Справа № 361/5856/18
Провадження № 1-кп/361/692/18
20.11.2018
Іменем України
20 листопада 2018 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари отримані від прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області матеріали кримінального провадження, відомості внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018110130002937 від 10 липня 2018року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Муровані Курилівці Вінницької області, громадянки України, із середньою освітою, розлученої, на утриманні має двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючої неофіційно, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої.
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,-
Обвинувачена ОСОБА_5 , привласнила чуже майно, яке було ввірене їй за наступних обставин.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 працюючи продавцем-консультантом магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який належить ФОП « ОСОБА_4 », що розташований по АДРЕСА_3 , будучи матеріально- відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиним умислом. з метою привласнення майна, належного потерпілому ФОП « ОСОБА_4 », о 18 годині 36 хвилин 05 червня 2018 року, знаходячись на своєму робочому місці у зазначеному магазині, після реалізації товару загальною вартістю 238 грн., не видала покупцю фіскальний чек, а операцію продажу товару, після того як покупець відійшов від каси, відмінила шляхом натискання клавіші « ІНФОРМАЦІЯ_5 », після чого привласнила зазначені грошові кошти, які отримала від реалізації товарів, що були ввірені їй потерпілим, та в подальшому витратила їх на власні потреби, завдавши останньому майнову шкоду на зазначену суму.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення майна, належного ФОП « ОСОБА_4 », ОСОБА_5 о 15 годині 54 хвилин
06 червня 2018 року, знаходячись на своєму робочому місці у зазначеному магазині, після реалізації товару загальною вартістю 218 грн., не видала покупцю фіскальний чек, а операцію продажу товару, після того як покупець відійшов від каси, відмінила шляхом натискання клавіші « ІНФОРМАЦІЯ_5 », після чого привласнила зазначені грошові кошти, які отримала від реалізації товарів, що були ввірені їй потерпілим, та в подальшому витратила їх на власні потреби, завдавши останньому майнову шкоду на зазначену суму.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення майна, належного ФОП « ОСОБА_4 », ОСОБА_5 о 08 годині 33 хвилини
15 червня 2018 року, знаходячись на своєму робочому місці у зазначеному магазині, після реалізації товару загальною вартістю 235 грн., не видала покупцю фіскальний чек, а операцію продажу товару, після того як покупець відійшов від каси, відмінила шляхом натискання клавіші « ІНФОРМАЦІЯ_5 », після чого привласнила зазначені грошові кошти, які отримала від реалізації товарів, що були ввірені їй потерпілим, та в подальшому витратила їх на власні потреби, завдавши останньому майнову шкоду на зазначену суму.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення майна, належного ФОП « ОСОБА_4 », ОСОБА_5 о 12 годині 52 хвилини
16 червня 2018 року, знаходячись на своєму робочому місці у зазначеному магазині, після реалізації товару загальною вартістю 215 грн., не видала покупцю фіскальний чек, а операцію продажу товару, після того як покупець відійшов від каси, відмінила шляхом натискання клавіші « ІНФОРМАЦІЯ_5 », після чого привласнила зазначені грошові кошти, які отримала від реалізації товарів, що були ввірені їй потерпілим, та в подальшому витратила їх на власні потреби, завдавши останньому майнову шкоду на зазначену суму.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення майна, належного ФОП « ОСОБА_4 », ОСОБА_5 о 14 годин 43 хвилини
17 червня 2018 року, знаходячись на своєму робочому місці у зазначеному магазині, після реалізації товару загальною вартістю 350 грн., не видала покупцю фіскальний чек, а операцію продажу товару, після того як покупець відійшов від каси, відмінила шляхом натискання клавіші « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та привласнила зазначені грошові кошти, які отримала від реалізації товарів, що були ввірені їй потерпілим, та в подальшому витратила їх на власні потреби, завдавши останньому майнову шкоду на зазначену суму.
Своїми тотожними діями, об'єднаними єдиним злочинним наміром, ОСОБА_5 , працюючи продавцем-консультантом магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який належить ФОП « ОСОБА_4 », являючись матеріально відповідальною особою, привласнила грошові кошти на загальну суму 1513 грн. чим спричинила потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану вище суму.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 в скоєному розкаявся, визнав повністю свою вину в інкримінованому їй злочині, передбаченого за обставин, викладених в у зміненому формулюванні обвинувачення викладеного в обвинувальному акті від 15 листопада 2018 року та пояснила, що вона дійсно працювала продавцем-консультантом магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який належить ФОП « ОСОБА_4 » по АДРЕСА_3 . Під час виконання своїх обов'язків з продажу товару, вона помітила, що у разі натискання на касовому обладнанні клавіші видалення чеку, утворюється надлишок грошових коштів у касі, якими в подальшому можливо заволодіти і збільшити свій заробіток. В подальшому, протягом червня 2018 року, коли з'являлась така можливість, після сканування товарів та отримання від покупців грошових коштів, здійснювала на касовому обладнанні функцію повернення товару, внаслідок чого утворювався надлишок грошових коштів у касі, які вона привласнювала та витрачала на продукти харчування для своїх дітей. Вказаний злочин скоїла із-за скрутного матеріального стану, оскільки на момент вчинення злочину і на теперішній час вона розлучена на її утриманні знаходиться троє дітей, двоє з яких є малолітніми, сторонньої матеріальної допомоги в неї немає, утримує своїх дітей лише тільки коштами які заробить.
