26 листопада 2018 року Справа № 160/8821/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І. О., перевіривши матеріали позовної заяви Громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в особі ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в особі ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції України в частині ненадання запитуваної публічної інформації на інформаційний запит від 05.10.2018 року ОСОБА_1 про надання публічної інформації;
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію України надати на інформаційний запит від 05.10.2018 року письмову відповідь із копіями запитуваних у запиті документів в порядку та строки визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» на адресу: вул. Передова, 617, м. Дніпро, 49082.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що вона підписана заступником керівника громадської організації - ОСОБА_2.
До матеріалів адміністративного позову доданий Витяг з протоколу № 1 установчих зборів засновників громадської організації " Дніпропетровський незалежний правозахисний центр", з якого встановлено, що на установчих зборах засновників від 06.10.2014 року утворено Громадську організацію "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" без статусу юридичної особи.
Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" легалізована через подання письмового повідомлення про утворення, що підтверджується наказом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.11.2014 року № 406.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання", громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання (громадська організація або громадська спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Статтею 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначені права громадських об'єднань.
Частиною 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право: 1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); 2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; 3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; 4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя; 5) проводити мирні зібрання; 6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 цього Закону, додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи: 1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; 2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; 4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.
Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним.
Таким чином, з наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, взагалі не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.
Отже, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" закріплює права усіх видів громадських об'єднань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи. У разі порушення цих прав виникає суб'єктивне матеріальне право щодо їх захисту. Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 03.02.2015 року у справі № 21-617а14, право на захист - це суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права в момент порушення чи оспорення останнього.
Відтак, законодавець, декларуючи наявність у громадських об'єднань - не юридичних осіб права на захист у матеріально-правовому розумінні, не надає їм права на захист у процесуальному розумінні.
Зазначене узгоджується з визначенням "позивач" у відповідності до ст. 46 КАС України, та не суперечить ст. 54 КАС України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 року № 12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у якому, зокрема, зазначено, що "громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб".
Таким чином, Закон України "Про громадські об'єднання" не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" такого права.
Як вбачається з матеріалів справи, Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" згідно з протоколом установчих зборів засновників від 06.10.2014 року № 1 відповідно до статті 16 Закону України "Про громадські об'єднання" № 4572-VI від 22.03.2012 року (в редакції, що діяла на утворення громадської організації) легалізована шляхом письмового повідомлення про утворення, що підтверджується наказом начальника реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.11.2014 року № 406, і здійснює свою діяльність без статусу юридичної особи.
Метою створення громадської організації є здійснення захисту членів організації законних, соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів, які не суперечать законодавству України.
Особа, в інтересах якої означена громадська організація звернулась до адміністративного суду з позовом про захист її прав - ОСОБА_1, є керівником та членом цієї громадської організації.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Виходячи з наведених норм, суд зазначає, що для реалізації права звернення до адміністративного суду в інтересах інших осіб певна особа має бути наділена відповідною адміністративною процесуальною дієздатністю. Крім того, таке право має бути визначено відповідною нормою закону.
Отже, громадська організація без статусу юридичної особи має право звертатись з заявами до суду, але виключно для захисту своїх прав та інтересів, що відповідає принципу, закріпленому в наведеній вище ст. 5 КАС України, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Крім того, вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1997 року у справі "Католицька церква Ла Кане проти Греції", відповідно до § 41 якого невизнання за об'єднанням громадян без статусу юридичної особи процесуальної правоздатності шляхом обмеження можливості звернутись до суду за захистом своїх прав є запереченням самої суті права на суд.
Також, згідно зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на усі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно "кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002). Такими "іншими суб'єктами правовідносин" є, зокрема, громадські об'єднання без статусу юридичної особи.
У той же час, право на звернення громадської організації до суду в інтересах свого члена повинно бути прямо закріплено в законі.
У розглядуваному випадку ані процесуальний закон, ані Закон України "Про громадські об'єднання" не наділяють громадську організацію без статусу юридичної особи правом представляти інтереси інших осіб в адміністративному суді.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що громадська організація не має адміністративної процесуальної дієздатності звертатися до суду із позовом в особі свого члена - керівника ОСОБА_1.
При цьому, суд враховує те, що право позивача - особи, в інтересах якої звернулась Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр", на доступ до суду жодним чином не обмежене, оскільки судом розглянуто виключно питання щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення до адміністративного суду громадської організації, і вказане не позбавляє права позивача самостійного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Отже, Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" не має статусу юридичної особи та не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб у зв'язку з відсутністю адміністративної процесуальної дієздатності.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов Громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в особі ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.О. Лозицька