ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 листопада 2018 року м. Київ № 826/17790/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Зірниця"
до Державного реєстратора Комунального підприємства "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" Манька Анатолія Івановича
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Селянське (фермерське) господарство "Зірниця" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Манька Анатолія Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 червня 2018 року № 41541093.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим суд звертає увагу, що законодавцем також врегульоване питання, коли у спорах між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень не поширюється юрисдикція адміністративного суду, а саме: частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.
Позивач в позовній заяві як на підставу неправомірності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 червня 2018 року № 41541093, відповідно до якого право оренди земельної ділянки зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки", зазначає про наявність суперечності між заявленим та вже зареєстрованим правом.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 08.01.2004 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Селянським (фермерським) господарством "Зірниця" укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бриспільського району Київської області, загальною площею 12,245 га.
Позивач зазначає, що із рішення кадастрового реєстратора від 19 червня 2018 року №РВ-3201280572018 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та інформаційної довідки від 25 жовтня 2018 року № 142609233, йому стало відомо, що земельну ділянку площею 0,544 га, яка перебуває в оренді у Селянського (фермерського) господарства "Зірниця", зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно із приватно-правових відносин щодо наявності права користування земельною ділянкою, а позовні вимоги про скасування реєстраційних дій є похідними від вимог у приватно - правовому спорі.
Таким чином, спір у справі виник між юридичними особами та суб'єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції господарського суду.
Крім того, незважаючи на те, що Селянським (фермерським) господарством "Зірниця" не заявлено вимог щодо визнання свого права на користування земельною ділянкою, не оскаржено договір оренди земельної ділянки, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки", питання правомірності вказаних документів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними від права користування земельною ділянкою, суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції господарського суду.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу негайно.
3. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя М.А. Бояринцева