22 листопада 2018 року Справа 160/8655/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І. О., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
19.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 30.10.2018 року ВП № 57502334, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відтак, вивчивши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач), суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених ст. 161 КАС України, а саме: в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.
При цьому суд зазначає, що у позовній заяві ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить суд відстрочити сплату судового збору за подання адміністративного позову до винесення рішення. Однак, жодним чином не обґрунтовує своє клопотання та не надає відповідних доказів.
Відтак, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Натомість позивач не зазначає у клопотанні підстави для відстрочення сплати судового збору за ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які надають суду правові підстави для відстрочення позивачу сплати судового збору. Крім того, позивач не є тією особою, яка відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», має пільги щодо сплати судового збору.
Також суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Так, ч. 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити судовий збір, та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, установлено статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище.
Однак, судом було встановлено, що позивач не навів умов відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які б свідчили про наявність у суду правових підстав для звільнення інспекції від сплати судового збору.
При цьому суд, вивчивши позовні вимоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що такі мають немайновий характер, бо їх вирішення в подальшому не вплине на склад майна позивача. Тому, позивач має сплатити судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 1762,00 грн.
Таким чином, недоліки позовної заяви у цій частині можуть бути усунені шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову немайнового характеру, у відповідності до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1762 грн. за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ отримувача - 37989253, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 899998, рахунок отримувача - № 34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Призначення платежу: *;101; __________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Тому позивачу при поданні заяви про усунення недоліків необхідно врахувати норми ст. 160, ст. 161 КАС України.
Визначені недоліки позовної заяви неможливо усунути в ході судового розгляду адміністративної справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишити без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн. за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: УК у Чечелівському районі м. Дніпра;
Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253;
Рахунок отримувача: 34316206084014 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101;
Банк отримувача: Казначейство України;
МФО: 899998.
Суд роз'яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька