26.11.2018 року м.Дніпро Справа № 904/859/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018, ухвалене суддею Юзіковим С.Г., повний текст якого підписаний 23.07.2018, у справі №904/859/18
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Южкокс", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 10 295,58 грн. збитків, -
До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Приватного акціонерного товариства "Южкокс" збитки за нестачу вантажу у розмірі 10295,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожспецсплав" договору поставки № 544 від 30.06.2017, за яким позивачу був направлений вантаж - горішок коксовий, оплачений позивачем в повному обсязі за платіжним дорученням № 309206 від 10.11.2017 та отриманий зі складанням комерційного акту № 460005/1687 від 10.10.2017 про нестачу вантажу; з урахуванням того, що залізницею подано рухомий склад (вагон) непридатний для перевезення вантажу, а вантажовідправник навантажив товар у такий вагон, не здійснивши заходів для збереження вантажу. позивач вважає відповідачів пропорційно винними у спричиненні збитків.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі №904/859/18 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 5 147,79 грн. збитків, 881,00 грн. судового збору.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 5 147,79 грн. збитків, 881,00 грн. судового збору.
Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачами своїх обов"язків: відповідача-1 - як перевізника, подачею під завантаження непридатного для даного виду вантажу вагону, відповіжача-2 (вантажовідправника) - завантаженням вантажу своїми засобами, без здійснення заходів щодо недопущення втрати вантажу.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить:
1) прийняти апеляційну скаргу до розгляду;
2) скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі №904/859/18 частково і ухвалити нове рішення в частині відмовлення в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";
3) судові витрати покласти на позивача;
4) визнати явку уповноважених представників сторін при розгляді апеляційної скарги обов'язковою.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушені норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема, господарським судом не взято до уваги, що в порушення ст. 31 Статуту залізниць України та пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів вантажовідправник (відповідач-2) не підготував вагон до перевезення у комерційному відношенні - до перевезення вантажів дрібної фракції у вагонах відкритого типу, не підготував вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення, не пересвідчився у придатності вагону до комерційного перевезення, отже, відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник (відповідач-2).
Також скаржник зауважує, що відповідно до акту про технічний стан вагону № 27-р від 10.10.2017 у вагоні виявлена комерційна несправність, за яку відповідає вантажовідправник.
Крім того, для стягнення збитків, згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, але позивачем не доведена вина відповідача-1 у втраті вантажу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, вважає рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що посилання відповідача-1 на відсутність його вини у втраті вантажу є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, якщо при зовнішньому огляді тари або упаковки пред'явленого до перевезення вантажу будуть помічені недоліки, що можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу , відправник на вимогу станції зобов'язаний привести тару або упаковку у відповідності до стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію; залізниця може не приймати вантаж до перевезення у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів. За роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, викладених у п.3.1, відповідно до ст.909 ЦК України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.110 Статуту залізниць України залізниця зобов'язується за договором перевезення доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрат, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що скаржник ставиться формально як до виконання своїх обов'язків за договором, так і до обов'язків сторони судового процесу, зазначає, що скаржник посилається на висновки суду, які останнім не наводились у рішенні, зокрема, скаржник вказує про те, що незбереження вантажу могло статися як внаслідок доступу до вантажу в процесі перевезення, так і внаслідок наявності несправностей, які могли бути виявлені до його завантаження та в подальшому наводить доводи спрямовані на спростування такого висновку, втім, суд навів зовсім інший висновок, а саме, встановив, що несправність вагону № 53544177 не мала прихованого характеру, а була очевидною, яку відправник і перевізник могли бачити, але відповідач-2 при навантаженні вантажу не пересвідчився у придатності вагону в комерційному стані для перевезення вантажу та не вжив заходів запобігання просипанню вантажу, а перевізник, маючи право на перевірку вантажу, прийняв несправний у комерційному відношенні вагон до перевезення. При цьому, нормами права, зокрема, ст.924 ЦК України на перевізника покладено відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення й до видачі одержувачу, а зобов'язальні відносини мають ґрунтуватись перш за все на принципі добросовісності, який включає в себе здійснення всіх залежних від сторони дій для належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 року (головуючий суддя - Пархоменко Н.В., судді - Березкіна О.В., Білецька Л.М.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача-1; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим не було задоволено клопотання апелянта про розгляд справи з обов'язковою участю представників сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень на відзив.
