14.11.2018 Справа № 920/618/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/618/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код 24510970),
до відповідача: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 12602750),
про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору № 860-17 від 12.09.2017 в сумі 1393114,56 грн., пені в сумі 301489,41 грн., інфляційних втрат в сумі 92149,79 грн. та 3% річних в сумі 31883,62 грн.,
та
за зустрічним позовом: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 12602750)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код 24510970),
про стягнення 53 663 грн. 41 коп. штрафних санкцій по договору № 860-17 від 12.09.2017,
за участю представників сторін:
від позивача, відповідача за зустрічним позовом - не з'явився;
від відповідача, позивача за зустрічним позовом - не з'явився
при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.08.2018 провадження у справі №920/618/18 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 13.09.2018.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 11.09.2018 у справі №920/618/18 судом було прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення 53 663 грн. 41 коп. штрафних санкцій по договору № 860-17 від 12.09.2017 до розгляду та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
В судовому засіданні 13.09.2018 підготовче засідання було відкладене на 01.10.2018 за клопотанням позивача.
В судовому засіданні 01.10.2018 було оголошено перерву в розгляді справи до 16.10.2018 за клопотанням відповідача.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 16.10.2018 було закрите підготовче провадження, справу №920/618/18 призначено до судового розгляду по суті на 07.11.2018.
В судовому засіданні 07.11.2018 було оголошено перерву в розгляді справи до 13.11.2018.
13.11.2018 суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 14.11.2018 до 10 год. 00 хв.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 818 637 грн. 38 коп., з яких: 1 393 114 грн. 56 коп. основного боргу, 301 489 грн. 41 коп. пені, 92 149 грн. 79 коп. інфляційних збитків та 31 883 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 860-17 від 12.09.2017. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 27 279 грн. 57 коп.
В зустрічній позовній заяві №3190 від 30.08.2018 позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь 53 663 грн. 41 коп., з яких: 14 940 грн. 14 коп. пені (0,1%), 46 223 грн. 80 коп. штрафу - 8%, 25 903 грн. 89 коп. штрафу 20%, 2 996 грн. 63 коп. пені (0,3%) з урахуванням утримання неустойки в розмірі 36 401 грн. 05 коп., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного між сторонами договору № 860-17 від 12.09.2017, а також судові витрати.
Відповідач в письмовому відзиві № 3191 від 30.08.2018 повідомив суд про те, що визнає позовні вимоги частково - в розмірі 71 335 грн. 10 коп. (62 518 грн. 40 коп. пені, 8 816 грн. 70 коп. - 3% річних) та підтверджує факт прострочення оплати поставленої позивачем продукції, визначеної у Додатку №1 до Договору, проте вважає невірним визначений позивачем період нарахування штрафних санкцій. Відповідач також наголошував на поставці позивачем частини продукції неналежної якості, про що свідчать відповідні акти, складені відповідачем. Крім того, до відзиву відповідачем додано платіжне доручення №3991 від 22.08.2018 про сплату 1 356 713 грн. 51 коп. основного боргу.
Позивачем подано відповідь від 10.09.2018 на відзив, в якій просить суд не приймати до уваги заперечення відповідача, оскільки зауваження відповідача щодо якості продукції, що поставлялася по Договору, не були оформлені належним чином, а складені в односторонньому порядку акти не є належним доказом у справі. Позивач також зазначив про те, що належним доказом поставки товару є видаткові накладні, які підписані представниками сторін без зауважень.
Позивачем також було подано відзив від 10.09.2018 на зустрічний позов, в якому заперечує проти його задоволення, посилаючись на те, що ним не було порушено строки поставки товару згідно видаткової накладної №РН-003386 від 23.10.2017, оскільки зазначений документ був підписаний представниками сторін саме 23.10.2017. Крім того, вважає, що штрафні санкції за поставку продукції неналежної якості, заявлені позивачем за зустрічним позовом безпідставно та не підтверджуються належними доказами.
Відповідачем подано відповідь №3546 від 25.09.2018 на відзив на зустрічний позов з додатковими обґрунтуваннями вимог за зустрічним позовом.
Позивачем, в свою чергу, подано заперечення від 05.10.2018 на відповідь на відзив на зустрічний позов.
Відповідачем подано заперечення №3781 від 10.10.2018 на відповідь на відзив.
Крім того, 08.10.2018 від відповідача надійшло клопотання №3704 від 04.10.2018 про зменшення штрафних санкцій до 01 грн. 00 коп.
Позивачем подано заперечення від 22.10.2018 на клопотання відповідача про зменшення пені.
Відповідачем подано заперечення №3781 від 10.10.2018 на відповідь на відзив.
Від відповідача надійшло клопотання №4580 від 12.11.2018 про стягнення витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або до її розгляду.
Позивачем подано заяву від 02.11.2018 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Від відповідача надійшло клопотання №4581 від 12.11.2018 про зменшення витрат на правничу допомогу.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:
12 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» і Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» було укладено договір №860-17 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати, а відповідач - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору (далі за текстом - «Продукція»), на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку 1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що відповідач має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всієї або частини Продукції шляхом направлення позивачу відповідного повідомлення з переліком Продукції, від поставки якої він відмовляється, не пізніше, ніж за 10 днів до дати поставки Продукції. З моменту відправлення Покупцем Постачальникові повідомлення про відмову від придбання всієї або частини Продукції, даний Договір втрачає чинність у частині, що стосується Продукції, зазначеної в повідомленні про відмову, але зберігає чинність у частині Продукції, не зазначеної в повідомленні.
Згідно п. 3.1. Договору поставка Продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад «НОВА ПОШТА» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Відповідно до п. 3.2. Договору строки поставки Продукції складають 40 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.
Зі змісту п. 4.1. Договору вбачається, що поставка Продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку №1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою Продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 1 394 554 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ у сумі 232 425 грн. 76 коп.
Відповідно до розділу 5 Договору сторони визначили умови здійснення платежів.
Так, згідно п. 5.1. Договору оплата відповідачем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка).
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 100% від вартості продукції - протягом 10 робочих днів з дати поставки відповідної продукції на підставі виставленого рахунку та проведення вхідного контролю на підприємстві відповідача. Датою оплати Продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку відповідача (п. 5.3.)
Згідно специфікації №1 (додаток 1) до Договору відповідачу поставляється Продукція: підшипник 2007113 (1 категорія) ЕТУ 100/3, рік випуску не раніше 2012 або з відміткою про переконсервацію у кількості 40 одиниць па суму 93600,00 грн. без ПДВ; підшипник 2ШС17К (1 категорія) ДСТУ 3635-78, рік випуску не раніше 2012 або з відміткою про переконсервацію у кількості 6 одиниць на суму 1200,00 грн. без ПДВ; підшипник 3286848 Д (1 категорія) ЕТУ 100/1, рік випуску не раніше 2012 або з відміткою про переконсервацію у кількості 20 одиниць на суму 1067328,80 грн. без ПДВ, а всього продукції на загальну суму 1 394 554 грн. 56 коп. з ПДВ /а.с.28/.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставив відповідачу обумовлену договором продукцію в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними: РН-0002995 від 18.09.17 року, РН-0003106 від 27.09.17 року, РН-0003188 від 03.10.17 року, РН-0003302 від 17.10.17 року, РН-0003386 від 23.10.17 року, РН-0003723 від 23.11.17 року, РН-0004182 від 21.12.17 року, актом звірки взаємних розрахунків від 14 травня 2018 року, експрес-накладними ТОВ «Нова пошта»: №59000284950688 від 27.09.17р., №59000286449142 від 03.10.17р., №59000290900606 від 23.10.17р., №59000290890001 від 23.10.17р., №59998053753067 від 23.10.17р., №59000298389510 від 23.11.17 р., а всього на загальну суму 1 522 634 грн. 02 коп., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань по Договору не сплатив вартість отриманої продукції у строки та в розмірі, передбачені Договором і станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача становила 1 393 114 грн. 56 коп., беручи до уваги те, що товар на загальну суму 129 519 грн. 46 коп. було повернуто відповідачем.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати по Договору, що також підтверджується письмовими матеріалами справи: видатковими накладними: РН-0002995 від 18.09.17 року, РН-0003106 від 27.09.17 року, РН-0003188 від 03.10.17 року, РН-0003302 від 17.10.17 року, РН-0003386 від 23.10.17 року, РН-0003723 від 23.11.17 року, РН-0004182 від 21.12.17 року, актом звірки взаємних розрахунків від 14 травня 2018 року, експрес-накладними ТОВ «Нова пошта»: №59000284950688 від 27.09.17р., №59000286449142 від 03.10.17р., №59000290900606 від 23.10.17р., №59000290890001 від 23.10.17р., №59998053753067 від 23.10.17р., №59000298389510 від 23.11.17 р. Крім того, факт наявності заборгованості станом на день звернення з позовом до господарського суду Сумської області (07.08.2018) підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 11.05.2018 року між позивачем та відповідачем, належним чином підписаний представниками сторін /т.1 а.с.37/, а також не заперечувалося представниками сторін.
В той же час, в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №3991 від 22.08.2018 на суму 1 356 713 грн. 51 коп. /т.2. а.с.32/, яке свідчить про часткову сплату відповідачем заборгованості за отриману продукцію.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що письмовими матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем частини основного боргу в розмірі 1 356 713 грн. 51 коп. згідно платіжного доручення №3991 від 22.08.2018, суд закриває провадження у справі №920/618/18 в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судом встановлено, що несплаченою залишилась сума основного боргу в розмірі 36 401 грн. 05 коп., а отже позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 301 489 грн. 41 коп. пені, нарахованої за загальний період з 03.11.2017 по 06.08.2018 (по кожному факту прострочення), відповідно до умов п. 7.2. Договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж 30 календарних днів строку оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, оскільки встановлено, що позивачем допущено помилки під час визначення періоду нарахування пені. Так, з розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховувалась пеня по кожному факту прострочення оплати отриманої продукції згідно кожної видаткової накладної окремо: згідно видаткової накладної РН-0002995 від 18.09.17 року на суму 624637 грн. 82 коп. з 04.10.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003106 від 27.09.17 року на суму 64039 грн. 73 коп. з 12.11.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003188 від 03.10.17 року на суму 64039 грн. 73 коп. з 19.11.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003302 від 17.10.17 року на суму 129519,46 грн. з 02.12.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003386 від 23.10.17 року на суму 384238 грн. 37 коп. з 08.12.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003723 от 23.11.17 року на суму 64039 грн. 73 коп. з 08.01.2018 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0004182 от 21.12.17 року на суму 192119,18грн. з 10.02.2018 року по 06.08.2018 року включно.
В той же час, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом виконано розрахунок розміру пені в межах строків, передбачених вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, та встановлено, що вірним було б нарахування пені в розмірі 252 039 грн. 66 коп. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, стягнення пені передбачено умовами Договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 252 039 грн. 66 коп. пені.
