Справа № 296/6318/18
Головуючий у 1-й інстанції: Рожкова О.С.
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
23 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Корольовської районної ради м Житомира на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2018 року (18.09.2018 року, м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Корольовської районної ради м Житомира про скасування постанови,
03.07.2018 ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить поновити строк оскарження постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира №322 від 19.06.2018 року; скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Корольовської районної ради №322 від 19.06.2018 про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 459 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.155 КУпАП.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно 19.06.2018 року, постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Корольовської районної ради м.Житомира №322, притягнуто її до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 459 грн. за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 155 КУпАП (а.с.4).
Ухвалою Корольовського районного суду від 05.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18.09.2018 року позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Корольовської районної ради м Житомира про скасування постанови - задоволено. Скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Корольовської районної ради м.Житомира № 322 від 19.06.2018 про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 459 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.155 КУпАП та закрито справу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати повністю рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18.09.2018 року про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Корольовської районної ради м Житомира, оскільки воно суперечить чинному законодавству та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог. Вважають, що постанова № 322 від 19.06.2018 року є законною та обґрунтованою. На їх думку, незалежно від наявності рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №78 від 24.01.2017 року, відсутність у закладі встановленого нічного режиму роботи вже є порушенням. (а.с.11-13).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Постановою від 19.06.2018 адміністративна комісія при виконавчому комітеті Корольовської районної ради м.Житомира №322 позивача ОСОБА_2 притягла до адміністративної відповідальності та застосувала адміністративне стягнення у вигляді штрафу 459 грн. за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 155 КУпАП (а.с.4).
В постанові зазначено: «19.05.2018 р. о 01 год. 30 хв. за адресою: м. Житомир, вул. Клосовського, 10А ОСОБА_2, яка працює касиром у закладі «Космолот» продовжувала роботу закладу, що спеціалізується на випуску і продажу державних лотарей, якому не погоджено і не надано дозволу на цілодобовий режим роботи. Дане правопорушення ОСОБА_2 здійснила повторно протягом року згідно протоколу про адмінправопорушення ГП №527180 від 19.02.2018 року, відповідальність передбачена ч.3 ст.155 КУпАП».
За правилами ч. 1 ст.155 КУпАП порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частина 3. ст.155 КУпАП визначає, що дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, вчинені особою , яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1 - 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частинами першою та другою статті 152-1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 196, 212-1 цього Кодексу.
Згідно ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначений перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.
Підпунктом 9 пункту „а" статті 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження) належать встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно п.п.4 п. „б" ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб-підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України визначаються Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006р.
Згідно з п.13 Порядку провадження торговельної діяльності та п.1.7 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Мінекономіки від 24.07.2002 №219, якими регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства, - режим роботи торговельного об'єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.
Таким чином, слід прийти до висновку, що повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно щодо встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств, що належать до комунальної власності. Щодо встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування, які не належать до комунальної власності, то органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями здійснювати таке встановлення виключно за погодженням з власником.
Виняток з цього правила передбачений п.13 Порядку провадження торговельної діяльності, який вказує, що власник має погоджувати режим роботи з органом місцевого самоврядування лише у випадках прямо передбачених законодавством. Однак, відповідачем не наведено жодної норми, що прямо передбачала би обов'язок осіб, які здійснюють розповсюдження державних лотерей, погоджувати таку діяльність з органами місцевого самоврядування. За таких обставин слід погодитися з доводами позивача про те, що відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення про обмеження діяльності з розповсюдження лотерей.
Згідно ч. 2, 3 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з положення про порядок встановлення режиму роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Житомира, яке затверджене рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.10.2013р. №491 Положення про порядок встановлення режиму роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Житомира (далі - Положення) визначено організаційно-правові засади порядку встановлення режиму роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг (як стаціонарних, так і тимчасових) для здійснення підприємницької діяльності, розташованих на території м. Житомира та регламентує часові періоди, протягом яких суб'єкт господарювання здійснює діяльність в об'єктах торгівлі, закладах ресторанного господарства та сфери послуг.
Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області 24.01.2017р. було прийнято рішення №78 "Про встановлення режиму роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Житомира", в пункті 2 та 3 якого зазначено - "2. Відмовити у встановленні режиму роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг в нічний час на території м. Житомира згідно з додатком 2.; 3. Встановити режим роботи з 8 год. до 22 год. всім закладам, які здійснюють діяльність у сфері розповсюдження лотерей, згідно з додатком 3."
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 18.07.2017 року визнано протиправним та скасовано п.3 рішення Виконавчого комітету Житомирськоїх міської ради
Житомирської області №78 від 24.01.2017 року в частині встановленння режиму роботи з 08.00 год. до 22.00 год. для ТзОВ "Укрлото-Київ". В скасуванні п.2 вказаного рішення - відмовлено.
Пунктами Додатку 2 та Додатку 3 до вказаного рішення не передбачено будь-яких обмежень для розповсюдження державних лотерей для закладу "Космолот" за адресою м. Житомир, вул. Клосовського, 10А. Рішення виконкому Житомирської міської ради №78 від 24.01.2017 року оприлюднено на офіційному сайті Житомирської міської ради та є загальновідомим.
Що стосується обов'язку виконувати зазначене рішення, колегія зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналізуючи наведену норму Конституції України, яка є нормою прямої дії, суд вважає за необхідне вказати, що вона посилається на те, що правило "спочатку виконуй, а потім оскаржуй" не є абсолютним. Навпаки, зазначена норма Конституції України у певних випадках захищає осіб, які правомірно здійснюють свою діяльність, від свавільного втручання у неї збоку органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначальним при цьому є лише те, наскільки очевидною є невідповідність законодавству дій, до яких спонукають суб'єкти владних повноважень того чи іншого суб'єкта.
Таким чином, позивачка мала право діяти в рамках чинного законодавства, незважаючи на наявність рішення виконавчого комітету Житомирської області №78 від 24.01.2017 року "Про встановлення режиму роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Житомира".
Крім того, судова колегія не надає оцінку зазначеним обставинам, щодо обов'язку виконувати Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №491 від 16.10.2013 року, яким затверджено Положення про порядок встановлення роботи об'єктів торгівлі, закладів ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Житомира, оскільки ні в протоколі, ні постанові про адміністративне правопорушення позивачеві не вчиняється будь-яких дій всупереч цьому Положенню.
Що стосується рішення №78 від 24.01.2017 року, то воно не містить жодних загальних правил, а фіксує конкретне рішення органу місцевого самоврядування щодо конкретних осіб.
За змістом п.п.18-19 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, в той же час індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Враховуючи обставини слід погодитися з тим, що рішення №78 від 24.01.2017 року є індивідуально-правовим актом, а тому він стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Таким чином, позивач не зобов'язана виконувати зазначене рішення як особа, інтересів якої воно не стосується.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що ст.155 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю. Оскільки позивач не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, то слід визначити чи є вона працівником торгівлі, виконання робіт і надання послуг.
Правила торгівлі встановлюються на виконання Закону України "Про захист прав споживачів" Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення". Наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.207 року затверджені Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.
Як зазначено в преамбулі Закону "Про захист прав споживачів", він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. При цьому до виконавців робіт та надавачів послуг, виробників і продавців товарів законодавство відносить виключно суб'єктів господарювання (п.п.3,4, 18 ч.1 ст.1 Закону). При цьому споживачем закон визначає фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.22 ч.1 ст.1 Закону). Під послугою (п.17 ч.1 ст.1 Закону) розуміється діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. При цьому надання послуг шляхом їх реалізації (п.20 ч.1 ст.1 Закону) слід розуміти як діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1 Порядку "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 визначено, що ці Порядок та правила визначають загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання).
Що стосується діяльності з розповсюдження лотерей, то суд вважає її такою, що є окремими самостійним видом діяльності, на який не розповсюджуються вимоги вищевказаних нормативно-правових актів у сфері торгівлі та надання послуг.
Пунктом 3 статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5204-VI "Про державні лотереї в Україні" (далі Закон № 5204) визначено, що державна лотерея - лотерея, що проводиться оператором лотерей відповідно до цього Закону.
Лотерея - масова гра, незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями і перемога в якій має випадковий характер, територія проведення (розповсюдження) якої поширюється за межі однієї будівлі (споруди), незалежно від способу прийняття грошей за участь у такій грі (пункт 2 статті 1 Закону №5204). Оператор державних лотерей юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, що одержала право на проведення державних лотерей у порядку, визначеному Законом № 5204 (пункт 11 статті 1 Закону № 5204 ).
Розповсюджувач державної лотереї юридична або фізична особа, яка за дорученням оператора державних лотерей здійснює у сукупності або окремо прийняття ставок безпосередньо у гравців, виплату призів, а також інші операції, пов'язані з розповсюдженням державних лотерей (пункт 11 статті 1 Закону № 5204 ).
Згідно з пунктом 2 статті 6 Закону № 5204 оператор державних лотерей забезпечує діяльність, спрямовану на проведення державних лотерей на всій території України. Оператор державних лотерей повинен мати пункти розповсюдження державних лотерей. Він укладає письмові договори з розповсюджувачами державної лотереї - юридичними чи фізичними особами (пункт 2статті 9 Закону № 5204).
Відповідно статті 9 Закону № 5204 розповсюджувач державної лотереї виконує такі функції: здійснює прийом ставок від гравців і передає їх оператору державних лотерей; видає (виплачує) призи переможцям державних лотерей у випадках, передбачених умовами проведення державної лотереї; веде облік і надає оператору державних лотерей звітність про рух лотерейних білетів і виручки; забезпечує вільний доступ громадянам до придбання лотерейних білетів і отримання призів; проводить популяризацію державної лотереї та роз'яснює правила участі в ній; виконує інші функції, визначені в укладеному між розповсюджувачем та оператором договорі про розповсюдження державних лотерей.
Разом з тим, юридичні або фізичні особи мають право здійснювати розповсюдження державної лотереї за наявності посвідчення, виданого оператором державних лотерей, форма якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, політики у сфері випуску і проведення лотерей. Розповсюджувачі не можуть змінювати встановлений оператором державних лотерей розмір ставки у лотереї і/або ціну лотерейного білета (іншого засобу, що засвідчує участь у лотереї).
Статтею 2 Закону визначено, що законодавство про лотереї складається з цього Закону, що є спеціальним (базовим) законом у регулюванні лотерейної сфери, інших нормативно-правових актів.
Ліцензування діяльності з випуску та проведення лотерей здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Законодавство у сфері захисту прав споживачів поширюється на відносини, пов'язані з проведенням державних лотерей, лотерейну сферу лише в частині, що стосується процесу прийняття ставок у лотереї та виплати призів (виграшів). Частиною 7 статті 5 цього ж Закону розповсюдження державних лотерей здійснюється на всій території України та не потребує одержання спеціальних дозволів.
Частиною 9 статті 6 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані сприяти розвитку і поширенню державної лотереї на відповідних територіях. Діяльність з розповсюдження державних лотерей оператора та розповсюджувачів державних лотерей не підлягає ліцензуванню, квотуванню або обмеженню.
Вимоги до розповсюдження лотерей визначені у п.4.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України 12.12.2002 N 128/1037. Так п.4.3.2. Умов розповсюдження лотерей не повинне порушувати громадський порядок і перешкоджати пересуванню транспорту та пішоходів.
За змістом, п.4.3.11. розповсюдження на території України лотерейних білетів та прийняття сплати участі у лотереї повинно здійснюватися за суворого дотримання принципу добровільності. Оператору та розповсюджувачам забороняється обумовлювати продаж товарів, виконання робіт, надання послуг, набуття майнових прав та благ обов'язковим придбанням лотерейного білета або здійсненням сплати участі у лотереї через електронну систему. Розповсюджувачі не можуть змінювати встановлений оператором розмір сплати участі у лотереї чи ціну лотерейного білета.
Пунктом 4.3.1. Умов передбачено, що мережа розповсюдження лотерейних білетів (сплати участі в лотереї) може складатися з власної мережі розповсюдження оператора та мережі розповсюджувачів, що працюють з оператором на договірній основі.
Розповсюджувачі мають право здійснювати продаж білетів державної лотереї та/або прийняття сплаті участі у цій лотереї через електронну систему при наявності посвідчення, виданого оператором, форма та порядок видачі якого рекомендована Міністерством фінансів України.
Для фізичної особи - розповсюджувача видається іменне посвідчення, яке містить фотографічну картку особи, скріплену печаткою оператора, номер, серію паспорта (посвідчення особи), строк дії такого посвідчення, опис виду лотереї, а також підпис посадової особи оператора, що уповноважує зазначену фізичну особу здійснювати дії з продажу білетів або сплату участі у лотереї.
Для юридичної особи - розповсюджувача видається фірмове посвідчення, яке містить печатку оператора, опис виду лотереї, місце розташування пункту продажу білетів або сплати участі у лотереї, строк дії такого посвідчення та підпис посадової особи оператора.
Контроль за додержанням розповсюджувачами вимог нормативно-правових актів, що регламентують випуск та проведення лотерей, здійснюється у порядку контролю за додержанням оператором Ліцензійних умов (Пункт 4.3.8.).
Відповдно до ч. 5-6 статті 9 Закону № 5204 визначено, що розповсюдження державних лотерей фізичними та юридичними особами відповідно до укладених з оператором державних лотерей договорів не потребує будь-яких дозволів. Розповсюдження державних лотерей не вимагає обов'язкової реєстрації суб'єктами підприємницької діяльності фізичних осіб - розповсюджувачів. Держава сприяє збільшенню мережі розповсюдження державних лотерей.
Розповсюдження державних лотерей здійснюється будь-де на території України та у будь-який спосіб, не заборонений законодавством. Розповсюджувачі державних лотерей самостійно обирають місця для такої діяльності.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що діяльність з розповсюдження лотерей є особливим видом діяльності, яка регулюється спеціальним законодавством та не належить до діяльності, пов'язаної з сферою торгівлі, виконання робіт і надання послуг, хоча і має певну схожість до таких видів діяльності.
Відмінністю цієї діяльності є те, що вона має спеціальні гарантії на рівні законодавчого акту, які забороняють обмежувати її у певний спосіб. Більше того, спеціальним законом розповсюдження лотерей у порівнянні зі сферою торгівлі, виконання робіт і надання послуг розповсюдження лотерей має більш привілейований статус, який полягає в тому, що розповсюдження державних лотерей здійснюється будь-де на території України та у будь-який спосіб, не заборонений законодавством, а розповсюджувачі державних лотерей самостійно обирають місця для такої діяльності. При цьому на органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади покладено обов'язок сприяти розвитку і поширенню державної лотереї на відповідних територіях, а не створювати перешкоди для такої діяльності.
Якщо говорити про сферу торгівлі, то на відміну від порядку розповсюдження лотерей, відповідні правила торгівлі затверджуються не на рівні закону, а на рівні підзаконних нормативно-правових актів, згаданих раніше.
Виходячи з вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи суд зазначає, що позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.155 КУпАП України, оскільки не є працівниками торгівлі, виконання робіт та послуг. До того ж, суттєві відмінності сфери розповсюдження лотерей від сфери торгівлі, виконання робіт і надання послуг ще раз вказують на те, що органи місцевого самоврядування не мали повноважень втручатися у роботу розповсюджувачів лотерей з мотивів, що це є їх компетенцією по встановленню правил торгівлі. Наведені вище підстави, як кожна окрема, так і всі вони у сукупності, свідчать про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.155 КУпАП.
Виходячи з обставин, суд приходить до висновку що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.155 КпАП України, а тому, оскаржувана постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Корольовської районної ради м. Житомира № 322 від 19.06.2018 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.155 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є незаконною та підлягає скасуванню. Крім того відповідачем не надано доказів, що підтверджують обставини вчинення позивачем правопорушення повторно протягом року, що передбачено ч.3 ст.155КпАП України. Таким доказом має бути чинна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Наявності такої постанови судовою колегією не встановлено.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Корольовської районної ради м Житомира залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2018 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.