Ухвала
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 522/7898/17
провадження № 61-40632ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юргруп», ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, філія Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, державний реєстратор Глущенко Андрій Олександрович, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності, витребування нежитлової будівлі шляхом виселення,
25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року у вищевказаній справі.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що він не був присутнім при постановленні оскаржуваної постанови апеляційного суду від 12 червня 2018 року, повний текст оскаржуваного судового рішення надійшов на його адресу 23 червня 2018 року та був отриманий іншою особою за довіреністю, яку він видав, оскільки за характером його роботи, а саме - директор представництва Французької компанії «Євромедекс Франс», у 2018 році він систематично перебував у закордонних відрядженнях та відрядженнях по Україні. У період з 19 червня 2018 року по 16 жовтня 2018 року він систематично перебував за кордоном як за службовою необхідністю, так і у зв'язку з відпочинком, а також поза межами міста Києва, що унеможливило отримання адресованої йому кореспонденції та ознайомлення з оскаржуваною постановою апеляційного суду. Фактично з цією постановою він ознайомився 17 жовтня 2018 року, коли повернувся до міста Києва і довірена особа передала йому кореспонденцію, яка надійшла на його адресу.
На підтвердження наведених доводів заявником надано відповідні докази, а саме: копія поштового конверта зі штрихкодовим ідентифікатором та витяг з реєстру «Укрпошта» про отримання поштового відправлення 23 червня 2018 року, копія закордонного паспорта № НОМЕР_1 з відмітками про перетин кордону та довідка АА № 778409 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є керівником представництва «Євромедекс Франс», а також копії наказів представництва «Євромедекс Франкс» про відрядження від 22 червня 2018 року № 4/2018ком та № 5/2018ком, від 23 липня 2018 року № 08/2018ком, від 31 серпня 2018 року № 10/2018ком, від 21 вересня 2018 року № 11/2018ком та від 11 жовтня 2018 року № 14/2018ком.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З наданої копії закордонного паспорта № НОМЕР_1 та копій наказів про відрядження вбачається, що ОСОБА_7 з 19 червня 2018 року по 22 червня 2018 року перебував у Мюнхені, з 25 червня 2018 року по 29 червня 2018 року - у місті Дніпрі, з 02 липня 2018 року по 06 липня 2018 року - у місті Харкові, з 09 липня 2018 року по 23 липня 2018 року - у Дортмунді, з 24 липня 2018 року по 27 липня 2018 року - у місті Львові, з 31 липня 2018 року по 30 серпня 2018 року - у Ларнаці, з 03 вересня 2018 року по 05 вересня 2018 року - у місті Одесі, з 09 вересня 2018 року по 22 вересня 2018 року - у Мюнхені, з 24 вересня 2018 року по 26 вересня 2018 року - у місті Івано-Франківську, з 30 вересня 2018 року по 07 жовтня 2018 року - у Ларнаці, 12 жовтня 2018 року - у місті Вінниці та 16 жовтня 2018 року - у місті Полтаві.
Тобто з моменту отримання оскаржуваного судового рішення заявник в межах строку на касаційне оскарження і після цього в період між відрядженнями та відпочинком перебував у місті Києві, поважних причин неподання в ці проміжки часу касаційної скарги не зазначив.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки у разі неможливості особисто підписувати документи, пов'язані з поданням касаційної скарги, ОСОБА_1 мав право укласти угоду з адвокатом, який би міг представляти його інтереси за його відсутності, однак не зробив цього та не зазначив обставин, які перешкодили йому укласти таку угоду. Заявником протягом чотирьох місяців не вживалися заходи щодо реалізації своїх процесуальних прав. Тому зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження не зумовлені особливими і непереборними обставинами, а відтак не є поважними.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що причини пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року залишити без руху та надати строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук