Справа № 2-1134/2010
22 січня 2010 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Коверзнева В.О.,
при секретарі - Бабич В.Д.,
з участю: позивача, його представника - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі,
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - начальник вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» ОСОБА_4,
20.11.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на посаді провідника пасажирських вагонів вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 2000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди та 1500 грн у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
В обґрунтування позову зазначив, що у вересні 2004 року відповідач примусив його до переходу на контракту форму трудового договору, а після закінчення строку його дії незаконно звільнив з роботи не отримавши відповідної згоди профспілкового комітету, чим в сукупності порушив його трудові права і завдав моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні. Крім того надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу і просив стягнути з відповідача 6485 грн 75 коп.
Представник відповідача позов не визнав стверджуючи, що під час звільнення позивача з посади не було допущено порушень вимог діючого законодавства України.
Третя особа не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач працював у відповідача провідником пасажирських вагонів вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський. 29.09.2004 сторони перейшли на контракту форму трудового договору уклавши контракт за № 0786 строком до 29.09.2009 року.
Наказом від 29.09.2009 року за № 1942/ос позивача було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку дії контракту, згідно пункту 8 статті 36 КЗпП України.
У зв'язку з тим, що в день звільнення позивач перебував на лікарняному, наказом відповідача від 20.10.2009 року за № 2049/ос змінено дату звільнення позивача на 20.10.2009 року.
Позивач вважає своє звільнення незаконним посилаючись на те, що відповідач не мав права примушувати його до укладення 29.09.2004 року контракту, який фактично погіршив
умови його праці, оскільки визначив конкретний строк трудового договору. Після закінчення строку дії контракту відповідач запропонував йому укласти контракт на новий строк, за умови переходу на роботу в іншу місцевість (м. Київ), що є суттєвою зміною умов трудового договору на яку він не погодився. Крім того, відповідач не отримав згоду профспілкового комітету на його звільнення, чим в сукупності порушив його трудові права і завдав моральної шкоди.
Суд не погоджується з доводами позивача виходячи з наступного.
Трудові відносини працівників регулюються Кодексом законів про працю України (стаття 1 цього Кодексу).
Відповідно до статті 21 Кодексу працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору.
Трудовим договором вважається угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року № 273/96-ВР встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які обслуговують пасажирів, працевлаштовуються на підприємства залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.
Таким чином контрактна форма трудового договору з працівниками залізничного транспорту загального користування, які обслуговують пасажирів, до якої віднесена робота на посаді провідника пасажирських вагонів, передбачена законом.
Кодекс законів про працю України не містить заборони укладення з працівниками, які працюють на підставі безстрокового трудового договору контракту в разі, якщо застосування контрактної форми трудового договору не суперечить законодавству.
Враховуючи наведене, відповідач мав законне право на укладення з позивачем 29.09.2004 року контракту за № 0786, а в подальшому й звільнити позивача у зв'язку із закінченням строку його дії.
Укладенню контракту завжди передує процедура обговорення сторонами його умов, а також взаємних прав і обов'язків. Оскільки строк дії контракту від 29.09.2004 року за № 0786 закінчився відповідач мав право запропонувати позивачеві нові умови контракту, зокрема й ті, які передбачають роботу в іншій місцевості, що не вважається істотною зміною умов договору в розумінні статті 32 Кодексу.
З огляду на вимоги статті 43 Кодексу звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку дії контракту не потребує попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
За таких обставин посилання позивача на відсутність згоди профспілкової організації на його звільнення не має значення для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене відсутні підстави для задоволення позову та поновлення позивача.
Одночасно слід зазначити, що наказом позивача звільнено на підставі пункту 16-а контракту (закінчення строку дії контракту), згідно пункту 8 статті 36 Кодексу.
У той же час, закінчення строку трудового договору - це самостійна підстава звільнення працівника, яка передбачена пунктом 2 цієї ж статті.
Відповідно до роз'яснень викладених у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дано неправильну юридичну кваліфікацію, суд може змінити формулювання причини звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством про працю.
Зазначене є підставою для зміни формулювання причини звільнення позивача в наказі від 20.10.2009 року за № 2049/ос з пункту 8 статті 36 КЗпП України на пункт 2 цієї ж статті.
Керуючись статтями 10, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі відмовити.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 в наказі вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський від 20.10.2009 року за № 2049/ос з пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю на пункт 2 цієї ж статті.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн, які зарахувати до Державного бюджету міста Чернігова.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.
Головуючий: