Справа № 626/1056/17
Провадження № 2/626/42/2018
20.11.2018 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Рибальченко І.Г.
за участі прокурора Смірнова А.О.
секретаря Скачко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповіданістю "МРІЯ", третя особа- Красноградська районна державна адміністрація Харківської облаті про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації,-
Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив після, уточнення позовних вимог: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1292-СГ; визнати недійсним, укладений 07.07.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:04:000:0094 площею 6,1235 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14700618 від 25.07.2014; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі СТОВ "Мрія"), договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22585024 від 03.07.2015; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:04:000:0094 площею 6,1235 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 216493,99 грн.
В судовому засіданні прокурор, підтримуючи і обгрунтовуючи позовні вимоги, пояснив, що 18.11.2013 відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 6,08 га, що розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1292-СГ, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 6,1235 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, строком на 49 років.
На підставі вищевказаного наказу, 07.07.2014 між ГУ Держземагентства в області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, який 24.07.2014 зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.
В подальшому, 30.07.2014 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаної земельної ділянки та 04.08.2014 ГУ Держземагентства в Харківській області було надано погодження за № 19-20-14-9573/0/9-14 на передачу землі в суборенду.
Після чого, між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія" 01.07.2015 укладено договір суборенди спірної земельної ділянки, який 03.07.2015 зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.
На думку прокурора, наказ Головним управлінням Держземагентства у Харківській областібуло прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1, а в подальшому в суборенду СТОВ "Мрія" земельної ділянки відбулося незаконно з порушенням вимог земельного законодавства, а тому підлягають скасуваннюз підстав вказаних в позовній заяві.
Прокурор прийшов до переконання , що дії відповідача ОСОБА_1 були спрямовані для отримання ним та наступної передачі СТОВ "Мрія" в користування земельної ділянки площею 6,1235 га, яка розташована на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської областіза спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час). Відповідач ОСОБА_1 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель за призначенням.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив задовольнити позовні вимоги, враховуючи, що головним управлінням Держземагентства у Харківській області незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому СТОВ "Мрія", земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 6,1235 га. Крім того, договори суборенди земель від 01.07.2015 між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", укладено всупереч вимогам ст. 288.6 Податкового кодексу України, оскільки розмір суборендної плати земельної ділянки, площею 6,1235 га на рік, перевищує розмір орендної плати на суму 1324,03 грн.
Таким чином, оскільки оспорювані правочини укладено на підставі наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, що підлягає визнанню незаконним, то договори оренди землі та суборенди також необхідно визнати недійсними. Після чого, як наслідок визнання недійсними вказаних договорів оренди та суборенди, слід зобов"язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 6,1235га кадастровий номер 6323381000:04:000:0094державі.
У судовому засіданні надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі на підставі ч.1 ст.255 ЦПК, оскільки спір що виник є господарсько-правовим. Земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства, яка є предметом спору, надана ОСОБА_1, що зареєстрований як фізична особа -підприємець з 07 грудня 2017 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 188 цього Кодексу, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим частиною першою статті 188 ЦПК України, уточнено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Статтею 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК передбачені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначенихзаконом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
У справі яка розглядається, керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з цивільним позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповіданістю "МРІЯ" та як до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.
Реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи -підприємця відбулася 07 грудня 2017 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
За змістом положень Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або ФОП. У справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстровано в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Як зазначено в ст.8 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.
За таких обставин суд, дійшов висновку, що спір виник між суб'єктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Враховуючи, що спір до вищезазначеної земельної ділянки виник між суб'єктами господарювання то такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, про що було зазначено і в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року справа № 348/992/16-ц, 317/2520/ 15 від 13 березня 2018 року та 20 червня 2018 року.
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Тому суд також керується висновками про правильне застосування норм права, зазначеними в пунктах 47, 48 Постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, в яких зазначено: "п. 47. за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. 48. Відтак, спори, пов'язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства".
Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки спір у даній справі підвідомчи господарським судам, суд вважає, що позов керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповіданістю "МРІЯ", третя особа- Красноградська районна державна адміністрація Харківської облаті про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому суд приходить до висновку про закриття провадження у вказаній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, позивачеві слід повідомити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Керуючись ст.ст. 255-256, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
Закрити провадження по цивільній справі за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповіданістю "МРІЯ", третя особа- Красноградська районна державна адміністрація Харківської облаті про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.Г. Рибальченко