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Відповідно до частин 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/859/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2018 для розгляду справи № 904/859/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
Ухвалою суду від 22.10.2018 справу № 904/859/18 прийнято до провадження вказаною колегією суддів та вирішено розглядати в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
30.06.2017 між ПАТ "Запорізький завод феросплавів", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", та ТОВ "Запорожспецсплав" був укладений договір поставки продукції коксохімічного виробництва № 544 (а.с.27-34).
На виконання договору поставки, на адресу позивача 07.10.2017 зі станції Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці була направлена партія горішка коксового у вагоні № 53544177 за залізничною накладною № 47503362, вантажовідправником за якою є ПрАТ "Євраз Южкокс", яке в подальшому змінило назву на ПрАТ "Южкокс" (а.с.13).
Вказаний вагон, відповідно до основної залізничної накладної №47503362 та досильної залізничної накладної №47516570, складеною станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, прибув 09.10.2017 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
10.10.2017, при видачі вантажу з перевіркою, комерційним актом № 460005/1687 засвідчена нестача вантажу та зазначено, що на підставі акту загальної форми №24136 від 07.10.2017, станції Нижньодніпровськ Вузол проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачеві, прибувшого досильною накладною до основної накладної №47503362 станції Запоріжжя - Кам'янське зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача №090, держповірка 03.06.2017, прийомоздавальником вантажу і багажу ОСОБА_1, прийомоздавальником заводу ОСОБА_2, в присутності ДСЗМ ОСОБА_3, згідно перевізного документу значиться вага: тара 22450 кг, нетто 45300 кг. Фактично виявилася вага: брутто 65820 кг, тара з документу 22450 кг, нетто 43370 кг, що менше ваги за документом на 1930 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні шапкою, вище рівня бортів 10 см. В документі значиться "вантаж промаркований по всій площі вагону 30% розчином вапна". Фактично маркування вапняним розчином білого кольору шляхом розбризкування. Ліворуч над 5-6 люками виявлено поглиблення розміром 300х250х60 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. На деталях вагону сліди просипання вантажу, що перевозиться. В технічному відношенні вагон справний, про що складено акт форми ГУ-106 №27-Р від 10.10.2017, ліворуч нещільне прилягання кришки 6-го люка до армувального листа поперечної балки, зазор розміром 30х1,5 см. Зазор із зовнішньої сторони закладений дрантям. Двері, люки закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Дана телеграма. Зав. вантажного двору відсутній (а.с.15-16).
Відповідно до акту приймання продукції по кількості №315/17 від 10.10.2017, нестача вантажу допущена до прибуття вагону на ПАТ "ЗФЗ", через просипання вантажу, який виник у зв'язку з нещільним приляганням армувальних листів, неякісного закладення конструктивних щілин і зазорів розвантажувальних люків. Вантажовідправник в порушення Технічних Умов розміщення та кріплення вантажу (Глава 1, розд. 7, пункт 7) та Статуту (ст.31) не вжив заходів щодо ущільнення наявних зазорів та не визначив придатність даного вагону для перевезення вантажу дрібної фракції, що виключає втрату вантажу на шляху прямування.
Отже, під час видачі вантажу з переважуванням вагону № 53544177 встановлено, що у залізничній накладній вказано масу у зазначеному вагоні нетто 45300 кг, а фактично його вага нетто 43370 кг, тобто нестача становить 1930 кг.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, з урахуванням норми нестачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, нестача у вагоні № 53544177 складає: 1477 кг (1930 кг (виявлена нестача) - 453 кг (норма нестачі)).
Загальна вартість недостачі у вагоні № 53544177, згідно розрахунку позивача, складає 10 295,58 грн.
Рахунок-фактуру ТОВ "Запорожспецсплав" № 1702274/3 від 03.10.2017 позивачем сплачено в повному обсязі, з урахуванням коригуючого рахунку-фактури ТОВ "Запорожспецсплав" № 1712274/3 від 10.11.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 309206 від 10.11.2017 (а.с.18, 19, 20).
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу-1 претензію №18-206 від 15.12.2017, у задоволенні якої листом №МЮ-4/18 від 09.01.2018 відповідач-1 відмовив, мотивуючи тим, що відповідальним за нестачу є відправник, який визначив придатність рухомого складу та завантажив вантаж у вагон непридатний для перевезення.
Враховуючи відповідь на претензію відповідача-1, позивач направив відповідачу-2 претензію №18-206 від 19.01.2018, у задоволенні якої листом №268 від 05.02.2018 відповідач-2 також відмовив.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідачів вартості фактичної шкоди, спричиненої позивачу, в зв'язку з неотримання в повному обсязі оплаченого товару.
При цьому позивач вважає, що у даному випадку наявна пропорційна відповідальність Відповідачів, виходячи з того, що залізниця подавала під завантаження непридатні для даного вантажу вагони, а вантажовідправник завантажив вантаж своїми засобами, не вживши заходів запобігання втрати вантажу.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що несправність вагону № 53544177 не мала прихованого характеру, була очевидною, яку відправник та перевізник могли бачити, але відповідач-2, як вантажовідправник під час навантаження не пересвідчився у придатності вагону в комерційному відношенні для перевезення такого виду вантажу та не вжив заходів по запобіганню його просипанню, а відповідач-1, як перевізник, маючи право на перевірку вантажу, прийняв вагон до перевезення, не пересвідчившись у придатності вагона у комерційному відношенні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст.ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 917 ЦК України встановлено, що перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту залізниць України (далі Статут) залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Частиною 5 ст. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно з ч.3 ст. 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідно до п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (далі - Правила перевезення вантажів), можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.
Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
За п.3 Правил приймання вантажів до перевезення якщо при зовнішньому огляді тари або упаковки пред'явленого до перевезення вантажу будуть помічені недоліки, які можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, то відправник зобов'язаний на вимогу станції привести тару або упаковку у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію. Залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Статтею 924 Цивільного кодексу України регламентовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини 2, 3 ст. 308 Господарського кодексу України).
Статтею 105 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно ст. ст. 110, 111, 113 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція). За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Статтею 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, для, зокрема, мінерального палива; коксу; руди залізної і т.ін.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Матеріалами справи встановлено, що вагон № 53544177 прийнято відповідачем-1 до перевезення без будь-яких зауважень щодо повноти завантаження, його технічного стану, при тому, що у комерційному відношенні вагон був несправний - було наявне нещільне прилягання кришки 6-го люка до армованої балки та зазор розміром 30х1,5 см, що в подальшому і стало причиною втрати частини вантажу через просипання, що було виявлено під час перевезення вказаного вагону у рухомому складі залізниці за сполученням станція Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці - станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (на станції Придніпровськ-Вузол), про що складений акт загальної форми №24136 від 07.10.2017 та комерційний акт № 460005/1687 від 10.10.2017, де зафіксовані ознаки несхоронного перевезення вантажу та недостачу вантажу.
При цьому, всупереч вимог ст.32 Статуту та п.5 Правил перевезення вантажів, відправник, в свою чергу, не підготував вантаж з урахуванням його схоронності, навантажив вантаж, що містить дрібні фракції, без заходів щодо запобігання його видуванню або просипанню.
Зазначені обставини є підставою для покладення відповідальності за нестачу вантажу на відповідачів (вантажовідправника та перевізника) пропорційно.
З урахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, вагова недостача у даній партії коксового горішку склала 1477 кг та, виходячи із вартості 1 тони коксового горішку у розмірі 6958,35 грн. з ПДВ, вартість недостачі склала 10 295,58 грн. з ПДВ, яка вірно розрахована позивачем.
За викладених обставин господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги до обох відповідачів пропорційно по 5147,79 грн з кожного, в розмірі понесеної позивачем фактичної шкоди від недостачі оплаченого товару.
Доводи скаржника про те, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника (відповідача-2), який не підготував вагон для перевезення вантажу дрібної фракції, не приймаються колегією суддів, оскільки спростовані матеріалами справи, прийняттям вагону № 53544177 до перевезення залізницею без будь-яких зауважень.
Стосовно посилань скаржника на безпідставність покладення на нього відповідальності, з урахуванням відсутності його вини, що не утворює повний склад цивільного правопорушення за ст.224 Господарського кодексу України, такі доводи також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки чинним законодавством перевізнику надано право на перевірку вантажу та передбачена можливість неприйняття неналежно оформленого та упакованого вантажу вантажовідправнику, чого в даному випадку залізниця не здійснила, прийняв до перевезення вагон, не пересвідчившись у придатності вагона у комерційному відношенні, чим допустила втрату вантажу під час перевезення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 10295,58 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року у справі № 904/859/18 - залишити без змін.
Судові витрати Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін