ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 листопада 2018 року № 826/11987/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 інтересах Київської міської ради
до Головного територіального управління юстиції у м. Києві
третя особа Міністерство юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 інтересах Київської міської ради звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Міністерство юстиції України. в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби Анни Володимирівни від 27.01.2016 індексний номер №27949017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким прав власності на нежитлову будівлю загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2
Позові вимоги обґрунтовані тим, що реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - громадський будинок, загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 проведено відповідачем з порушенням вимог законодавства, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення має бути визнано протиправним та скасовано.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що рішення від 27.01.2016 № №27949017 прийняте державним реєстратором відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки державному реєстратору було надано вичерпний перелік документів та ним було встановлено відсутність підстав для відмови у проведення державної реєстрації.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року провадження у адміністративній справі №826/11987/17 відкрито, призначено судовий розгляд справи на 16 листопада 2017 року.
У судовому засіданні 16 листопада 2017 року суд задовольнив клопотання представника позивача щодо залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство юстиції України, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 27 листопада 2017 року.
Представник Міністерства юстиції України в письмових пояснення по суті позовних вимог Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 інтересах Київської міської ради зазначив, що оскаржуване рішення прийняв державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В., в даному разі Міністерство юстиції України жодних реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна не вчиняло, прийняте рішення в даній справі не впливає на права та обов'язки Міністерства юстиції України, відтак просить суд вирішити спір відповідно до вимог законодавства України.
У судовому засіданні 27.11.2017 року представник позивача позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
25 лютого 2016 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хибою Анною Володимирівною прийнято рішення №27949017 від 27.01.2017 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - громадський будинок, загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та внесено відповідний запис №866660580364 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись з вказаним рішення відповідача, вважаючи його таким, що прийнято всупереч вимогам законодавства та за відсутності підтверджуючих документів, необхідних для проведення реєстрації права власності, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закон України №1952-ІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 Закону України №1952-ІV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ст. 4 Закону України №1952-ІV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України №1952-IV державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;
7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.
Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державний реєстратор має свою печатку, крім нотаріуса, який має печатку, визначену Законом України «Про нотаріат».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 18 Закону України №1952-ІV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до п. 40 Порядку державна реєстрація права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - громадський будинок, загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі:
- заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 25.01.2016;
- технічного паспорту, серії та номеру: б/н, виданого 17.11.2015, видавник: ТОВ «Юні ПАК»;
- рішення, серії та номеру: 419-5/1829, виданого 15.07.2004, видавник: КМР;
- копії паспорту громадянина України, серії та номеру: НОМЕР_1, виданого 08.02.2007, видавник: Деснянське РУ ГУ МВС України в місті Києві.
За результатом розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів 27.01.2016 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиба А.В. прийняла рішення №27949017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким прав власності на нежитлову будівлю загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішення №27949017 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 прийнято всупереч вимогам законодавства та за відсутності підтверджуючих документів, необхідних для проведення реєстрації права власності.
Зокрема, в матеріалах справи міститься копія листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.05. 2017 №057023-8868, з якого вбачається, що в міському земельному кадастрі зареєстроване рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-5/1829 відповідно до якого будь-які юридичній чи фізичній особі земельна ділянка по просп. Броварському, 67-Г в м. Києві у власність чи користування не передавалась.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей Державного архіву міста Києва від 22.05.2017 №068/05-17/670 встановлено, що у рішенні Київської міської ради №419-5/1829 від 15.07.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» відомостей про відведення земельних ділянок по просп. АДРЕСА_1 не виявлено. У вказаному рішенні Київської міської ради питання про передачу у власність об'єкту нерухомості на зазначеній земельній ділянці не ставилось.
Більше того, позивач зазначає, що відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 від 20.06.2017 проведеним в рамках досудового розслідування кримінального провадження №4216101030000056 також встановлено, що останньому земельна ділянка по просп. АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку не відводилась, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не видавались.
В матеріалах справи також міститься копія листа КП Київське міське бюро технічної інвентаризації від 19.05.2017 №062/14-5892 (И-2017), з якого вбачається, що інвентаризаційна справа на об'єкти нерухомого майна, що розташовані по просп. АДРЕСА_1 відсутня, нерухоме майно за вказаною адресою на праві власності не реєструвалась.
Відтак, вищевказане свідчить про те, що рішення Київської міської ради №419-5/1829 від 15.07.2004, яке стало однією з підстав для державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості не стосується питання передачі у власність чи користування земельної ділянки по просп. АДРЕСА_1 та набуття права власності на вказаний об'єкт.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Аналізуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що в порушення пунктів 40, 41 Порядку №1127 та Закону України №1952-IV державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - громадський будинок, загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 проведено за відсутності документів, необхідних для відповідної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України №1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), його невід'ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб'єктів та об'єкти таких прав визначає Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26 жовтня 2011 року (далі - Порядок №1141).
Відповідно до п. 41 Порядку №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
А згідно з п. 41-1 Порядку №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування рішення державного реєстратора у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Внесення записів про скасування рішення державного реєстратора здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. У результаті внесення записів про скасування рішення державного реєстратора у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування відповідного рішення.
Згідно підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 26 листопада 2015 року №834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 27.01.2016 №27949017 всупереч вказаним вище вимогам законодавства тa за відсутності підтверджуючих документів, необхідних для проведення реєстрації права власності, а надані документи для проведення реєстрації не відповідали вимогам Закону, та не встановлювали набуття права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 198,7 кв. м. по просп. АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 70 - 72, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах Київської міської ради до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби Анни Володимирівни від 27.01.2016 індексний номер №27949017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким прав власності на нежитлову будівлю загальною площею 198,7 кв.м. по просп. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Клименчук