20 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 910/17959/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Пєскова В.Г. і Сухового В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "Київводоканал")
на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2018 (суддя Морозов С.М.)
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 (колегія суддів: Зеленін В.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Ткаченко Б.О.)
зі справи № 910/17959/17
за позовом ПАТ "Київводоканал"
до житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-3" (далі - ЖБК "Арсеналець-3")
про стягнення 582 593,74 грн.,
ПАТ "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК "Арсеналець-3" про стягнення 582 593,74 грн. заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 05.03.1997 № 04240/4-09 (далі - Договір), у тому числі: 392 881,81 грн. основного боргу, 4 241,60 грн. пені, 78 576,36 грн. штрафу, 91 636,16 грн. інфляційних втрат та 15 257,81 грн. 3 % річних.
Позов обґрунтовано тим, що ЖБК "Арсеналець-3" неналежним чином виконує зобов'язання за Договором в частині оплати наданих ПАТ"Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2014 по 31.07.2017, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені та штрафу, передбачених умовами Договору, а також інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, у задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" 26.04.2014 ЖБК "Арсеналець-3" на законодавчому рівні був позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК "Арсеналець-3" немає, а отже, втратив підстави виступати стороною в Договорі. ЖБК "Арсеналець-3" не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення і саме ПАТ "Київводоканал" як виконавець послуг зобов'язаний був укласти прямі договори з безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
У касаційній скарзі ПАТ "Київводоканал" просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд. Касаційну скаргу обґрунтовано посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів встановленим обставинам справи. За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, надали неправильну оцінку окремим доказам у справі, а також не врахували обставин того, що:
- укладений сторонами Договір є чинним, у встановленому законодавством України порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами;
- спірні правовідносини регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" і послуги, які надавались за Договором, не є комунальними;
- відповідно до чинного законодавства України саме за рішенням уповноваженого органу управління багатоквартирним будинком договір укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги та оскільки відповідного повідомлення до ПАТ "Київводоканал" від ЖБК "Арсеналець-3" не надходило, останній був і до сьогоднішнього дня залишається колективним споживачем в розумінні пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
ЖБК "Арсеналець-3" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
- 05.03.1997 державним комунальним підприємством "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "Київводоканал"; постачальник) та ЖБК "Арсеналець-3" (абонент) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (Правила);
- за приписами пунктів 3.1- 3.4 Договору кількість поданої води визначається за показниками водолічильників, а в разі їх відсутності - за середньодобовою витратою або іншим способом. Кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками водолічильників або іншим способом;
- відповідно до пункту 3.6 Договору абонент розраховується за користування водою та послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, визначених постачальником у платіжні вимозі;
- згідно з пунктом 5.1 Договору строк його дії встановлений на один рік з моменту підписання сторонами та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін письмово не заявить про закінчення строку дії Договору;
- у період з 01.10.2014 по 31.07.2017 ПАТ "Київводоканал" продовжував надавати послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, які ЖБК "Арсеналець-3" оплачені не були;
- на підтвердження факту надання послуг ПАТ "Київводоканал" складено акти зняття показань з приладу обліку, які зі сторони ЖБК "Арсеналець-3" підписані ОСОБА_1, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноваження зазначеної особи на підписання цих актів;
- з наданих актів зняття показань з приладу обліку вбачається, що вода йшла на підігрів, оскільки прилад обліку встановлений на тепловому пункті (бойлері).
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором, а також нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.
Суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 22.03.2017 № 307 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій, ЖБК "Арсеналець-3" не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення. ЖБК "Арсеналець-3" не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, а укладений між сторонами Договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води.
За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання зобов'язань за укладеним сторонами Договором з боку ЖБК "Арсеналець-3" полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК "Арсеналець-3" немає. ЖБК "Арсеналець-3" не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто ЖБК "Арсеналець-3" втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме ПАТ "Київводоканал" як виконавець послуг зобов'язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25.05.2017 зі справи № 910/31573/15 та Верховний Суд в постановах від 15.02.2018 зі справи № 910/973/16, від 16.04.2018 зі справи № 910/1541/16, від 12.06.2018 зі справи № 910/20226/16, які обґрунтовано враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду даного спору.
За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в судових рішеннях зі справи необхідне мотивування, встановивши факт припинення з 26.04.2014 зобов'язань сторін за Договором неможливістю їх виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ЖБК "Арсеналець-3" на користь ПАТ "Київводоканал" суми основної заборгованості у розмірі 392 881,81 грн.
При цьому, оскільки позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Арсеналець-3" на користь ПАТ "Київводоканал" штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, судами попередніх інстанцій за результатами розгляду спору правомірно відмовлено в позові і в цій частині.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них.
Посилання ПАТ "Київводоканал" на те, що укладений сторонами Договір є чинним, у встановленому законодавством України порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені як такі, що не спростовують факту припинення з 26.04.2014 зобов'язань сторін за Договором на підставі статті 607 ЦК України у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Твердження скаржника про те, що у зв'язку з неотриманням повідомлення ЖБК "Арсеналець-3" про необхідність укладення прямих договорів з безпосередніми споживачами відповідних комунальних послуг (фізичними та юридичними особами), останній був і до сьогоднішнього дня залишається колективним споживачем, спростовуються встановленими обставинами справи та суперечать наведеним положенням законодавства України.
За приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ПАТ "Київводоканал" без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 зі справи № 910/17959/17 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя В. Пєсков
Суддя В. Суховий