Справа № 199/5381/18
(2/199/2437/18)
Іменем України
13.11.2018
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Перетятько А.В.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1,
за участі представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у прядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про захист порушеного права споживача страхових послуг шляхом стягнення страхового відшкодування,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 30.07.2017 р. між страхувальником (позивачем) та відповідачем був укладений договір добровільного страхування «ГРАВЕ БЕЗ ВИНИ» №101033933, предметом якого є страхування автомобіля “ФОРД”, д/н АЕ 1388 CM; страхова сума за вказаним договором складає 100 000 грн. (п. 1.3.4 Договору).
Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 1.5.1 договору страхування дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ є страховим випадком.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду 15 лютого 2018 р. з вини водія ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження.
Виконуючи умови договору страхування, позивач з місця події повідомив компетентні органи про подію, та наступного дня письмово відповідача про страховий випадок.
За приписами ст. 7 Закону України Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено в обов'язковому випадку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.
Позивач зазначає, що згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №1103/18/18 від 06.03.2018, яка була проведена на замовлення позивача судовим експертом ОСОБА_5, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля “ФОРД”, д/н АЕ 1388 CM складає 309 184,05 грн., вартість матеріального збитку 182 576,18 грн., дійсна ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 182 576, 18 грн., дійсна ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивача після ДТП становить 50 247,91 грн.
Позивач посилається на п. 15 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” та вказує, що у разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
На думку позивача, з огляду на те, що позивач не надавав згоду про визнання його транспортного засобу фізично знищеним, розмір матеріального збитку складає: 182 576,18 грн. (дійсна ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП) - 50 247,91 грн. (дійсна ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивача після ДТП) = 132 328,27 грн. (спричинений матеріальний збиток).
Оскільки цивільно-правова відповідальність третьої особи була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового полісу № АМ/5660406, то вказана компанія на заяву позивача (потерпілої особи) здійснила виплату страхового відшкодування в межах зазначеного полісу і сплатила позивачу 100 000 грн., що становить максимальний ліміт відповідальності страховика за вказаним вище полісом цивільно-правової відповідальності третьої особи.
Проте, як зазначає позивач, листом від 14.05.2018 р. відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування «ГРАВЕ БЕЗ ВИНИ» №101033933 від 30.07.2017 р. з посиланням на те, що страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність третьої особи, було відшкодовано у повному обсязі спричинені збитки (п. 12.1.4 договору страхування).
Позивач вважає, що вказана відмова у виплаті відшкодування незаконна з огляду на наступне.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Умовами п. 12.1.4договору страхування, на який посилається відповідач, як на підставу своєї відмови у виплаті страхового відшкодування, зазначено, що причиною відмови у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру є отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи винної у їх заподіяні. Якщо шкоду відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування провадиться з вирахуванням суми, отриманої як компенсація заподіяної шкоди.
Тобто єдиною умовою, при якій страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, на переконання позивача є повне відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіяні.
Посилаючись у позові на те, що оскільки на цей час розмір матеріальних збитків, який становить 132 328,27 грн., відшкодований страховиком третьої особи лише частково в розмірі 100 000 грн., то у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування в розмірі 32 328,27 грн., що становить доплату до розміру спричиненого матеріального збитку позивачу, у позові й заявлено вимогу про стягнення зазначеної грошової суми страхового відшкодування, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та підтримала викладене у відзиві.
Відповідно до відзиву відповідача, 30.07.2017 між відповідачем та позивачем було укладено договір №101033933 добровільного страхування «ОСОБА_6 БЕЗ ВИНИ», за умовами якого було застраховано майновий інтерес стосовно володіння, користування та розпорядження транспортним засобом марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, страхова сума 100000 грн., франшиза - 1 % від страхової суми.
На підставі договору страхування між сторонами виникли правовідносини із зобов'язання по добровільному страхуванню, які регулюються нормами ЦК України і 3аконом України «Про страхування».
Зобов'язання є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків і повинні виконуватись належним чином та відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 509 ч. 1, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог ЦК України, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, також засад добросовісності, розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ч. 1 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Таким чином, на переконання відповідача, сторони, укладаючи договір страхування, керувались принципом свободи договору і за взаємною згодою встановлювали власні договірні права та обов'язки; жодним законом, яким регулюються договірні відносини позивача та відповідача, не передбачено саме обов'язковості проведення оцінки для визначення розміру збитків та відшкодування.
У відзиві відповідача також зазначено, що позивач посилається на п. 15 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», за якою, як вважає позивач, при відшкодуванні шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу згідно ст. 8 ЦК України слід застосовувати аналогію закону.
В свою чергу, ст. 8 ЦК України передбачає, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Представник відповідача наголошує, що відносини позивача та відповідача врегульовані саме договором, а тому застосування аналогії закону згідно ст. 8 ЦК України у випадку наявності договірних відносин є незаконним.
Крім того, редакція статті 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про яку йде мова у п. 15 вищевказаної встанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 р., як на дату виникнення договірних відносин між сторонами, так і на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, має іншу редакцію і не передбачає отримання згоди власника транспортного засобу на визнання його транспортного засобу фізично знищеним.
Разом з тим, статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами договору страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Так, порядок розрахунку Страховиком розміру страхового відшкодування погоджений сторонами договору страхування та встановлений Розділом 11 «Визначення розміру страхового відшкодування» Загальної частини договору страхування.
Відповідно, умовами підпункту 11.2.1. пункту 11.2. Розділу 11 Загальної частини договору страхування, визначено наступне:
11.2. В залежності від характеру страхового випадку, розмір страхового відшкодування визначається з врахуванням наступного:
11.2.1. у разі знищення (конструктивної загибелі) ТЗ та/або ДО - коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70% дійсної вартості ТЗ та/або ДО або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків транспортного засобу на момент настання страхового випадку - страхове відшкодування розраховується в межах страхової суми, в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням франшизи та вартості залишків.
Вартість залишків ТЗ та/або ДО визначається за допомогою оцінки на онлайн-аукціоні продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна» та/або алогічних аукціонах) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку).
Виходячи з зазначених умов договору страхування, страховиком було визначено вартість відновлювального ремонту та дійсну вартість ТЗ на підставі висновку експерта № 1103/18/18 автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку спричиненого власнику КТЗ) від 06.03.2018 р., складеного судовим експертом ОСОБА_5
У відзиві відповідача зауважено, що згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092, поняття дійсної вартості (визначене договором страхування) за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості використане експертом у висновку.
Так, згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту ТЗ дорівнює 309 184,05 грн., а дійсна вартість ТЗ на момент настання випадку дорівнює 182 576,18 грн. Таким чином за умовами договору страхування має місце конструктивна загибель ТЗ, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує 70 % дійсної вартості ТЗ. Відповідно, у зв'язку зі знищенням (конструктивною загибеллю) ТЗ, для розрахунку розміру страхового відшкодування страховик застосовує підпункт 11.2.11 пункту 11.2 Загальної частини договору страхування.
Для визначення вартості залишків пошкодженого ТЗ, страховик скористався оцінкою на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів платформи AUTOonline ТОВ «Аудатекс Україна», де залишкова вартість пошкодженого ТЗ приймається страховиком, як найвигідніша цінова пропозиція покупки пошкодженого ТЗ, запропонована під час проведення онлайн-аукціону.
За результатами онлайн-аукціону найвигідніша цінова пропозиція по купівлі залишків пошкодженого ТЗ склала 108 980,00 гри. (Зобов'язуючу пропозиція додається до відзиву.
Таким чином, враховуючи п. 11.2.1. пункту 11.2. Загальної частини договору страхування для розрахунку розміру страхового відшкодування:
Франшиза (1 % від страхової суми згідно п. І.6.Особливої частини Договору страхування) (Фр)
(франшиза - частина збитку, що не відшкодовується Страховиком, п. 4 Загальної частини Договору страхування)________
Вартість залишків (Вз)
(Найвища цінова пропозиція за оцінкою на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів платформи AUTOonline ТОВ «Аудатекс Україна»)________
Розмір страхового відшкодування (В)
(згідно п. 11.2.1. пункту 11.2. Загальної частини Договору страхування)
Таким чином, на переконання представника відповідача, розрахований страховиком розмір страхового відшкодування згідно умов договору страхування становив 72 596,18 грн.
Проте, як зазначає представник відповідача у наданому відзиві, статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачені підстави для відмови у здійсненні страхових виплат.
Тим самим, з норм ч. 2 ст. 991 ЦК та ст. 26 Закону України «Про страхування» випливає, що договором страхування можуть бути передбачені ще й інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат.
Зокрема, пунктом 12.1.4. пункту 12.1. Розділу 12 Загальної частини договору страхування визначено, що «12.1.4 пункту 12.1. розділу 12 Загальної частини договору страхування -- «отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи винної у їх заподіянні. Якщо шкоду відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування проводиться з вирахуванням суми, отриманої як компенсація заподіяної шкоди» є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру.
В свою чергу, відповідно до листа ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вих. №2964-31 від 30.04.2018, де згідно полісу № АМ/5660406 була застрахована цивільно-правова відповідальність Винуватця вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, 18.04.2018 позивач, про що він зазначив і в позовній заяві, отримав страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 грн., як відшкодування заподіяної йому по даному випадку шкоди.
Тим самим, на переконання відповідача, відповідно до підпункту 12.1.4 пункту 12.1. розділу 12 Загальної частини договору страхування, оскільки, заподіяну шкоду позивачу відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування проводиться з вирахуванням суми, отриманої як компенсації заподіяної шкоди.
Відповідачем зазначено, що сума відшкодованої позивачу шкоди 100 000,00 грн. значно перевищує суму страхового відшкодування, розраховану страховиком у розмірі 72 596,18 грн., відповідно, та до виплати нічого не належить.
