Справа № 295/1611/18
Головуючий у 1-й інстанції: Перекупка І.Г.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
22 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2018 року (час ухвалення рішення та дата складення його повного тексту - не зазначені, місце ухвалення рішення- м.Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України Бабіча Є.М. про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26 січня 2018 р. серії БР №204518,
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до поліцейського Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Бабіча Є.М. про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26 січня 2018 р. серії БР № 204518 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11 червня 2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не надіслав йому відзив на позов та витребуваний у відповідача жорсткий диск відеозапису з відеокамери поліцейського щодо обставин вчинення правопорушення.
У відповідності до статті 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2018 р. інспектором роти №1 БУПП у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Бабіч Є.М. винесено постанову серії БР № 204518, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. В постанові вказано, що 26 січня 2018 р. о 23.15 год. у м. Житомирі по вул. Перемоги,70, водій, керуючи ТЗ не користувався світловими покажчиками поворотів відповідного напрямку, а саме перед перестроюванням з лівої смуги для руху у праву, чим порушив п.9.2б ПДР.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
При оформленні поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вони користуються вимогами КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення п.9.2 «Б» ПДР, відповідно до якого водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, а у випадках передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Складена у справі про адміністративне правопорушення постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, суть правопорушення викладена відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів вважає, що Постанова у справі про адміністративне правопорушення від 26 січня 2018 р. серії БР № 204518 , якою на позивача було накладено адміністративне стягнення є письмовим доказом за частиною 2 статті 72 КАС України який не спростований позивачем та не викликає у суду сумніву щодо його належності та достовірності.
Що стосується відеодиску, то відеозапис, яким відповідач зафіксував факт порушення позивачем Правил дорожнього руху у вказаний в постанові день та час, то він досліджений судом, приєднаний до матеріалів справи відповідно до клопотання позивача на а.с. 10 і у висновках суд даному доказу дав належну правову оцінку.
Стосовно клопотання, заявленого ОСОБА_2 24.04.2018 року про відкладення розгляду справи за станом здоров'я (а.с.14), то воно неналежно оформлене, оскільки не підписане позивачем і до клопотання не додані документи, що підтверджують неможливість явки до суду за станом здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про неотримання позивачем відзиву на позов та копії жорсткого диску на правильність прийнятого судом рішення не впливають.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана постанова відповідача, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно частини 2 статті 122 КУпАП, є правомірною та не підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідив докази по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.