Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
26 листопада 2018 р. справа №520/9234/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- ,
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, по встановленню ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 35 років;
- зовов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплати пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 35 років у відповідності до ст. 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004 року; ст. 51, 64 Закону України (2262) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; Закону України (1283-ХІІ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159, починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду в десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст.382 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при виконанні вимог Закону України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" шляхом проведення дій з перерахунку та виплати пенсії за приписами Постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 року було звужено його права, що полягає у зменшенні його основного розміру пенсії під час проведення її перерахунку з 90 відсотків до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав.
Позивач надав через суду надав заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі у письмовому провадженні, також вказав, що наполягає на своїх позовних вимогах та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, причин неявки суду не повідомив.
В письмовому відзиві на позов (а.с.27-29) просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що після прийняття Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 р. та отримання відповідної довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області щодо позивача, йому проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 р., виплата якої здійснюється у строки, передбачені п.2 вказаної постанови КМ України від 21.02.2018 р. №103. Тобто, за період з 01 січня 2016 року по 31.12.2017 року строк виплат перерахованої пенсії ще не настав, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових коштів. Водночас, відносно звуження прав позивача, що полягало у зменшенні відсотку пенсії, відповідач вказував, що жодних прав в даному контексті не порушено, з огляду на положення ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок з 01.01.2016 року.
Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим провести судове засідання по даній справі без участі представника відповідача.
Ухвалою суду від 25.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 30.10.2018 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті. Враховуючи неявку відповідача, додаткові докази по справі та згоду позивача, суд доходить висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, а також заперечень позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є пенсіонером та був звільнений з органів внутрішніх справ з 02.02.2004 року, у зв'язку із виходом на пенсію за вислугу років, яка призначена йому на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року.
З позовної заяви встановлено, що з 02.02.2004 р. позивачу призначена пенсія, яку останній отримував до квітня 2018 р. у розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджується довідкою ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області №122 від 18.01.2018 року (а.с.15).
Відповідачем відповідно постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 проведено у березні 2018 року перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (у подальшому - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ч.4 статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно п.1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №45 від 13.02.2008р., пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку №45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно п.2 Постанови №103, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р.
Частиною 2 ст.13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VІІ від 27.03.2014р. внесені зміни до ст.13 Закону №2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, ч.1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта, яка поширюється на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що норми ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ щодо максимального розміру пенсії від сум грошового забезпечення в 70% поширюються на відносини, які виникли після набуття чинності Законом України №1166-VІІ від 27.03.2014р. Отже, в даному випадку відповідачем не обґрунтовано застосовані положення законодавства, відповідно яких позивачу зменшено розмір пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року по справі №686/12623/17.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 р., та виплатити різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією з 01.01.2018 р., є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Крім того, у рішенні Конституційного суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний суд зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.
Також суд зазначає, що згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.
В рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Також суд звертає увагу на те, що приписи Постанови №103 не узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (станом на проведення перерахунку пенсії позивача), адже запроваджують інший, значно гірший для громадянина порядок проведення перерахунку. У зв'язку з викладеними обставинами суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо вимог позивача, заявлених в порядку ст. 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення.
Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, по встановленню ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 35 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплати пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 35 років у відповідності до ст. 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004 року, ст. 51, 64 Закону України (2262) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Закону України (1283-ХІІ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159, починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко