Справа № 575/569/18
Провадження № 2/575/162/18
21 листопада 2018 р. смт. Велика Писарівка
Великописарівський районний суд Сумської області
в складі: судді В'юник Н.Г.
за участю секретаря Бондар А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Велика Писарівка цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2010 року в сумі 43643,77 гривень, станом на 31 березня 2018 року, яка складається: заборгованість за кредитом - 425, 91 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 35992,24 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 4671,15 гривень, штраф (фіксована складова) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 2054,47 гривень та судові витрати по справі в сумі 1762,00 гривень, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем умов договору, що стало причиною утворення заборгованості по кредитному договору.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але в поясненні, доданому до справи, зауважив, що позивачеві було видано дві карточки зі строком дії до 04.2015 року. Крім того, зазначив, що умовами кредитування визначено термін позовної давності 50 років, а тому вважає, що строк позовної давності не пропушений. В той же час в поясненні зазначено, що позовна заява відповідно до реєстру направлена до суду в межах строку позовної давновстя, тобто до 30 квітня 2018 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що ним було отримано одну кредитну карту 24 вересня 2010 року, але строк її дії не пам'ятає, але вважає, що могла видаватися терміном на три роки, а потім йому було видано зарплатну карту, на яку надходили кошти з центру зайнятості, а банк автоматично знімав їх на погашення кредиту, тобто без його згоди. Останній платіж він здійснив 13 червня 2014 року та погасивши суму кредиту в повному обсязі. Після 13 червня 2014 року його не повідомляли про наявність заборгованості за кредитом. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог. З Правилами та Умовами кредитування його не знайомили, їх не підписував та йому їх не вручали. Підписував лише заяву. Договір про збільшення строку позовної довності ним не укладався.
Крім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також зазначає, що останній платіж, відповідно до розрахунку, наданого банком, автоматично було списано банком з карки для отримання допомоги по безробіттю 13 червня 2014 року і просить застосувати наслідки спливу строку загальної та спеціальної позовної давності, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості - відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.86-88).
У судовому засіданні встановлено, що між відповідачем та позивачем 24 вересня 2010 року укладено кредитний договір на отримання кредиту в сумі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З розрахунку заборгованості станом на 31 березня 2018 року слідує, що заборгованість за кредитом складає - 43643,77 гривень, яка складається: заборгованість за кредитом - 425,91 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом -35992,24 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 4671,15 гривень, штраф (фіксована складова) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 2054,47 гривень. Останній платіж позивачем здійснено 13 червня 2014 року ( а.с. 6-7).
24 вересня 2010 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.8) та 26 серпня 2011 року - Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» ( а.с. 9).
До матеріалів справи додано Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.10-33).
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, а тому просить з цих підстав відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України ).
Ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність щодо неустойки (пені та штрафу).
Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст.261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Оскільки відповідач з 13 червня 2014 року припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, (автоматичне списання банком коштів з зарплатної картки на кредитну), то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся лише 05 травня 2018 року, тобто поза межами позовної давності, про застосування якої просив відповідач.
Оскільки сторонами кредитного договору обумовлено повернення кредиту частинами, тому право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Так, як після внесення останнього чергового платежу 13 червня 2014 року позичальник не став повертати банку кредит, тому відносно кожного щомісячного платежу, які відповідач зобов'язаний був сплачувати, але цього не робив, позивач має право на стягнення з відповідача боргу по тілу кредиту та по процентам за користування кредитними коштами у межах строку позовної давності.
Посилання позивача, що строк позовної давності складає 50 років, є неприйнятним, оскільки позивачем не надано договір з відповідачем про встановлення строку позовної давності.
Суд також не погоджується з думкою позивача, що право на звернення до суду виникло у позивача 01 травня 2018 року, тобто після закінчення строку дії картки 30 квітня 2015 року, оскільки право звернення до суду виникло після внесення останнього платежу 13 червня 2014 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4,10, 12, 13, 60, 82, 83, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК, ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 526, 530, 610, 612, 1054 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великописарівський районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 23 листопада 2018 року.
Суддя Н.Г. В'юник