20 листопада 2018 року справа №0540/6280/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 р. у справі № 0540/6280/18-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.), яке складена в повному обсязі 31 липня 2018 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області Вовк Валентини Олексіївни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач, апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області Вовк В.О. (надалі- відповідач) в якому просив:
визнати протиправним та скасувати державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 16.5 га територія Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, на ім'я ОСОБА_3, яку здійснено державним кадастровим реєстратором відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентиною Олексіївною;
- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентину Олексіївну вчинити дії по скасуванню реєстрації земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 площею 16.5 га на ім'я ОСОБА_3 шляхом закриття поземельної книги і скасування кадастрового номера;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентини Олексіївни від 29 травня 2018 року №РВ-1400311072018 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на право безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0 га територія Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області;
- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентину Олексіївну внести відомості до державного земельного кадастру про безоплатну передачу ОСОБА_1 право на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства територія Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області.
Суд першої інстанції ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі № 0540/6280/18-а за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області Вовк Валентини Олексіївни про визнання протиправним та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 16.5 га територія Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, на ім'я ОСОБА_3, яку здійснено державним кадастровим реєстратором відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентиною Олексіївною; зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентину Олексіївну вчинити дії по скасуванню реєстрації земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 площею 16.5 га на ім'я ОСОБА_3 шляхом закриття поземельної книги і скасування кадастрового номера; визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентини Олексіївни від 29 травня 2018 року №РВ-1400311072018 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на право безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0 га територія Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області; зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у Мангушському районі головного управління держгеокадастру в Донецької області Вовк Валентину Олексіївну внести відомості до державного земельного кадастру про безоплатну передачу ОСОБА_1 право на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства територія Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов підлягає до розгляду судом загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначив, що його позов є публічно-правовим, а тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
За змістом вказаної позовної заяви вбачається, що позивач у свої вимогах просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки на ім'я ОСОБА_4, скасування рішення про відмову у ОСОБА_1 у внесенні відомостей про право безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Проте із позовною заявою, предметом якої є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась, після того як у останньої, на її думку, виникло право на таке майно.
Тобто, позивач, претендуючи на певне майно, таким чином, заперечує право власності на це ж майно іншої особи.
Суд перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно визначення, що міститься у ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому:
-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
-хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під вжитим у цій процесуальній нормі терміном «суб'єкт владних повноважень» розуміється - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
При цьому слід мати на увазі, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки на ім'я ОСОБА_4, скасування рішення про відмову у ОСОБА_1 у внесенні відомостей про право безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Згідно ст. 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Вказані висновки, як орієнтир для розмежування предметної юрисдикції у спорах, що виникають із оскарження рішень державного реєстратора (в даному випадку рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), висловлені зокрема Великою палатою Верховного суду у справі від 30 травня 2018 року №804/20798/14.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?о;…&?у; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?в;…&?м;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини та характер даної справи свідчать про наявність конфлікту приватноправових інтересів насамперед між ОСОБА_4 та ОСОБА_1
На переконання суду, всі перелічені обставини свідчать про приватноправовий характер спору, в основі якого з'ясування права власності на нерухоме майно, тобто права цивільного.
Статтями 1, 3, 15 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно ч. 1, 4 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Оскільки предметом перевірки вказаного позову є правильність формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідного права власності щодо неї, суд приходить до висновку, що вказана справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, суд враховує, що хоча стороною у справі є фактично суб'єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин та між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору, як підпорядкованість одного учасника відносин іншому.
Тобто, між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 р. у справі № 0540/6280/18-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 р. у справі № 0540/6280/18-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано 20 листопада 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
А.А.Блохін