09.02.2010 Справа № 11/119
За позовом Акціонерного товариства "Євроцентр", м.Рахів
до відповідача: Виноградівської митниці, м.Виноградів
про: встановлення факту відмови від договору купівлі-продажу від 25.08.1994
Головуючий суддя - Якимчук Л.М.
Представники:
від позивача - Бариська Я.О. - представник, довіреність від 12.05.2009.
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту відмови від договору купівлі-продажу від 25.08.1994, у зв'язку з відмовою відповідача, Рахівської митниці, здійснити повну оплату за предмет покупки - будівлю санітарно-побутового корпусу, розташованого на Привокзальній площі у м.Рахів, зокрема, суму на яку збільшено балансову вартість будівлі з врахуванням коефіцієнту індексації основних фондів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №327 від 20.05.1994 „Про проведення індексації основних фондів у 1994 році”, що передбачено п.2 угоди, а також прийняти вказану будівлю шляхом підписання акту прийому-передачі.
Відповідач у письмовому відзиві на позов позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність підстав для відмови від договору. Зокрема, відповідач зазначає, що Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2007 у справі №2/245 визнано за ним право власності на споруди автогаражів, що розташовані на вул.Привокзальній, які є предметом договору купівлі-продажу від 25.08.1994. Крім того, у вказаній постанові зафіксовано факт повної сплати Виноградівською митницею вартості будівлі згідно договору вказаного договору та прийняття її згідно акту прийому-передачі.
Крім того належне виконання відповідачем, Виноградівською митницею, своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 25.08.1994 підтверджується рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.09.2008 у справі №2/85 та від 26.12.2008 у справі №11/117, які набрали законної сили.
Відповідач також стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права. Так, з врахуванням моменту укладення договору купівлі-продажу від 25.08.1994, трирічний строк закінчився 25.08.1997, у зв"язку з чим відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ст.80 ЦК УРСР та відмовити в задоволенні позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу від 29.08.1994.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,
Між акціонерним науково-виробничим об'єднанням "Євроцентр", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Євроцентр" (позивач) та Рахівською митницею, правонаступником якої після проведеної реорганізації є Виноградівська митниця (відповідач), 25.05.1994 було укладено угоду щодо продажу санітарно-побутового корпусу загальною площею 108кв.м., розташованого на Привокзальній площі у м.Рахові.
Умовами зазначеної угоди передбачено, що покупець перераховує продавцю кошти на будівлю по балансовій вартості станом на 01.07.1994 в сумі 535млн.крб. з врахуванням наступної індексації цін до кінця року, згідно розрахунку вартості та виставленого рахунку в термін до 31.12.1994, оскільки Постановою КМУ №519 від 30.07.1994 "Про перенесення терміну проведення індексації основних фондів у 1994 році", перенесено термін індексації з 01.10.1994 на 01.11.1994.
У грудні 1994 року Рахівська митниця здійснила часткову оплату вартості будівлі у сумі 533575000крб, що підтверджується банківською випискою від 06.12.1994, мотивуючи це тим, що Митний комітет України не надав необхідну суму для прибання будівлі.
У січні 1995 року позивач направив відповідачу розрахунок договірної вартості приміщення, яка складалась з балансової вартості приміщення станом на 01.07.1994 -535,5млн. крб., збільшеної на коефіцієнт індексації основних фондів згідно з Постановою КМУ №327 від 20.05.1994 "Про проведення індексації основних фондів у 1994 році", що скала 28488600000крб. (535,5млн.крб. х 53,2 (коеф) = 28488600000крб.), та підписаний з боку АТ "Євроцентр" акт прийому-передачі будівлі.
Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати за придбану будівлю та не підписав акт прийому-передачі будівлі, що дає йому право відмовитись від договору на підставі частини 2 статті 695 та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України.
Дослідивши зібрані у справі докази, провівши правовий аналіз норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
За своєю правовою природою угода від 25.05.1994, укладена між акціонерним науково-виробничим об'єднанням "Євроцентр", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Євроцентр" (позивач) та Рахівською митницею, правонаступником якої після проведеної реорганізації стала Виноградівська митниця (відповідач), є договором купівлі-продажу в розумінні статті 224 Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до статті 232 Цивільного кодексу Української РСР якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Аналогічне право продавця на відмову від договору купівлі-продажу передбачено також частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у випадку односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, у випадку істотного порушення покупцем свого обов'язку за договором купівлі-продажу щодо передачі речі чи проведення оплати, продавець має право відмовитись від договору і такий договір є розірваним в силу закону (частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України) та не потребує прийняття судом відповідного рішення.
Правовий аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що для застосування права на відмову від договору потрібна така сукупність обставин: наявність зобов'язання (договору купівлі-продажу), невиконання покупцем свого обов'язку щодо прийняття речі чи проведення оплати.
У даному випадку покупець виконав взяті на себе зобов'язання щодо прийняття будівлі і її оплати, що встановлено постановою Вищого господарського суду України у справі №2/245 від 11.10.2007 за позовом Виноградівської митниці до АТ „Євроцентр” про визнання права власності на споруду, якою визнано право власності за Виноградівською митницею на споруду загальною площею 108м.кв., розташовану по вул.Привокзальній у м.Рахові.
Зокрема, у постанові вказано, що сума договору сплачена Виноградівською митницею і ця обставина не заперечується відповідачем. Відповідно до ст.128 ЦК УРСР покупець набув права власності на споруду з моменту її передачі.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 35 цього ж кодексу передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, постановою встановлено, що сторони за договором купівлі-продажу (угодою) від 25.05.1994 виконали свої зобов'язання і покупець набув на споруду право власності з моменту її передачі. Також вказано на дотримання сторонами вимог щодо передачі придбаної за такою угодою речі та підписання відповідного акту приймання-передачі.
Отже, договір припинив свою дію внаслідок належного виконання сторонами своїх обов'язків. Таким чином підстави, передбачені ч.4 ст.689 та ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України для відмови від договору, відсутні.
Крім того, безпідставним є посилання позивача на частину другу статті 695 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у випадку якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару, оскільки договором від 25.05.1994 не передбачено продаж у розстрочку.
Стосовно твердження відповідача у відзиві на позов щодо пропуску позивачем строку на звернення з даним позовом, суд констатує наступне.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (станом на 01.01.2004) встановлено, що правила даного кодексу про позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом. Загальний строк позовної давності, згідно вимог статті 71 Цивільного кодексу УРСР, встановлюється в три роки. Відповідно до статей 6, 71 Цивільного кодексу УРСР захист цивільних прав здійснюється в установленому законом порядку в межах трирічного строку позовної давності.
За визначенням статті 71 Цивільного кодексу УРСР позовна давність це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.
Оскільки в даному випадку судом констатовано відсутність порушення прав позивача, то підстави для відмови у позові за пропуском строку позовної давності відсутні.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
2. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.
Суддя Л.М.Якимчук