21 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/626/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнатик А.З.
представника позивача Бороденко С.В.,
представника відповідача Федорів Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 819/610/18 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр» до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мандзій О.П. в м. Тернополі Тернопільської області 03.07.2018 року, згідно з журналом судового засідання 11:56 год., повний тест судового рішення складено 13.07.2018), -
Приватне акціонерне товариство «Тернопільський кар'єр» (далі - ПАТ «Тернопільський кар'єр», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 р. № 005780800.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 03 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивачем до винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення надано відповідачу документи, які підтверджують правильність самостійного обрахунку підприємством податку на додану вартість. Проте ці документи безпідставно не були взяті до уваги відповідачем.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач у встановлений апеляційним судом строк подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач зазначає, що посадовими особами відповідача правомірно винесене оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення. Підстав враховувати виправлені позивачем дані фінансової звітності у податкового органу не було, оскільки під час камеральної перевірки позивач не мав права подавати документи, які впливають на визначення його податкового зобов'язання, а після складення акту перевірки у визначений законом п'ятиденний строк будь-яких заперечень чи документів, які могли вплинути на висновки контролюючого органу позивач не надав. Таким чином, податковий орган на законних підставах не врахував при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення додатково надані позивачем документи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не оспорюється, що Приватне акціонерне товариство «Тернопільський кар'єр» (код в ЄДРПОУ 00292623) зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку у Збаразькому відділенні Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, є платником податку на прибуток підприємств.
ПАТ «Тернопільський кар'єр» електронними носіями 25.10.2017 р. подано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року № 9002237356 та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2017 року № 9234405896 від 09.11.2017 р.
У зв'язку з виявленими розбіжностями задекларованого фінансового результату до оподаткування при перевірці поданої податкової декларації та квартальної фінансової звітності ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПАТ «Тернопільський кар'єр» за 3 квартали 2017 року, результати якої оформлено актом від 17.11.2017 року № 2113/19-00-12-05/00292623. Акт перевірки надіслано платнику податків поштовим зв'язком та отримано 22.11.2017 р.
За результатами перевірки встановлено, що ПАТ «Тернопільський кар'єр» в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2017 року від 09.11.2017 року № 9234405896 в рядку 2 декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» до оподаткування задекларовано 14331000,00 грн., а у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) в рядку 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» відображено прибуток 18706000,00 грн.
Не погодившись з викладеними висновками в акті перевірки, ПАТ «Тернопільський кар'єр» в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України, подало до Збаразького відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській заперечення та документи, відображені в листі від 30.11.2017 р. № 3895. До вказаного листа додано виправлений Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 р. та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2017 р.
Лист від 30.11.2017 р. № 3895 ПАТ «Тернопільський кар'єр» та додані до нього матеріали розглянуто на засіданні постійно діючої комісії щодо розгляду спірних питань ГУ ДФС у Тернопільській області, що оформлено протоколом № 66 від 06.12.2017р. Висновком № 63 засідання постійно діючої комісії щодо розгляду спірних питань від 06.12.2017р. за результатами розгляду листа від 30.11.2017р. № 3895 ПАТ «Тернопільський кар'єр» зауваження не прийняті до розгляду у зв'язку з недотриманням терміну подання заперечення, або інших доказів, визначеного п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), висновок акту камеральної перевірки залишено без змін. Як наслідок комісія прийшла до висновку про необхідність винесення податкового повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2017 р. № 005780800 ГУ ДФС у Тернопільській області ПАТ «Тернопільський кар'єр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1181250,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 787500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами 393750,00 грн.
В подальшому, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2017р. № 005780800, позивачем подано скаргу до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 01.03.2018 р. № 7490/6/99-99-11-01-01-25 ДФС України залишила податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 06.12.2017 р. № 005780800 без змін, а скаргу без задоволення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено термін подання заперечення і документів визначеного п. 86.7 ст. 86 ПК України при надісланні листа ПАТ «Тернопільський кар'єр» від 30.11.2017 р. № 3895, що обґрунтовано зумовило відмову у прийнятті таких документів.
Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення відповідачем оспорюваного повідомлення-рішення було те, що, на думку відповідача, позивач несвоєчасно надав податковому органу підтвердження дійсного фінансового результату діяльності підприємства, з якого обраховується податок на прибуток (в розмірі 14331000 грн.). Тому контролюючий орган застосував для обрахунку податку на прибуток фінансовий результат, який хоча і не відповідав дійсному, але офіційно був наданий позивачем відповідачу раніше (18706000 грн.).
Також відповідач не заперечував тієї обставини, що до винесення спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган мав у розпорядженні звіт про фінансові результати діяльності позивача, які відповідали дійсності, а також того, що позивачем вірно самостійно обрахований податок на прибуток за три квартали 2017 року, якщо виходити із задекларованого розміру фінансових результатів діяльності в розмірі 14331000 грн.
Правовою підставою для неврахування відповідачем доводів позивача щодо правильності самостійного обрахування ним податку на прибуток стало посилання на положення пункту 44.7 ст. 44 та пункту 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - КАС України).
Суд першої інстанції погодився з таким правовим обґрунтуванням відповідачем правомірності своїх дій.
Суд апеляційної інстанції вважає хибними такі висновки суду першої інстанції.
Зокрема, відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно пункту 44. 7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
У протоколі від 06 грудня 2017 року № 66 засідання постійно діючої комісії щодо розгляду спірних питань у зв'язку з надходженням листа, наданого ПАТ «Тернопільський кар'єр» від 30.11.2017 року № 3895 (вх. № 3594 від 05.12.2017) Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) щодо порушень, викладених в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності податку на прибуток ПАТ «Тернопільський кар'єр» з податку на прибуток за три квартали 2017 року від 17.11.2017 року № 2113/19-00-12-03/00292623, висновку № 63 за результатами даного засідання контролюючий орган чітко зазначив про те, що надані позивачем докази допущеної арифметичної помилки при наданні первісної фінансової звітності та її самостійного виправлення не можуть бути взяті до уваги, оскільки у разі порушення термінів подання заперечення та/або документів у разі непогодження з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, такі зауваження та/або документи не приймаються до розгляду.
Проте наведені вище положення пункту 44.7 ст. 44 та пункту 86.7 ст. 86 ПК України, на які посилається відповідач, не містять будь-яких заборон чи обмежень стосовно можливості врахування наданих платником податків доказів правомірності своїх дій до винесення контролюючим органом рішення за результатами перевірки.
Навпаки, абзац другий пункту 44.6 ст. 44 ПК України зобов'язує податковий орган врахувати такі документи.
Отже, безпідставно не прийнявши до уваги надані позивачем докази правомірності самостійного обчислення податку на прибуток, відповідач діяв неправомірно, наслідком чого стало винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 1 частини 3 ст. 2 КАС України визначено, що верховенство права є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В Рішенні від 20.11.2011 року у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70).
Враховуючи, що внаслідок порушення відповідачем зазначеного принципу «належного урядування» були порушені права позивача, а також невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення викладеним вище вимогам частини 2 ст. 2 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до пункту 2 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин 1 та 2 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Висновки суду першої інстанції у справі, що розглядається, не відповідають обставинам справи, ним були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частин 1 та 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно пунктів «б» та «в» пункту 4 ст. 322 КАС України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції повинна зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Матеріали справи містять документально підтверджені витрати позивача зі сплати судового збору у зв'язку з подачею позову 17718,75 грн., а.с. 4) та у зв'язку з подачею апеляційної скарги (26578,14 грн., а.с. 89), всього 44296,89 грн.
Саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр» задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 819/610/18 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства « Тернопільський кар'єр» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 р. № 005780800.
Стягнути на користь позивача, Приватного акціонерного товариства « Тернопільський кар'єр», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Головного управління ДФС в Тернопільській області, судові витрати в розмірі 44296 (сорок чотири тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 89 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська
Повний текст судового рішення складено 23.11.2018