Справа № 703/1414/18
2/703/1121/18 .
31 жовтня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Бойко Л.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 жовтня 2000 року помер - ОСОБА_3 Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_3 склав заповіт в якому все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповів ОСОБА_1 31 жовтня 2007 року померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, За життя ОСОБА_4 склала заповіт в якому все своє майно заповіла ОСОБА_1 Після їх смерті позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус не в змозі видати їй свідоцтво про право власності на спадкове майно оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно по заповіту, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник Смілянської міської ради Черкаської області в судове засідання не з'явився, 06 червня 2018 року надіслав до суду відзив в якому зазначив, що позивач не зазначив відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, до позовної заяви не надав письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, крім того з письмових документів доданих до позовної заяви вбачається невідповідність прізвища та по-батькові особи, яка була власником квартири. Із копії заповіту (заповідач ОСОБА_4Г.), яка надана до матеріалів справи, вбачається відсутність відомостей про його посвідчення нотаріальною конторою та реєстраційний номер, а тому вважає, що позивачем не доведено наявність перешкод у оформленні свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
12 жовтня 2000 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-СР № 189570, яке видане повторно 10 квітня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (а.с.6).
11 липня 1995 року ОСОБА_3 склав заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 2470 в якому все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого 11 квітня 1995 року за № 99 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках мають право на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).
31 жовтня 2007 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-СР № 075844 виданого 01 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с. 7).
11 липня 1995 року ОСОБА_4 склала заповіт в якому все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1 (а.с. 10).
З довідки № 182 від 10 травня 2018 року виданої АСБЖ «Довіра» вбачається, що ОСОБА_1 проживала на час смерті з ОСОБА_5, яка померла 31 жовтня 2007 року в її квартирі за адресою в АДРЕСА_2 (а.с. 3).
З копії спадкової справи Смілянської державної нотаріальної контори № 1415/02-14 від 17 липня 2018 року вбачається, що після смерті 12 жовтня 2000 року ОСОБА_3 та після смерті 31 жовтня 2007 року ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України в редакції 2004 року такий застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як передбачено ч. 1 ст. 1233 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
В ч. 1 ст. 1235 ЦК України зазначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 548 ЦК (в редакції 1963 року) визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_3 був вітчимом ОСОБА_1, вона доглядала його та похоронила за власні кошти, розпорядилася предметами домашнього вжитку.
За таких обставин позивач фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті12 жовтня 2000 року ОСОБА_3, та померлої 31 жовтня 2007 року ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Як передбачено ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Згідно ст. 128 ЦК в редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не
передбачено законом або договором.
За таких обставин з матеріалів справи вбачається належність на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Однак відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляють об'єктивної можливості оформлення спадкових справ позивачем у нотаріальній конторі після смерті 12 жовтня 2000 року ОСОБА_3 та після смерті 31 жовтня 2007 року ОСОБА_4
Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, органи БТІ у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, до якої додається опубліковане в пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності мали право видавати дублікат свідоцтва про право власності. Однак, з 1 січня 2013 року вищевказане положення втратило свою чинність, а тому отримати дублікат втраченого реєстраційного посвідчення на право власності на квартиру позивач не має можливості.
Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
За наявності належних доказів щодо втрати оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно та неможливості отримання його дублікату у встановленому Законом порядку, керуючись положеннями ст.392 ЦК України суд вважає за можливе, захистити невизнане право позивача шляхом визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3.
За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Як передбачено ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 392,1216,1217, 1218, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 128, 548 ЦК в ред. 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, який помер 12 жовтня 2000 року та після смерті ОСОБА_4, яка померла 31 жовтня 2007 року.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та жителька АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач: Смілянська міська рада Черкаської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 37, м. Сміла Черкаської області.
Головуючий О.П.Опалинська