Справа № 1540/4222/18
26 листопада 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом громадянки України ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадянки України ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, в якому позивач просить: поновити позивача на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на її користь посадовий оклад та інші види грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 22.08.2018 року Одеським окружним адміністративним судом позовну заяву залишено без руху.
03.09.2018 року (вх. № 25676/18) на виконання ухвали позивач надав до суду коригований адміністративний позов за ухвалою про залишення позовної заяви безе руху від 22.08.2018 року, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 05.09.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.11.2018 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
15.11.2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та без участі позивача в порядку письмового провадження.
15.11.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу за званням старшого солдата на посаді механіка вузла зв'язку командного пункту, що підтверджується витягом із особової справи.(а.с.7)
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Згідно п.3 контракту, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на понад граничний вік на 5 (п'ять) років з 12.09.2012 року.Відповідно до п.4 сторони зобов'язуються не пізніш як за два місяці до закінчення строку контракту укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні з повідомленням причин, зазначених нормативно-правовими актами.
Згідно аркушу бесіди від 12 липня 2017 року з позивачем було проведено бесіду на рахунок подальшого проходження військової служби понад граничний вік. ОСОБА_1 повідомила, що бажає звільнитись з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту 31.10.2017 року, що суперечить вимогам керівних документів. Від підпису ОСОБА_1 відмовилась.
14.08.2017 року ОСОБА_1 було подано рапорт на звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з сімейними обставинами (смерть батька).
Відповідно до листків непрацездатності, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 17.08.2017 року по 31.08.2017 року та з 01.09.2017 року по 15.09.2017 року.
Наказом командира військової частини від 12.09.2017 року №30-рс було звільнено старшого солдата ОСОБА_1 , механіка відділення приймальних радіопристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 м.Одеса, з військової служби у відставку за пунктом "в" (за віком) відповідно частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд перевіряючи правомірність прийняття вказаного наказу, виходить з наступного.
Згідно пункту "в" ч. 6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Відповідно до п. 331 положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ дія контракту про проходження військової служби з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту продовжується:
до закінчення щорічної основної відпустки, час якої повністю або частково перевищує строк контракту;
на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням.
Дія контракту з військовослужбовцями під час звільнення продовжується наказом командира військової частини по стройовій частині.
Згідно статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;
11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог законодавства було протиправно звільнено ОСОБА_1 в період знаходження на лікарняному.
У свою чергу, відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Проте, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, з метою забезпечення повного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.09.2017 року №30-рс про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , механіка відділення приймальних радіопристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_1 м.Одеса.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність винесення наказу про звільнення позивача, тому позовна вимога про поновлення позивача на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_1 також підлягає до задоволення.
Відповідно до абзаців другого, третього пункту другого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.
У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно з пунктом 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати.
Водноас, у витягу з наказу від 01.11.2016 року №260, зазначено лише оклад та премії, надбавки, що в свою чергу унеможливлює визначення та конкретизацію судом точного середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано до суду детальної довідки про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 та з огляду на те, що визначення конкретних вищезазначених показників відноситься до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017 року по 12.09.2018 року.
У відповідності до п.2 та п.3 ч.1 ст. 371 КАС України, рішення в частині присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді підлягає до негайного виконання.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 179-183, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Задовольнити позовну заяву громадянки України ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.09.2017 року №30-рс про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , механіка відділення приймальних радіопристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_1 м.Одеса.
Поновити ОСОБА_1 на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_1 .
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017 року по 12.09.2018 року.
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми за один місяць, допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.Г.Гусев
Повний текст Рішення складено та підписано суддею 26 листопада 2018 року.
.