При призначенні покарання просить суд суворо не карати, оскільки визнає вину, щиросердечно розкаюється у вчиненому, запевняючи, що більше скоювати злочини не буде, дуже жалкує про вчинене, частково відшкодувала матеріальний збиток потерпілому, а також вказала, що інших злочинів не вчиняла і що цей випадок в неї вперше.
За себе повідомила, що вона має постійне місце проживання де проживає разом із своїми дітьми, на теперішній час працює не офіційно.
Покази обвинуваченої ОСОБА_5 ,є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам провадження, учасниками процесу не оспорюються і тому не викликають сумніву, щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого злочину, які виразились у привласненні чужого майна, яке було ввірене їй, добровільності та істинності її позиції.
За таких обставин, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що фактичні обставини провадження, учасниками судового розгляду не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченою і прокурором зміст цих обставин і за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежився лише допитом обвинуваченої ОСОБА_5 ,та дослідженням таких матеріалів провадження, що характеризують її особу.
Вина обвинуваченої ОСОБА_5 у привласненні чужого майна, яке було їй ввірене, крім її визнавальних показань, підтверджується також сукупністю доказів, які були зібрані по справі і на досліджені яких обвинувачена та потерпілий не наполягали, оскільки не оспорювали фактичні обставини справи.
Таким чином, суд аналізуючи зібрані та надані матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 ,в скоєнні нею, привласнення чужого майна, яке було їй ввірене, доведена повністю, тому вона повинна нести за такі дії кримінальну відповідальність.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 ,суд кваліфікує за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було їй ввірене.
Обираючи обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує межі санкції ч. 1 ст. 191 КК України, особу обвинуваченої, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання. А також суд приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, тому що під час досудового слідства та суду вона вільно дала вичерпні покази, які мають суттєве значення для розслідування і розгляду справи по суті, які в значній мірі вплинули на об'єктивне з'ясування судом обставин скоєння злочину, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України органом досудового розслідування в обвинувальному акті не вказано, та судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує, що вчинений нею злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, правову позицію прокурора про призначення покарання не пов'язаного із ізоляцією її від суспільства, думку потерпілого, просив призначити мінімальне покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 191 КК України, також просив врахувати, що йому частково відшкодовано майнову шкоду, конкретні обставини справи, характер і ступінь небезпечності вчинених нею злочину, що значних наслідків і майнової шкоди від скоєного злочину не надійшло, дані про особу обвинуваченої, що вона розлучена, виховує трьох дітей, двоє з яких є малолітніми, обставини, що пом'якшують покарання, тобто що вона визнала свою вину повністю та щиросердечно розкаявся в скоєному, просила вибачення у потерпілого, усвідомлюючи шкідливість вчиненого нею діяння та наслідків такого діяння, частково відшкодувала потерпілому заподіяну нею майнову шкоду, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на теперішній час працює не офіційно, інкримінований злочин вчинила із-за скрутного матеріального стану.
Вказані обставини є виключними та значно знижують ступінь тяжкості вчиненого і дають суду підстави вважати, що ОСОБА_5 як особа не є небезпечним для суспільства.
Враховуючи всі перераховані обставини, суд приходить до висновку про можливість призначення їй покарання ближче до мінімальної межі санкції інкримінованого злочину за
ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу, з позбавленням права займати посади, пов'язані з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей на певний строк, при цьому суд приймає до уваги і поведінку обвинуваченої після вчинення нею злочину та поведінку в суді, яка свідчить, що вона зробила для себе належні висновки, а саме не ставати на злочинний шлях.
Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченої після вчиненого нею злочину, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, дійшов висновку, що саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи, що запобіжний захід на виконання вимог ст. ст. 176-178 КПК України в ході досудового розслідування обвинуваченій не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_5 такого заходу на період до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 370, 374, 376 КПК України, суд ,-
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити їй покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень з позбавленням права займати посади пов'язані з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей строком на 1 (один рік).
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 131, 176 КПК України не застосовувати.
Речовий доказ по кримінальному провадженню: міні диск «СD» долучений до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського Апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.
Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1