16 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1815/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,
при секретарі: Пономаренко М.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Саламатіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до Міністерства оборони України (відповідач), у якому просить:
- визнати рішення відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги незаконним;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму станом на дату призначення 3-ої групи інвалідності, а саме на 08.06.2016 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що у період з 08.11.1972 по 08.12.1974 проходив строкову військову службу, а з 15.10.1973 по 04.12.1974 знаходився в Сирії, де брав участь у бойових діях. 08.06.2016 йому безстроково встановлено 3 групу інвалідності, яка пов'язана з отриманою під час проходження служби в Сирії контузією.
Зазначив, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.04.2017 по справі № 766/1808/17 визнано протиправним дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання наданих документів по отриманню одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ої групи, що настала внаслідок контузії, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 19.04.2017 залишено без змін.
01.02.2018 позивачем було вдруге подано заяву на виплату одноразової грошової допомоги. Проте, 03.03.2018 в обласному військовому комісаріаті позивач отримав листа, яким повідомлялось, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою допомоги та компенсаційних сум розглянула подані документи стосовно виплати допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013№ 975 і дійшла висновку про відмову в призначенні допомоги оскільки ним не було подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати допомоги, затвердженого ПКМУ № 975 від 25.12.2013. Також зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27.03.2015 № 533/ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 25.06.2015 №2407, який подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Позивач вважає, що така відмова в призначенні допомоги є незаконною та такою, що не відповідає законам і нормативним актам України, які встановлюють і регулюють правовідносини із зазначеного питання.
Вважає, що його позовні вимоги повністю підтверджуються наданими до позовної заяви документами. Пояснює, що остаточний висновок про факт отримання контузії чи поранення і їх причинний зв'язок із проходженням військової служби робить саме ЦВЛК. Висновок ЦВЛК прийнято у повній відповідності до нормативних актів, які визначають порядок і умови обстеження осіб і встановлення інвалідності. При чому а ні Інструкцією про встановлення груп інвалідності №561, а ні Положенням про медико-соціальну експертизу №1317 не визначено переліку конкретно визначених «інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання)» та обов'язковість їх надання.
Крім того, позивач зауважує на тому, що довідки про обставини отримання контузії і поранень на час знаходження його в Сирії не видавались оскільки Сирія не входила до переліку країн, де військовослужбовці Радянської армії знаходились на законних підставах.
Зазначає, що за приписами норм Цивільного кодексу України висновок Міністерства Оборони України щодо надання документа про причину та обставини отримання контузії є безпідставним, оскільки контузія була отримана у 1973 році. На той момент законодавство не передбачало отримання військовослужбовцем подібної довідки, а приписи постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 згідно ч.2 ст.5 ЦКУ не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи і мають застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 25.12.2013 року.
Вважає, що підставою для відмови у виплаті допомоги мають бути докази вчинення військовослужбовцем певних правопорушень, а не докази їх не вчинення, як того вимагає ПКМУ № 975 від 25.12.2013.
Крім того, Міністерство оборони, як державний орган, який регулює питання військової служби, несе відповідальність за правдивість і відповідність записів у офіційних документах військовослужбовців за час проходження ними військової служби. Вказує на те, що записи у військовому квитку позивача не відповідають фактичним обставинам і подіям періоду 1973-1974 років і не відображають події, що відбувалися того часу.
Щодо обставин отримання контузії зазначив, що таку отримав 23 жовтня 1973 року під час бомбардування в Сирії. Також вказує на те, що декілька десятків разів страждав на перевищення ізраїльськими літаками звукового бар'єру та має втрату слуху 2 ступеню.
Враховуючи викладене позивач просить суд захистити його порушенні права шляхом задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.09.2018 року за наслідками усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрите спрощене позовне провадження у даній справі, справа призначена до розгляду в судовому засіданні із викликом сторін, запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву.
Судове засідання 24 жовтня 2018 року відкладено до 16 листопада 2018 року у зв'язку із неявкою відповідача.
16 листопада 2018 року сторони в судове засідання прибули.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав. В судовому засіданні пояснив, що позивач не має документу, що підтверджує обставини поранення, хоча нормативно-правовими актами з часу отримання поранення позивачем була передбачено видача таких довідок, або зазначене було вказано у виписках, амбулаторних картках та таке інше.
Зазначає, що дії Міністерства оборони України ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема ст.. 16 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п.11 Постанови КМУ №975 є законними. Подання довідки про обставини поранення для отримання одноразової грошової допомоги передбачено законодавством України. Вважає, що позивач не відноситься до категорії осіб, на яких поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказаним законом не визначено які саме військовослужбовці мають право на визначені цим законом гарантії. Для визначення таких осіб необхідно звернутись до положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», який визначає поняття «військовослужбовець». Так, військовослужбовець це особа, яка проходить військову службу, військова служба це державна служба, яка полягає в діяльності громадян України по захисту України в установлених військових формуваннях. В даному разі позивач не проходив військову службу в установлених військових формуваннях України по захисту України.
Крім того, зауважує на тому, що рішенням апеляційного суду скасовані довідки МСЕК від 14.06.2016 року та витяг з рішення ЦВЛК про встановлення зв'язку №2407 від 25.06.2015 року, якими встановлено причинний зв'язок, оскільки жодного документу, який підтверджує причину поранення не має. Інші документи не місять інформації про поранення, в них вказані лише діагнози. Перша згадка про поранення позивача виникає лише 27.03.2015 року, коли було складено висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, у якому було зазначено, що рубці, які є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 73-74 роках. Тобто, вважає, що експерт в даному разі вказав, що позивач має рубці та припустив, що такі могли утворитися за певних обставин. Щодо осколкових поранень позивача згідно висновку експерта, то така інформація зазначена експертом у висновку зі слів позивача. Наступні документи щодо причин поранення позивача були складені на підставі зазначеного висновку експерта.
Позивач не погоджуючись із правовою позицією відповідача зазначив, що у його військовому квитку вказано, що військову службу у 73-74 роках він проходив у військовій частині за штатом, участі у бойових діях не приймав, поранень, контузій не має. Проте, разом із цим йому було видано довідку про обставини поранення.
Заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову, пояснень, наданих відповідачем у судовому засіданні, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
У період з 08.11.1972 по 08.12.1974 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.
Як зазначає позивач, у період з 15.10.1973 по 04.12.1974 він находився в Сирії, де брав участь у бойових діях, отримав осколкові поранення.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.04.2017 у справі № 766/1808/17 визнано протиправним дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання наданих документів по отриманню одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ої групи, що настала внаслідок контузії, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 19.04.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.
17.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовними вимогами щодо визнання незаконним та скасування рішення прийнятого Херсонською міською медико-соціальною експертною комісією № 1, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №283815 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії"; визнання незаконним та скасування рішення Центральної військово-лікарською комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - протокол №2407 від 25.06.2015 року, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".
За результатами перегляду вказаної справи №821/990/17 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задоволено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року по справі за позовом Міністерства оборони України до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, 3-і особи: Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень - скасувано.
Прийнято у справі нову постанову, якою позов Міністерства оборони України - задоволено.
Визнано незаконним та скасувано рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1, в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 , що зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА№283815- «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».
Визнано незаконними та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в частині встановлення причинного зв'язку отриманих ОСОБА_1 поранень (контузії) та захворювання - протокол №2407 від 25.06.2015 року, згідно з яким - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії».
Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018р. у справі №821/990/17 набрала законної сили 31.05.2018 року.
01.02.2018 ОСОБА_1 було вдруге було подано заяву на виплату одноразової грошової допомоги.
Проте, 03.03.2018 в обласному військовому комісаріаті позивачем було отримано листа від 02.03.2018р. №6/2/800 яким повідомляється що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою допомоги та компенсаційних сум розглянула подані документи стосовно виплати допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013№ 975 і дійшла висновку про відмову в призначенні допомоги оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати допомоги, затвердженого ПКМУ № 975 від 25.12.2013. Зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27.03.2015 № 533/ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 25.06.2015 №2407, який подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Як встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018р. у справі №821/990/17 згідно довідки Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату №564 від 27.05.2015 року, ОСОБА_1 проходив службу у складі військової частини п.п. 44708 «С» та брав участь в бойових діях у Сирії з 15.10.1973 року по 31.10.1973 року.
Згідно довідки від 14 червня 2016 року до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №283815, виданої Херсонською міською МСЕК №1, ОСОБА_1 , встановлено інвалідність ІІІ групи. У графі 9 довідки зазначена причина інвалідності - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 2407 від 25 червня 2015 року) ОСОБА_1 має поранення (контузію) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевказані положення процесуального законодавства, суд вважає, що обставини, які встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року в адміністративній справі №821/990/17, яка набрала законної сили, не підлягають доказуванню в даній справі.
Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року у справі №821/990/17 встановлено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27 березня 2015 року №533/Ж ґрунтується лише на припущеннях щодо наслідків отриманих рубців та періоду їх виникнення, не містить опису конкретних обставин (де, коли, за яких обставин) отримання таких ушкоджень, а також причинного зв'язку між наявними захворюваннями, виявленими ушкодженнями та отриманими пораненнями.
Окрім того, даний висновок не спростовує можливість спричинення ушкоджень за інших обставин (побутових, за халатності, з необхідності, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння та будь-яких інших причин), що в свою чергу, позбавляє можливості зробити беззаперечний висновок про отримання вказаних ушкоджень при виконанні службових обов'язків.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що висновок прийнятий з порушенням вимог пунктів 21.8, 21.18, 21.19 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, тобто без дослідження первинних документів, які б могли беззаперечно підтвердити факт отримання поранення громадянином ОСОБА_1 саме при виконанні службових обов'язків, адже, дослідження причинного зв'язку інвалідності ОСОБА_1 з перебуванням на фронті або з виконанням ним інших обов'язків військової служби на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення при прийнятті Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27 березня 2015 року №533/Ж не здійснювалося.
Позивачем було повторно подано документи для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975. Проте, листом від 02.03.2018 №6/2/800 Херсонський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України повідомило заявника про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затв. постановою КМУ від 25.12.2013р. №975.
Вважаючи дії відповідача щодо не прийняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення інвалідності IIІ групи протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).
Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Відповідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, два документи: Перший документ - Заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (з додатками, зокрема - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання); Другий документ - Довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
З урахуванням приписів ст.ст. 16 - 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п.п. 3 та 11 Порядку №975, лише після видачі МСЕК та ЦВЛК конкретній особі постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності у ОСОБА_1 виникло право вимоги до Міністерства оборони України коштів розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року у справі №821/990/17 визнано незаконним та скасовано рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1, в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 , що зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА№283815- «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Та визнано незаконними та скасовані рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в частині встановлення причинного зв'язку отриманих ОСОБА_1 поранень (контузії) та захворювання - протокол №2407 від 25.06.2015 року, згідно з яким - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії», тому в даному випадку у Міністерства оборони України відсутній обов'язок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 12, 14, 77, 78, 90, 94, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 листопада 2018 р.
Суддя Дмитрієва О.О.
кат. 10.3.4