Справа № 2240/2997/18
іменем України
23 листопада 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії Хмельницької міської ради та зобов'язати повторно внести на розгляд сесії Хмельницької міської ради питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівель і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 15.05.2018 звернувся до Хмельницької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території міста Хмельницького. Однак на подану заяву позивач 21.05.2018 отримав відповідь у формі листа з якої встановлено, що його заява по суті не вирішена та жодного рішення не прийнято. Вважаючи такі дії відповідача щодо не вирішення його заяви та не прийнявши відповідного рішення, позивач звернувся до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії та скасовано відмову Хмельницької міської ради, оформлену листом № М- 20969-18 від 21.05.2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), однак стосовно зобов'язальної частини стосовно повторного розгляду поданої заяви судом не вирішено.
В зв'язку із цим, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що відповідачем порушено його право на набуття безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки для ведення, індивідуального садівництва, при цьому зазначає, що відповідач повторно не розглядає заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому просить суд визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача вчинити дії.
Від представника відповідача на адресу суду 09.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що позовні вимоги не визнає, оскільки виконавчим комітетом Хмельницької міської ради була надана відповідь від 31.08.2018 №М-26374 в якій зазначено позивачу, що на підставі звернення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території міста Хмельницького, управлінням земельних ресурсів та земель реформи буде підготовлений проект рішення сесії міської ради для його подання на розгляд комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища та чергової сесії міської ради.
В зв'язку із цим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов, оцінивши повно та всебічно наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 15.05.2018 позивач звернувся до Хмельницької міської ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м. Хмельницький.
До заяви позивач додав копію паспорта, ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Позивач на своє звернення отримав лист від Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 21.05.2018 № М-20969-18, у якому зазначено, що Департаментом розглянуто заяву позивача. Зазначено, що позивача включено у чергу з надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Однак, відповіді по суті заяви ОСОБА_1 фактично надано не було, а саме не прийнято рішення про надання/відмову у наданні дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Хмельницькому, про що просив позивач.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №822/1945/18, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та набрало законної сили 05.11.2018, позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії та скасовано відмову Хмельницької міської ради, оформлену листом № М- 20969-18 від 21.05.2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки відповідач не розглянув повторно заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території міста Хмельницького, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд враховує, те що позивач, відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, звернувся до органу місцевого самоврядування - Хмельницької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 15.05.2018, однак, жодного рішення відповідача щодо розгляду заяви прийнято не було.
При цьому, позивач отримав лист Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, яким не було підготовлено жодного проекту рішення для розгляду на сесії Хмельницької міської ради щодо надання дозволу на розробку чи вмотивованої відмови.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч.2 ст.59 вказаного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та вищенаведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а не структурного підрозділу міської ради.
Суд звертає увагу відповідача, що у даному випадку рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні Хмельницькою міською радою не приймалось, а відмова відповідача оформлена листом № М-2069 від 21.05.2018 року не може слугувати належним розглядом заяви позивача, у порядку передбаченому Земельним кодексом України.
При цьому, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує наступне.
У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
В рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
У зв'язку з цим, найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача буде визнання відмови протиправною та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача повторно.
При цьому, суд зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На виконання вимог ч.3 ст.139 КАС України суд вважає, за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача судові витрати у розмірі 352,40 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Хмельницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 по суті та прийняти рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м. Хмельницький.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 грн (триста п'ятдесят дві) 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької міської ради .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Відповідач:Хмельницька міська рада (вул. Гагаріна, 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 33332218)
Головуючий суддя О.П. Шевчук