Від відповідача надійшло клопотання №3704 від 04.10.2018 про зменшення штрафних санкцій, в якому він просить суд зменшити розмір пені до 01 грн. 00 коп., посилаючись на те, що ним сплачено основну заборгованість в повному обсязі, позивачу не спричинено збитків простроченням такої сплати.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судом встановлено, що основна заборгованість сплачена відповідачем не в повному обсязі, а відповідачем не наведено доказів на підтвердження факту наявності виняткових обставин, які б свідчили про неможливість виконати рішення суду, а отже клопотання відповідача про зменшення розміру пені є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 92 149 грн. 79 коп. інфляційних збитків та 31 883 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно правильно, виходячи з розміру заборгованості по кожній видатковій накладній окремо за весь період прострочення: згідно видаткової накладної РН-0002995 від 18.09.17 року на суму 624637 грн. 82 коп. з 04.10.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003106 від 27.09.17 року на суму 64039 грн. 73 коп. з 13.10.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003188 від 03.10.17 року на суму 64039 грн. 73 коп. з 20.10.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003302 від 17.10.17 року на суму 129519,46 грн. з 02.11.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003386 від 23.10.17 року на суму 384238 грн. 37 коп. з 08.11.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0003723 от 23.11.17 року на суму 64039 грн. 73 коп. з 09.12.2017 року по 06.08.2018 року включно; згідно видаткової накладної РН-0004182 от 21.12.17 року на суму 192119,18грн. з 11.01.2018 року по 06.08.2018 року включно.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 92 149 грн. 79 коп. інфляційних збитків та 31 883 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих за загальний період з 04.10.2017 по 06.08.2018, є правомірними та обґрунтованими.
Відповідач, в свою чергу, в зустрічному позові №3190 від 30.08.2018 наголошує на неналежному виконанні з боку позивача своїх зобов'язань по Договору в частині несвоєчасної поставки продукції по Договору, поставки продукції неналежної якості, а також несвоєчасному обміні продукції неналежної якості на продукцію належної якості на умовах, передбачених Договором.
Так, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач за зустрічним позовом повинен був поставити Продукцію на склад «Нова пошта» м. Конотоп до 23 жовтня 2017 року включно.
Проте позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що поставка Продукції, в порушення умов Договору, відбулась частково та з порушенням визначеного строку:
За видатковою накладною від 18.09.2017 №РН-0002995 були поставлені підшипники 2007113 ЕТУ 100/3 у кількості 40 шт. за ціною 2340,00 грн. без ПДВ на суму 93600,00 грн. без ПДВ та підшипники 3286848Д ЕТУ 100/1 у кількості 8 шт. за ціною 53366,44 грн. без ПДВ на суму 426931,52 грн. без ПДВ, всього на загальну суму 624637,82 грн.
Один підшипник 3286848Д ЕТУ 100/1 на суму 64039,73 грн. було повернуто відповідачу за зустрічним позовом як неякісний за накладною від 02.10.2017 №533.
За видатковою накладною від 27.09.2017 №РН-0003106 був поставлений один підшипник 3286848Д ЕТУ 100/1 за ціною 53366,44 грн. без ПДВ на суму 64039,73 грн. з ПДВ.
За видатковою накладною від 03.10.2017 №РН-0003188 був поставлений один підшипник 3286848Д ЕТУ 100/1 за ціною 53366,44 грн. без ПДВ на суму 64039,73 грн. з ПДВ.
За видатковою накладною від 17.10.2017 №РН-0003302 були поставлені підшипники 2ШC17К у кількості 6 шт. за ціною 200,00 грн. без ПДВ на суму 1200 грн. без ПДВ та підшипники 3286848Д ЕТУ 100/1 у кількості 2 шт. за ціною 53366,44 грн. без ПДВ на суму 106732,88 грн. без ПДВ. Всього на суму 129519,46 грн. з ПДВ.
У зв'язку з невідповідністю номенклатурного номеру виробів паспорту шість підшипників марки 2ШC17K на суму 1440,00 грн. були повернуті за накладною від 15.11.2017 №636.
За видатковою накладною від 23.10.2017 №РН-0003386 були поставлені підшипники 3286848Д ЕТУ 100/1 у кількості 6 шт. за ціною 53366,44 грн. без ПДВ на суму 320198,64 грн. без ПДВ. Всього на суму 384238,37 грн. з ПДВ. На склад Нової пошти в м. Конотоп Продукція надійшла 24.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 23.10.2017 №59000290890001, тобто з порушенням на один день визначеного Договором строку на поставку Продукції.
Один підшипник 3286848Д ЕТУ 100/1 було повернуто як неякісний за накладною від 21.11.2017 №649.
За видатковою накладною від 23.11.2017 №РН-0003723 був поставлений один підшипник 3286848 Д ЕТУ 100/1 за ціною 53366,44 грн. без ПДВ на суму 64039,73грн. з ПДВ. На склад Нової пошти в м. Конотоп Продукція надійшла 24.11.2017.
За видатковою накладною від 21.12.2017 №РН-0004182 були поставлені підшипники 3286848Д ЕТУ 100/1 у кількості 3 шт. за ціною 53366,44 гри. без ПДВ на суму 160099,32 грн. з ПДВ, всього на 192119,18 грн. На склад Ін Тайм в м. Конотоп Продукція надійшла 26.12.2017, що підтверджується Декларацією про прийняття вантажу від 21.12.2017 №0801032579, тобто з порушенням на 64 днів встановленого Договором строку на поставку Продукції.
Таким чином, беручи до уваги те, що Продукція була поставлена відповідачем за зустрічним позовом несвоєчасно та з недоліками, які були виявлені неодноразово, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути 14940 грн. 14 коп. пені - 0,1%, 46 223 грн. 80 коп. штрафу 8%, 25 903 грн. 89 коп. штрафу 20% та 2 996 грн. 63 коп. пені 0,3%.
Свої вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 14940 грн. 14 коп. пені позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що відповідачем за зустрічним позовом поза встановленого Договором строку поставлено 9 шт. підшипників марки 3286848Д ЕТУ 100/1 на суму 576357 грн. 57 коп., а також взагалі не поставлені підшипники марки 2007113 ЕТУ 100/3 в кількості 40 шт. на суму 1440,00грн., а нарахування зазначеної штрафної санкції передбачено вимогами ст. 231 ГК України та п. 7.1 Договору.
Зі змісту п. 7.1. Договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ч.2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи те, що сторони не передбачили у Договорі порядку нарахування штрафної санкції у вигляді пені 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 14 940 грн. 14 коп. пені.
Позивач за зустрічним позовом також просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 46 223 грн. 80 коп. штрафу 8%, нарахованого відповідно до п. 7.3. Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строків або обсягів поставок Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк Продукції за кожен факт порушення.
Позивачем заявлено про порушення строків поставки за видатковою накладною від 23.10.2017 №РН-0003386 (на склад Нової пошти в м. Конотоп Продукція надійшла 24.10.2017, тобто з порушенням на один день визначеного Договором строку на поставку Продукції); за видатковою накладною від 23.11.2017 №РН-0003723(на склад Нової пошти в м. Конотоп Продукція надійшла 24.11.2017); за видатковою накладною від 21.12.2017 №РН-0004182 (на склад Ін Тайм в м. Конотоп Продукція надійшла 26.12.2017, тобто з порушенням на 64 днів встановленого Договором строку на поставку Продукції).
В той же час, судом встановлено, що згідно п. 6.5. Договору остаточне приймання продукції здійснюється з оформленням видаткової та товаро-транспортної накладної.
З письмових матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна від 23.10.2017 №РН-0003386 на суму 320198 грн. 64 коп. була підписана представниками сторін 23.10.2017 /т.1 а.с.187/, суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом про порушення відповідачем строку поставки за вказаною накладною.
Враховуючи те, що кінцевим строком поставки продукції по Договору є 23 жовтня 2017 року, а письмовими матеріалами справи підтверджується факт прострочення поставки продукції за видатковою накладною від 23.11.2017 №РН-0003723 та за видатковою накладною від 21.12.2017 №РН-0004182, позовні вимоги про стягнення штрафу 8% є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню штраф 8% в розмірі 20 607 грн. 91 коп.
Позивачем за зустрічним позовом також заявлено вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 25 903 грн. 89 коп. штрафу - 20%, нарахованого відповідно до вимог п. 7.4. Договору, яким передбачено, що у випадку поставки продукції неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.
Свої вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за зустрічним позовом неодноразово поставлялась продукція неналежної якості, що підтверджується вимогами про заміну від 02.10.2017 №2197е, від 02.11.2017 №2540е, від 13.11.2017 №2641е) та відповідними актами вхідного контролю підшипників на загальну суму 129 519 грн. 46 коп. /т.1 а.с. 195-202/.
Відповідач за зустрічним позовом обґрунтовує свої заперечення в цій частині тим, що оскільки договором передбачено (п. 6.1) приймання товару за кількістю та якістю відповідно до вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості та якості, затверджених постановами Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7 відповідно, то вони мають обов'язковий характер для сторін, а акти, складені позивачем за зустрічним позовом в односторонньому порядку, не є належним доказом у справі.
Судом досліджено письмові матеріали справи та встановлено, що дійсно акти вхідного контролю підшипників складені позивачем за зустрічним позовом в односторонньому порядку, проте всі вимоги позивача за зустрічним позовом про заміну некондиційних підшипників приймалися відповідачем за зустрічним позовом без зауважень та претензій, а некондиційні підшипники замінено продукцією належної якості, а отже це дозволяє зробити висновок про визнання претензій позивача за зустрічним позовом щодо неналежної якості частини продукції, а отже зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 903 грн. 89 коп. штрафу - 20%, нарахованого відповідно до вимог п. 7.4. Договору є обґрунтованими та правомірними.
Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2 996 грн. 63 коп. пені - 0,3%, нарахованої відповідно до вимог п. 7.5. Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строків виконання Постачальником вимог Покупця про усунення виявлених недоліків (дефектів) Продукції, про допоставку, доукомплектування, заміну Продукції, про відшкодування Покупцеві всіх понесених ним видатків і збитків, пов'язаних з поставкою Продукції неналежної якості (у т.ч. видатків зі зберігання, транспортування, утилізації всієї або частини Продукції, усунення недоліків, оплати послуг незалежної експертної організації та ін.), Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,3 % від вартості невідповідної Продукції (не відшкодованих Покупцеві видатків, збитків) за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.2. Договору передання Продукції неналежної якості, не у встановленій кількості спричиняє правові наслідки, передбачені чинним законодавством та Договором. У разі поставки Продукції неналежної якості, Постачальник зобов'язується замінити її на продукцію належної якості протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги про заміну.
Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом за наслідками виявлення продукції неналежної якості було повернуто відповідачу продукцію згідно накладної №636 від 15.11.2017 /т.1 а.с. 185/ та згідно накладної №649 від 21.11.2017 /т.1. а.с. 189/. Некондиційну продукцію за наслідками отримання за накладною №636 від 15.11.2017 було замінено на продукцію належної якості на надіслано позивачу за зустрічним позовом згідно видаткової накладної №РН-000723 від 23.11.2017 /т.2 а.с.25/. Крім того, відповідачу було надіслано відповідні вимоги про заміну продукції неналежної якості: від 02.11.2017 №2540е та від 13.11.2017 №2641е.
Від отримання продукції належної якості за наслідками заміни некондиційних підшипників позивач за зустрічним позовом відмовився листом від 23.04.2018 №1532, який отримано відповідачем 02.05.2018 /т.1 а.с.207-209/, скориставшись правом, наданим йому п. 7.5. Договору, яким передбачено, що до виконання Постачальником зазначених вимог Покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати Продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за Продукцію коштів, які Постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення Покупця, яке вважається отриманим Постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення Покупцем на адресу Постачальника, зазначену в даному Договорі .
Позивачем за зустрічним позовом визначено період нарахування пені за прострочення заміни продукції неналежної якості за видатковою накладною №649 від 21.11.2017 з 13.11.2017 по 24.11.2017, проте судом встановлено, що продукцію було замінено за видатковою накладною №РН-000723 від 23.11.2017, а отже позивачем невірно визначено період нарахування пені, а позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2804 грн. 51 коп.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 2804 грн. 51 коп. пені 0,3%.
Відповідно до ч.11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Судом встановлено, що за первісним позовом судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в загальному розмірі 412474 грн. 12 коп.
Позовні вимоги за зустрічним позовом частково задоволено судом в загальному розмірі 49 316 грн. 31 коп.
Таким чином, суд проводить зустрічне зарахування таких сум та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 363 157 грн. 81 коп. різниці заборгованості.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а саме: витрати зі сплати судового збору за первісним позовом в розмірі 26 537 грн. 57 коп. покладаються на відповідача; витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в розмірі 1 619 грн. 28 коп. покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своїх вимог позивачем подано суду договір-доручення про надання правової допомоги від 22.05.2017, акт №14 приймання-передачі наданої правової допомоги до зазначеного договору від 31.10.2018, рахунок-фактура №СФ-0000016 від 31.10.2018, платіжне доручення №5793 від 02.11.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.10.2011.
В клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу №4581 від 12.11.2018 відповідач просить суд зменшити витрати на правову допомогу, посилаючись на те, що визначений в заяві розмір витрат на правничу допомогу не ґрунтується на положеннях договору-доручення про надання правової допомоги, а обсяг та зміст наданих послуг не відповідає дійсності.
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
В клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу №4581 від 12.11.2018 відповідач просить суд зменшити витрати на правову допомогу, посилаючись на те, що визначений в заяві розмір витрат на правничу допомогу не ґрунтується на положеннях договору-доручення про надання правової допомоги, а обсяг та зміст наданих послуг не відповідає дійсності.
Враховуючи те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування поданого клопотання про покладення на відповідача витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в повному обсязі, а на відповідача необхідно покласти судові витрати на правову допомогу в розмірі 14 000 грн. 00 коп.
Відповідачем подано клопотання №4580 від 12.11.2018 про компенсацію витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, в якому просить суд компенсувати йому добові представника (13.09.2018, 01.10.2018, 16.10.2018, 07.11.2018) в розмірі 740 грн. 00 коп.; транспортні витрати, в т.ч. добові водія в розмірі 185 грн. за добу (01.10.2018, 16.10.2018, 07.11.2018), витрати на утримання автомобіля, які будуть надані після визначення їх розміру бухгалтерією підприємства.
Відповідно до ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи те, що витрати відповідача у вигляді компенсації добових його представника (13.09.2018, 01.10.2018, 16.10.2018, 07.11.2018) в розмірі 740 грн. 00 коп.; транспортних витрат, в т.ч. добових водія в розмірі 185 грн. за добу (01.10.2018, 16.10.2018, 07.11.2018), витрат на утримання автомобіля не є судовими витратами, пов'язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розумінні ст. 123 ГПК України, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача № 4580 від 12.11.2018 про компенсацію витрат та відмовляє в його задоволенні.
Зі змісту ч.11 ст. 129 ГПК України вбачається, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача 38 918 грн. 29 коп. різниці суми судових витрат.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Провадження у справі №920/618/18 в частині стягнення з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» 1 356 713 грн. 51 коп. основного боргу закрити.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до відповідача: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору №860-17 від 12.09.2017 в сумі 1393114,56 грн., пені в сумі 301489,41 грн., інфляційних втрат в сумі 92149,79 грн. та 3% річних в сумі 31883,62 грн. задовольнити частково.
3. Зустрічний позов Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення 53 663 грн. 41 коп. штрафних санкцій по договору № 860-17 від 12.09.2017 задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 12602750) на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код 24510970) 363 157 грн. 81 коп. заборгованості по договору №860-17 від 12.09.2017, 38 918 грн. 29 коп. судових витрат.
5. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» в частині стягнення з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 49 449 грн. 75 коп. пені відмовити.
6. В задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» 14 940 грн. 14 коп. пені, 25 615 грн. 89 коп. штрафу - 8%, 192 грн. 12 коп. пені 0,3% - відмовити.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 26.11.2018 р.
Суддя О.В. Коваленко