Справа № 681/734/18
15 листопада 2018 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Горщар А.Г.
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2, відповідача та його представника - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Полонського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та визнання спадкоємцем за законом, -
встановив:
У червні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом, зі змісту якого вбачається, що вона просила визнати її особою, яка є спадкоємцем по закону, а також визначити для неї додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що 19.07.2017 року померла ОСОБА_7, яка є матір'ю позивача, та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, зокрема на вказаний будинок. 22.01.2018 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про смерть матері та цього ж дня звернулась до приватного нотаріуса Полонського районного нотаріального округу ОСОБА_6, де дізналась, що 05.12.2017 року нотаріусом було заведено спадкову справу після смерті матері відповідно до поданої ОСОБА_5 заяви, на ім'я якого ОСОБА_7 склала заповіт. Також, ОСОБА_6 повідомила, що позивачем пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, а 25.02.2018 року ОСОБА_4 отримала від нотаріуса лист, в якому містилось роз'яснення щодо можливості звернення до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 10.04.2018 року позивач відправила на адресу вказаного приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини, вважаючи, що шестимісячний строк для подачі такої заяви має обчислюватись з дня заведення нотаріусом спадкової справи.
В поданому ОСОБА_4 письмовому поясненні (а.с.112), а також її представник ОСОБА_2 в ході судового розгляду зазначали, що причинами пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини була неможливість придбати протягом другої половини грудня 2017 року та в січні 2018 року квитки на проїзд будь-яким видом транспорту із м. Рахів Закарпатської області до м. Полонне, а також, що їхня дочка ОСОБА_8 хворіє психічним захворюванням, у зв'язку з чим потребує постійного піклування над нею.
ОСОБА_5 у подану ним відзиві на позов (а.с.80) та в судових засіданнях позовні вимоги не визнав, пояснив, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, та 05.12.2017 року подав вищевказаному приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, при цьому повідомляв останнього про те, що спадкоємцем також є ОСОБА_4 Відповідач вважає, що позивач пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини із неповажних причин, а він як спадкоємець, який своєчасно прийняв спадщину не бажає дати згоду для ОСОБА_4 для подачі нею заяви про прийняття спадщини.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання по розгляду справи по суті не з'явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутність, а будучи присутньою на підготовчому судовому засіданні 10.08.2018 року щодо вирішення позову поклалась на розсуд суду.
За клопотанням представника позивача ОСОБА_2, заявленим ним в ході підготовчого судового засідання 10.08.2018 року, судом витребувано від приватного нотаріуса ОСОБА_6 копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_7
У підготовчому судовому засіданні 04.10.2018 року відповідач ОСОБА_9 подав клопотання про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яке судом задоволено.
Свідок ОСОБА_9 в ході її допиту в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою спадкодавця ОСОБА_7 та разом із сином ОСОБА_5 була присутньою коли останній подавав нотаріусу ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_1 ж вона не виявила бажання успадкувати після смерті матері спадкове майно. При цьому зазначила, що вона також повідомляла приватного нотаріуса ОСОБА_6 про наявність спадкоємця ОСОБА_4 та їй була відома адреса проживання останньої.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що ОСОБА_4 народилась 21.09.1946 року та є дочкою ОСОБА_7, яка померла 19.07.2017 року та після її смерті відкрилась спадщина, зокрема на житловий будинок, розташований в м. Полонне по вул. Гончаренко, 51, про що свідчать дані свідоцтва про народження позивачки, свідоцтва про її одруження, свідоцтва про смерть ОСОБА_7 (а.с.7-9).
Відповідач ОСОБА_5 являється спадкоємцем за заповітом складеного ОСОБА_7 21.11.2008 року (а.с.63).
05.12.2017 року ОСОБА_5 подав приватному нотаріусу Полонського районного нотаріального округу ОСОБА_6 заяву про прийняття ним спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, в якій зокрема вказав, що крім нього інших спадкоємців, передбачених заповітом, а також тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, передбачену статтею 1241 ЦК України немає (а.с.57).
Відповідно до листа вищезазначеного приватного нотаріуса від 23.02.2018 року № 77/02-14 адресованого ОСОБА_4, остання 22.01.2018 року будучи у нотаріуса ОСОБА_6 заявила про свій намір прийняти спадщину після смерті матері, та нотаріусом їй було роз'яснено право позивача на обов'язкову частку у спадщині, а також у зв'язку з пропуском нею строку для подачі заяви про прийняття спадщини можливість його продовження в судовому порядку (а.с.10).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого (а.с.100) вбачається, що дочка позивача ОСОБА_8 з 2009 року страждає психічними захворюваннями та протягом січня 2018 року у неї появилась маячна симптоматика, відмовилась від ліків, почала зловживати алкоголем, конфліктувала з батьками, втікала з дому.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до частини 1 статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_4 як спадкоємець, що має право на обов'язкову частку, на день смерті матері з нею постійно не проживала, а тому вона у період з 19.07.2017 року по 19.01.2018 року повинна була подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак позивачка звернулась з цим питанням до приватного нотаріуса ОСОБА_6 22.01.2018 року, тобто з пропуском вказаного строку.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач та свідок ОСОБА_9, будучи в приватного нотаріуса ОСОБА_6 05.12.2017 року, повідомляли останню, що ОСОБА_4 як дочка спадкодавця ОСОБА_7І також є спадкоємцем та при цьому ОСОБА_9 було відомо місце проживання позивача.
Разом з тим, вказаний нотаріус своєчасно не повідомила ОСОБА_4 після звернення до неї спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про відкриття спадщини, не роз'яснила позивачу право та порядок подачі заяви про прийняття спадщини чи відмову від її прийняття, незважаючи на наявність у неї такого обов'язку.
Шестимісячний строк подання ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 19.01.2018 року (день тижня п'ятниця). Позивач звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_6 в понеділок 22.01.2018 року, тобто пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_4 є особою похилого віку (71 рік), проживає на значній відстані від місця відкриття спадщини, має хвору дочку, яка потребує в силу свого захворювання догляду та піклування.
Вказані обставини створювали для позивача труднощі у своєчасному поданні нею заяви про прийняття спадщини, а тому в даному конкретному випадку на думку суду, ці обставини слід визнати поважними причинами пропуску строку для прийняття ОСОБА_4 спадщини.
Також, при вирішенні справи, суд керується принципом «пропорційності», який за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини розглядається як невід'ємна складова та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 щодо визнання її особою яка є спадкоємцем за законом.
Учасниками справи визнається та доведено, що після смерті ОСОБА_7 позивач, як її дочка є спадкоємцем за законом першої черги, та в даному випадку в силу своєї непрацездатності має право на обов'язкову частку у спадщині.
Оскільки вказані права ОСОБА_4 ніким не порушуються і не оспорюються, а тому вони не потребують судового захисту.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог заявлених ОСОБА_4 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме половина сум сплаченого нею судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.273, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_4 додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася 19 липня 2017 року після смерті матері ОСОБА_7, терміном на два місяці після вступу даного рішення в законну силу.
В решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 352 грн. 40 коп. та 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено - 23.11.2018 року.
Позивач - ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс 90600.
Відповідач - ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, поштовий індекс 30511.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Полонського районного нотаріального округу ОСОБА_6, місцезнаходження: м. Полонне, вул. Лесі Українки, 119, оф.9, Хмельницької області, поштовий індекс 30500.
Головуючий: