Справа № 570/1192/18
Номер провадження 2/570/872/2018
22 листопада 2018 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Дзюбишиної І.Ю.
представників сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та позивачем 10.10.2007 року був укладений договір про іпотечний кредит № ROHPG40000000624, згідно якого позивач отримав грошові кошти. В лютому 2018 року, коли здійснював черговий платіж у банку, його повідомили про те, що такі кошти слід сплачувати у державній виконавчій службі. Тоді позивач дізнався про те, що приватним нотаріусом Швецем Русланом Олеговичем 10.11.2017 року був вчинений виконавчий напис, згідно якого з позивача була стягнута заборгованість за укладеним договором. Позивач вважає, що вчинення такого виконавчого напису суперечить діючому законодавству. Так, заборгованості перед банком позивач не має. Крім того, кредит видавався на купівлю житла, а тому приватний нотаріус не мав підстав для вчинення цього виконавчого напису. До справи не була надана нотаріально засвідчена угода. За наведеного просить суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.11.2017 року, що був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем (реєстровий номер 20640), про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № ROHPG40000000624 від 10.10.2007 року в сумі 109 020, 42 грн.
Відповідач подав відзив. Зазначають, що подання нотаріально посвідченої угоди в даному випадку не вимагається, оскільки кредитор звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису за кредитним договором, а не про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено "Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабміну 29.06.1999 (далі - "Переліку"). В "Переліку" міститься розділ: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Згідно якого, стягнення проводиться за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Нотаріусу був поданий договір та виписка з рахунку боржника ззазначенням сум непогашенної заборгованості за складовими боргу: основний борг, відсотки, пеня, які скріплені в написі. Інших документів нормативно-правовим актом не вимагається.
Щодо наявного боргу.
Як слідує з виписки заборгованості, яка була додана до напису, позивачем допущено прострочення платежів з 10.01.2015, в подальшому ним дійсно щомісячно проводяться погашення, проте прострочений борг залишається не погашеним (колонка №4). Тому у банку виникає право в порядку ч. 2 статті 1050 ЦК України вимагати дострокове погашення боргу. Разом з тим, Верховним Судом України у правовій позиції, викладеній у постанові від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. За наведеного просять суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Швець Руслан Олегович подав заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила суду про обставини, що описані вище. Додала, що позивач є учасником АТО, а тому на нього розповсюджуються певні пільги. Так, банком не повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом, проте банк продовжує їх нараховувати, хоча довідки про перебування позивача на військовій службі подавалися неодноразово. Це свідчить про недобросовісність дій банку як у випадку вчинення виконавчого напису, так і у відмові надання пільг учаснику АТО.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, що викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та позивачем 10.10.2007 року був укладений договір про іпотечний кредит № ROHPG40000000624, згідно якого позивач отримав грошові в сумі 113 625 грн. зі сплатою 15% річних, з метою придбання житла. Термін погашення кредиту - не пізніше 10.10.2027 року.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Ци актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п.1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, мають бути зазначені відповідні відомості.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, пп.3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц.
Як вбачається зі змісті виконавчого напису нотаріуса сума, що підлягає до стягнення, складає 109 020, 42 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 96 256, 23 грн.; заборгованість за відсотками - 2 818, 79 грн., пеня - 34,45 грн., штраф - 9 910, 95 грн.
Представник позивача пояснив, що вони не згідні з сумами заборгованостей, про які зазначено у виконавчому написі.
І суд з цим погоджується. Адже надані банком розрахунки на підтвердження заборгованості, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, не можна вважати безспірними.
Так, у відповідності до правової позиції, яка міститься у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Банком був поданий розрахунок, який не узгоджується з правовою позицією, яка міститься у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.
Отже, стягнення за виконавчим написом нотаріуса штрафу у розмірі 9910,95 грн. свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Представник позивача також наголошувала, що ними до банку подавалися довідки про те, що позивач перебуває на військовій службі, є учасником АТО. Але банк не здійснив перерахунок заборгованості.
Це також свідчить про те, що розрахунки на підтвердження заборгованості, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, не можна вважати безспірними.
Позивач зазначає, що про вчинений виконавчий напис він дізнався в лютому 2018 року.
Як зазначалося вище, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Оскільки 10.10.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та позивачем був укладений договір про іпотечний кредит № ROHPG40000000624, то в даному випадку нотаріусу було б доречно дотриматися положень пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку.
За наведеного суд вважає, що заявлений позов є доведеним, а тому підлягає до задоволення.
Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідача на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі заявлених позивачем вимог. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_4до АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.11.2017 року, що був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем (реєстровий номер 20640), про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № ROHPG40000000624 від 10.10.2007 року в сумі 109 020, 42 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Красовський О.О.
Повне рішення суду складене 24.11.2018 р.