20 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/847/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року з питань встановлення судового контролю, головуючий суддя - Тимощук О.Л., постановлена о 13:39 год. у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов»язання до вчинення дій, -
ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» звернулось в суд із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №809/1382/17 відповідно до якої, просило зобов»язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подати у встановлений судом строк звіт про виконання зазначеної постанови.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року в задоволенні заяви про зобов»язання суб»єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» подало апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою подану заяву задовольнити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що припис ст. 382 КАС України не можуть бути застосовані із розпочатою та триваючою процедурою примусового виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов»язати суб»єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Згідно із підпунктом «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 КАС України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб»єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб»єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд наділений правом лише під час прийняття постанови у справі.
Стаття 322 КАС України також передбачає, що прийняття судом ухвали про зобов»язання подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов»язком суду,
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов»язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Тобто, вказані процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке пов»язане з наявністю певних передумов, які можуть свідчити про ухилення відповідача від обов»язку виконати судове рішення, та може використовуватися в залежності від наявності об»єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а (адмін. провадження № К/9901/43354/18).
Відповідно частини п»ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 КАСУ» №3 від 13.03.2017 року вказано, що зобов»язання суб»єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов»язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб»єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Також, листом № 28/12/13-13 від 09.01.2013 року Вищий адміністративний суд України роз»ясняв, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб»єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. У разі звернення позивача із заявою про зобов»язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
З огляду на зазначене вище та виходячи з того, що заява про застосування заходів судового контролю була подана після завершення розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов»язання подати звіт про його виконання.
Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що за приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб»єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року з питань встановлення судового контролю у справі №809/1382/17 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 23.11.2018 року.