про відмову у відкритті апеляційного провадження
26.11.2018 року м. Дніпро Справа № 912/4687/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.
перевіривши матеріали апеляційної
скарги Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Лікарівка-2"
на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року
у справі № 912/4687/16 (суддя - Бестаченко О.Л.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД"
до Фермерського господарства "Наталка"
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Наталка". Визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД" до Фермерського господарства "Наталка" в сумі 868 199,05 грн. боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Фермерського господарства "Наталка". Введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гуріна Р.А., якому встановлено оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом її авансування заявником - кредитором. Відмовлено в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД" від 04.01.2017 року по призначення розпорядника майна боржника. Залишено без розгляду заяви арбітражних керуючих Сиволобова М.М., Потупало Н.І., Пашковського А.А. Вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Зобов'язано розпорядника майна арбітражного керуючого Гуріна Р.А. вчинити певні дії.
Не погодившись із вказаною ухвалою, 19.11.2018 року Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, провадження у даній справі закрити.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги апеляційним господарським судом було виявлено її недоліки. В зв'язку з чим, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2018 року було відмовлено скаржнику в задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та залишено без руху апеляційну скаргу.
19.11.2018 року, тобто в межах строку, встановленого судом, скаржником подано до апеляційного господарського суду клопотання (заяву) про усунення недоліків апеляційної скарги.
В обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник, зокрема посилається на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007, відповідно до якого реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Також скаржник зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує особу здійснювати постійний моніторинг можливої наявності судових спорів, які можуть зачіпати її законні права та інтереси.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Таким чином, частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав порушення провадження у справі.
Між тим, згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Верховний суд в постанові від 06.08.2018 року у справі № 910/14369/16 звернув увагу, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України повинна довести, що оскаржуване рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
У справі № 24-7/210-05-8241 в постанові від 08.08.2018 року Верховний Суд зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити судове рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Крім того, цією ж статтею Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника визначені приписами статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, статтею 23 Закону про банкрутство визначено порядок пред'явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Положеннями статей 23 та 25 Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов'язок щодо розгляду у попередньому засіданні суду заяв з вимогами конкурсних кредиторів та забезпечених кредиторів. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, про що виносить ухвалу, в якій зазначаються відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, а також розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.
При цьому, виходячи з положень Господарського процесуального кодексу України та норм статті 1 Закону про банкрутство правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство, відрізняється від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, відповідно до наведених норм Закону про банкрутство у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою встановив, що суду не надано належних доказів набуття скаржником статусу кредитора (конкурсного, забезпеченого, поточного) або іншого учасника у даній справі про банкрутство. Матеріали справи свідчать, що скаржник звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 25 500,00 грн. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 18.10.2018 року вказану заяву прийнято та призначено розгляд заяви на 19.11.2018 року. Однак, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2018 року провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року в апеляційному порядку та повернення справи до Господарського суду Кіровоградської області.
В повторному клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником наводяться норми права, які висвітлюють загальні принципи права на судовий захист, проте не обґрунтовують підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження саме скаржником у даній справі.
Таким чином, скаржник не довів, що ухвала місцевого господарського суду у даній справі є такою, що прийнята щодо його прав і обов'язків. Разом з тим, скаржник звернувся з даною апеляційною скаргою зі спливом майже двох років з дати прийняття оскаржуваної ухвали. Враховуючи, що скаржником не наведено інших об'єктивних обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ніж ті, які були заявлені скаржником вперше та відхилені судом як необґрунтовані, то відповідно до частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції слід відмовити.
Слід звернути увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Лікарівка-2" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року у справі № 912/4687/16.
Направити скаржнику копію даної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із матеріалами апеляційної скарги, всього на 9 аркушах, в тому числі квитанції № 0.0.1189359413.1 від 19.11.2018 року, № 0.0.1189357524.1 від 19.11.2018 року про сплату судового збору.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ О.В. Березкіна
Суддя _________________ В.О. Кузнецов