Справа № 515/694/18
Провадження № 2/515/1233/18
Татарбунарський районний суд Одеської області
23 листопада 2018 року м.Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Семенюк Л.А.
за участі секретаря Унгурян Т.В.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та матері у твердій грошовій сумі,
07 травня 2018 року представник позивачки адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь позивачки на утримання малолітньої дитини та на утримання матері до досягнення сином трьох років, посилаючись на те, що 09.06.2016 року вона уклала шлюб із відповідачем у Іллічівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. У період шлюбу у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на теперішній час проживає разом з нею та знаходяться на повному її утриманні. Відповідач на теперішній час проживає окремо, свої батьківські обов'язки щодо утримання своєї дитини не виконує, будь-якої допомоги на утримання дитини не надає, хоча має нерегулярний мінливий дохід, від якого отримує прибуток і в змозі сплачувати аліменти. Крім того, позивачка зазначає, що вона знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, тому влаштуватися на роботу щоб матеріально забезпечувати себе та сина не має можливості. У зв'язку з вищевикладеним, позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом про примусове стягнення з відповідача аліментів на дитину у твердій грошовій сумі, яка, з урахуванням усіх потреб дитини, на її думку, не може бути меншою, ніж 1500 гривень щомісяця до досягнення сином повноліття, а також на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. до досягнення дитиною трьох років.
Під час розгляду справи судом було вчинено наступні процесуальні дії.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 червня 2018 року було прийнято справу до розгляду та відкрито провадження.
Представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про слухання справи у його відсутність, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі (а.с.20). У разі повторної неявки відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судові засідання неодноразово не з'явився. Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 01 червня 2018 року (а.с.14), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в АДРЕСА_1. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України надсилалися відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованому у встановленому законом порядку, де перша повістка отримана ним завчасно (а.с.19), наступна повернулась до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.18), остання повістка на 23.11.2018 року отримана відповідачем завчасно (а.с.22). Однак, ОСОБА_3 причини своїх неявок суду не повідомив, заяви про розгляд справи в його відсутність або заперечення проти позову суду не надав. Крім того, ним не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Оскільки не має відомостей про причину неявки відповідача, на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність та ухвалити по справі заочне рішення згідно наявних доказів, на що позивач згоден, про що постановлено ухвалу суду.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.
За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.06.2016 року (а.с.6).
У період шлюбу у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 29.12.2016 року (а.с.7).
З довідки виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області від 02.05.2018 року (а.с.8) вбачається, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 27 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року) дає кожній дитині право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст.ст. 180, 182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Крім того, нормами статті 84 СК України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. За частиною другою вказаної статті - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умови виникнення права дружини на утримання, у разі проживання з нею дитини. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Виникнення права на аліменти пов'язується лише з однією умовою - відповідним матеріальним станом чоловіка.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Згідно ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову, тобто в даному випадку - з 07 травня 2018 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі є батьком малолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який на теперішній час проживає з матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач утриманням дитини не займається, проживає окремо, має мінливий дохід, тому позивачка просить стягувати з нього аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі, яка, з урахуванням усіх потреб дитини, на її думку, не може бути меншою, ніж 1500 гривень щомісяця до досягнення ним повноліття, а також на своє утримання в розмірі 1500 грн. до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 05.12.2019 року.
За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, за відсутності заперечень відповідача, який був належним чином сповіщений про дату, місце та час судового засідання (а.с.а.с.18,19,22), суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі по 1500 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття - підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого, порівняно із становищем одержувача аліментів. Зважаючи, що відповідач є працездатною особою, має можливість сплачувати аліменти, доказів неможливості сплати вказаної позивачкою суми аліментів чи інших заперечень не надав, суд приходить до висновку, що з відповідача можливо стягнути аліменти на утримання позивачки у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 1 500, 00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд, вважає можливим допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
Керуючись ст.ст. 80,84, 180, 184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 13, 77-81, 133, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та матері дитини у твердій грошовій сумі - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Чорноморськ Одеської область (паспорт серії НОМЕР_5 виданий 14.05.2013 року Іллічівським МВ ГУДМС України Одеської області), аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт серії НОМЕР_6, виданий Татарбунарським РС ГУДМС України в Одеській області 15.06.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 07 травня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця м. Черноморськ Одеської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) гривень, починаючи з 07 травня 2018 року і до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_11.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Чорноморськ Одеської область (паспорт серії НОМЕР_5 виданий 14.05.2013 року Іллічівським МВ ГУДМС України Одеської області), судовий збір на користь держави в розмірі 1409, 60 гривень.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь позивачки аліментів в межах платежів за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.А. Семенюк