Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/9618/18
26 липня 2018 року місто Київ
Слідчий суддя - суддя Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання ОСОБА_5 про повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 42018101070000090 від 30.03.2018 р., -
ОСОБА_5 , як власника майна, звернувся до Подільського районного суду м.Києва з клопотанням, в якому просить повернути йому вилучене під час обшуку, проведеного 15.05.2018 р. в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності його матері ОСОБА_6 , майно, а саме: грошові кошти в сумі 76277 доларів США та 9140 євро, що належать йому і ніяким чином не відносяться до кримінального провадження, яке проводиться відносно ОСОБА_7 . Клопотання мотивоване тим, що в зазначений квартирі він проживає разом з матір'ю та 15.05.2018 р. до нього у вказану квартиру прийшов знайомий ОСОБА_7 , після чого був проведений обшук, в ході якого, крім іншого, були вилучені і його особисті грошові кошти, які не є предметом злочину. Стверджує, що діями органу досудового розслідування порушені його права власника.
В судовому засіданні представник власника майна підтримала клопотання в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в ньому обставинам, вказавши, що відсутні правові підстави для утримання даних коштів у органу досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що дані кошти були вилучені в результаті обшуку, проведеного 15.05.2018 р. як невідкладна слідча дія без ухвали слідчого судді, а 18.08.2018 р. прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук. Додав, що арешт на вилучене під час обшуку майно не накладався.
Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
СВ Подільського УП ГУ НП в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018101070000090 від 30.03.2018 р.
Встановлено, що 15.05.2018 р. в порядку ст.233 ч.3 КПК України (як невідкладна слідча дія, без ухвали слідчого судді) прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 в межах кримінального провадження провадженні № 42018101070000090 від 30.03.2018 р. було проведено обшук в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 . В результаті обшуку біло вилучено ювелірні вироби, флеш накопичувачі, а також грошові кошти, в т.ч. і в сумі 76277 доларів США та 9140 євро.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 21.05.2018 р. задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 про проведення обшуку з наданням дозволу прокурору ОСОБА_8 на проведення обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , з метою відшукування та вилучення грошових коштів, в т.ч. вказаних вище коштів, речей та документів (справа № 758/6432).
При цьому, в разі проведення обшуку в порядку ст.233 КПК України прокурор був зобов'язаний звернутись до слідчого судді з клопотання про проведення обшуку (легалізація) невідкладно, тобто протягом 1 доби після проведення обшуку, що передбачено ст.233 ч.3 КПК України.
До повноважень слідчого судді суду належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч.1 ст.3 цього Кодексу).
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 КПК України.
Статтею 303 ч.1 п.1 КПК України передбачено право володільця тимчасово вилученого майна на оскарження бездіяльності слідчого (прокурора), яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК України, слідчому судді.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, уразі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ст.236 КПК України вилучені речі та документи , які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Встановлено, що вилучені вищевказані ОСОБА_5 грошові кошти згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 21.05.2018 р. не є тимчасово вилученим майном, оскільки входили до переліку майна, щодо якого було надано дозвіл на відшукування та вилучення. Між тим, за легалізацією обшуку, прокурор звернувся з порушенням встановленого ст.233 ч.3 КПК України строку.
Як вбачається з наданих прокурором документів, ОСОБА_5 не є особою, стосовно якої проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018101070000090 від 30.03.2018 р., а наданими ОСОБА_5 документами підтверджено його право власності на грошові кошти, зазначені в клопотанні. Крім того, дані кошти були вилучені в квартирі матері ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .
Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Також, відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
З огляду на вказане, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, беручи до уваги, що вказане майно не є тимчасово вилученим та на нього не накладено арешт, тобто підстави на яких на даний час майно не повернуто його власнику, що свідчить про втручання у право власності органом досудового розслідування, що не відповідає нормам чинного національного законодавства, а також в силу принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Тим самим, слідчий суддя, враховуючи те, що прокурором не доведено, що вищевказані кошти мають ознаки речових доказів, а ОСОБА_5 підтверджено право власності та останній не є учасником даного кримінального провадження, приходить до переконання, що з метою захисту фундаментальних прав особи, використовуючи повноваження слідчого судді, передбачені ст.307 ч.2 КПК України, слід повернути вилучені під час обшуку 15.05.2018 р. в квартирі ОСОБА_6 грошові кошти їх власнику - ОСОБА_5 , зобов'язавши прокурора (слідчого) до відповідних дій.
На підставі викладеного, ст.ст.169-170, 303, 307, 309 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_5 про повернення вилученого майна під час обшуку майна - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених службових осіб Київської місцевої прокуратури № 7 та/або СВ Подільського УП ГУ НП в місті Києві повернути ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Сихівським РВ у м.Львові ГУ ДМС України у Львівський області 17.05.2014 р.) майно, а саме: грошові кошти в сумі 76277 доларів США та 9140 євро, вилучені під час обшуку 21.05.2018 р. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1