Справа № 2-156/10
26 січня 2010 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Коверзнева В.О.,
при секретарі - Клименку С.В.,
з участю: сторін, представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідачки - помічника прокурора Куріло Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,
03.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 22758 грн, інфляційних в розмірі 15134 грн 07 коп., відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 6604 грн 58 коп., а всього 44496 грн 55 коп.
В обґрунтування позову послався на невиконання відповідачкою умов договору.
Ухвалою суду від 27.11.2009 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4, спадкоємця прав і обов'язків одного із боржників за договором позики - ОСОБА_5, який помер 07.10.2008 року.
У судовому засіданні позивач подав заяву про зміну підстави позову та зменшення ціни позову, і просив стягнути з відповідачів заборгованість за договором позики в розмірі 22758 грн, інфляційні в розмірі 13677 грн 56 коп., три відсотки річних в розмірі 2098 грн 60 коп., а всього 38533 грн 70 коп.
Відповідачі позов не визнали. Вони заперечували факт отримання позики, у зв'язку з чим просили відмовити в його задоволенні.
Прокурор вважає, що позивач не набув права відшкодування заборгованості за договором позики, оскільки не підтвердив пред'явлення відповідачам вимоги про повернення суми позики.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 22.01.2007 року визнано, що 29.12.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 відбулося укладення договору позики, згідно з яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частинах кожному 22758 грн, а останні зобов'язалися повернути таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином отримання ОСОБА_5 та відповідачкою від позивача позики в сумі 22758 грн вважається доведеним.
Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки умовами договору позики від 29.12.2005 року не встановлено строк її повернення, ОСОБА_5Г і відповідачка були зобов'язані повернути суму позики в місячний строк від дня пред'явлення позивачем відповідної вимоги, а саме - не пізніше 02.12.2006 року, оскільки пред'явлення позивачем вимоги про повернення позики підтверджується постановою старшого дільничного інспектора міліції ДМВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 02.11.2006 року (а.с. 55).
Втім позичальники свої зобов'язання за договором позики не виконали і суму позики позикодавцеві не повернули, що в силу положень викладених в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування трьох відсотків річних, а також інфляційних за весь час прострочення грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача, з яким погоджується суд, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року включно сума інфляційних складає 13677 грн 56 коп. //22758 х 160.1/100 - 22758//; сума трьох відсотків річних нарахованих за період з 01.01.2007 року по 26.01.2010 року включно складає 2098 грн 14 коп.
Таким чином загальна сума боргу, що підлягає стягненню складає 22758 + 13677.56 + 2098.14 = 38533 грн 70 коп.
Як убачається з копії спадкової справи (а.с. 38 - 48) спадкоємцями прав і обов'язків померлого ОСОБА_5 в рівних частинах є відповідачі. Отже Ѕ частина суми боргу в розмірі 19266 грн 85 коп. //38533.70/2//, що увійшла до складу спадщини, підлягає розподілу між відповідачами в рівних частинах.
За викладених обставин з відповідачки ОСОБА_3 слід стягнути 19266.85 + 9633.42 = 28900 грн 27 коп., а зі співвідповідача ОСОБА_4 - 9633 грн 42 коп.
Керуючись статтями 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд
позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 28900 грн 27 коп. у відшкодування заборгованості за договором позики та 311 грн 50 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 29211 грн 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 9633 грн 42 коп. у відшкодування заборгованості за договором позики та 103 грн 83 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 9737 грн 25 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.
Повний текст рішення складено 27.01.2010 року.
Головуючий: