640/4310/18 належить закрити у зв'язку з тим, що воно не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судами цивільної юрисдикції.
Щодо посилання представника позивача на те, що практика щодо підвідомчості аналогічних справ є несталою, як приклад прийняті Великою Палатою Верховного Суду ухвали від 19.11.2018 по справах № 819/2181/17 та 809/904/17, то суд не приймає його до уваги та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, тобто прийняті Великою Палатою Верховного Суду ухвали від 19.11.2018 по справах № 819/2181/17 та 809/904/17 щодо вирішення правил підсудності не свідчать про те, що практика щодо підвідомчості аналогічних справ є несталою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Закрити провадження у справі.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 27.11.2018
Суддя М.М. Семенюк
Великої ПалатиВеликоюВеликою