23 листопада 2018 р. м. ХерсонСправа № 766/19696/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Кузьменко В.О.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.09.2018 р. № 52196615,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.09.2018 р. № 52196615.
В позові вказано про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав постанову про накладення штрафу при примусовому виконанні виконавчого листа № 766/695/16 від 08.09.2016, який виданий Херсонським міським судом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11.04.2016 року до повноліття дітей. В постанові зазначено, що станом на 01.09.2018 заборгованість зі сплати аліментів становить 34333,33 гривень. Також зазначено, що сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за 2 роки, з посиланням на ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець вносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів. Вищевказаною постановою було накладено штраф на позивача у розмірі 30% від сукупної суми заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 Позивач посилається на часткову сплату аліментів, а також на ту обставину, що ОСОБА_4 має передати йому у власність за мировою угодою від 14.06.2018 по справі № 766/17723/16-ц грошові кошти в розмірі 40000,00 в рахунок компенсації за його частку у спільному майні, але угоду не виконує. Крім того, позивачем було подано позовну заяву про стягнення аліментів з ОСОБА_6, так як на утриманні позивача перебуває його донька.
Ухвалою від 09.10.2018 Херсонським міським судом Херсонської області вирішено передати за підсудністю адміністративний позов на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
13.11.2018 Херсонським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.11.2018.
22.11.2018 до суду прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав, пояснивши, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2017 по справі № 766/16401/16-ц розмір аліментів був зменшений та склав 1000,00 грн. на сина щомісячно. ОСОБА_3 знаходиться в скрутному матеріальному стані, не працює, вимушений утримувати доньку, яка навчається у вищому учбовому закладі.
Представник ВДВС прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову, повідомив, що заборгованість по аліментам станом на 01.09.2018 складала 34333 грн. 33 коп., а станом на 30.09.2018 - 35655 грн. 91 коп. Доказів погашення заборгованості за два роки в державну виконавчу службу боржник не надавав, рішення суду про зменшення розміру аліментів враховано.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Підвідомчість даного спору адміністративному суду підтверджена постановою Великої палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі № 921/16/14-г/15 щодо аналогічних правовідносин.
Згідно зі ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 123 КАС України передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, а саме - якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3).
Ч. 1, 5 ст. 28 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду. Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відтак, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Позивач подав позов тільки 05.10.2018 про оскарження постанови державного виконавця, яка була прийнята 13.09.2018, при цьому не подав заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та/або не подав доказів того, що ним не був пропущений десятиденний термін, встановлений для звернення до суду.
В пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосудця в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення у справі "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду.
Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст. 123 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 123, 240, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.09.2018 р. № 52196615 залишити без розгляду.
Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Роз'яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 11.5