У порядку, передбаченому п. 10.4. договору страхування, відповідач повідомив позивача про своє рішення листом № 3767 від 14.05.2018 р., у зв'язку з чим відповідач (страховик) не порушив умов договору страхування, а заборгованість з доплати до розміру спричиненого матеріального збитку, на яку посилається позивач в позовній заяві, відсутня.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт (наданих послуг), де були б описані повноваження адвоката та детальний опис робіт (надання послуг), що виконуватимуться адвокатом та за які адвокат має отримати гонорар, а тому просив критично оцінити наданий позивачем розрахунок судових витрат, оскільки він є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами, а відтак не підлягає задоволенню.
Третя особа не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.
Дослідив докази, надані учасниками справи у порядку ст.ст. 76 - 80, 81 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 30.07.2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір добровільного страхування «ГРАВЕ БЕЗ ВИНИ» №101033933, предметом якого є страхування автомобіля “ФОРД”, д/н АЕ 1388 CM.
Страхова сума за вказаним договором складає 100 000 грн. (п. 1.3.4 Договору) (а.с.7-9).
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2018 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП правопорушення за наступних обставин: 15.02.2018 близько 09.05 год. в м. Дніпро на перехресті вул. Виконкомівська та вул. Старокозацька, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2, під час руху по вул. Виконкомівська на перехресті з вул. Старокозацька, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 та не надав перевагу автомобілю НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого здійснив з останнім зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічні пошкодження (а.с. 11).
Листом за вих. №3767 від 14.05.2018 відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, в якому зазначено, що 15 лютого 2018 р. страховик отримав від страхувальника заяву-повідомлення про випадок з транспортним засобом, а саме про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 15 лютого 2018 року у м. Дніпро на перехресті вул. Виконкомівська з вул. Старокозацька, в результаті якої було пошкоджено ТЗ. Зауважено, що за умовами договору страхування порядок розрахунку розміру страхового відшкодування та умови його виплати врегульовані розділами 10-11 Загальної частини Договору страхування.
Умовами підпункту 11.2.1. пункту 11.2. Розділу 11 Загальної частини Договору страхування, визначено наступне:
«11.2. В залежності від характеру страхового випадку, розмір страхового відшкодування визначається з врахуванням наступного:
11.2.1. у разі знищення (конструктивної загибелі) ТЗ та/або ДО - коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70% дійсної вартості ТЗ та/або ДО або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків транспортного засобу на момент настання страхового випадку - страхове відшкодування розраховується в межах страхової суми, в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку вирахуванням франшизи та вартості залишків.
Вартість залишків ТЗ та/або ДО визначається за допомогою оцінки на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна» та/або аналогічних аукціонах) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку).
На підставі звіту №1103/18/18 про оцінку автомобіля Ford Focus, державний номер НОМЕР_4, складеного судовим експертом ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 309 184 грн., при цьому дійсна ринкова вартість ТЗ становить 185 576,18 грн.
В свою чергу, для визначення вартості залишків пошкодженого ТЗ страховик скористався оцінкою на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів платформи ТОВ УПП «Авто Онлайн-Україна», де залишкова вартість пошкодженого ТЗ приймається страховиком, як максимальна пропозиція покупки пошкодженого ТЗ, запропонована під час проведення аукціону. Так, за результатами аукціону найвища пропозиція по купівлі пошкодженого ТЗ склала 108980 грн. Таким чином, враховуючи п. 11.2.1 Загальної частини Договору страхування, для розрахунку розміру страхового відшкодування становить 72 596, 18 грн.
У листі від 14.05.2018 звернуто увагу на те, що відповідно до п.п.12.1.4. п. 12.1 розділу 12 Загальної частини Договору страхування, причиною відмови у виплатів страхового відшкодування або зменшення його розміру є отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи винної у її заподіянні. Якщо шкоду відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування проводиться з вирахуванням суми отриманої як компенсація заподіяної шкоди.
В свою чергу, відповідно до листа ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вих. №2964-31 від 30.04.2018, де згідно полісу АМ/5660406 була застрахована цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, 18.04.2018 страхувальник ОСОБА_3 отримав страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн., як відшкодування заподіяної йому шкоди (а.с.10 та звор. стор.).
Правовідносини між учасниками справи виникли з договірного зобов'язання за договором добровільного страхування №101033933 від 30.070.2017.
Відповідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно
відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування
визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового
страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Згідно п. 4.1 договору добровільного страхування №101033933 від 30.07.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, за цим договором по кожному страховому випадку встановлюється безумовна франшиза - частина збитку, що не відшкодовується страховиком та визначається у відсотках від страхової суми, та яка відповідно до п. 1.6 вказаного договору становить 1% від страхової суми, тобто 1000 грн. (а.с.7).
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 договору добровільного страхування №101033933 від 30.07.2017 визначено, що в залежності від характеру страхового випадку, розмір страхового відшкодування визначається з врахуванням наступного: у разі знищення (конструктивної загибелі) ТЗ та/або ДО - коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70% дійсної вартості ТЗ та/або ДО або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків транспортного засобу на момент настання страхового випадку - страхове відшкодування розраховується в межах страхової суми, в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку вирахуванням франшизи та вартості залишків.
Вартість залишків ТЗ та/або ДО визначається за допомогою оцінки на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна» та/або аналогічних аукціонах) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку)» (а.с.7-9).
Згідно висновку експерта №1103/18/18 від 06.03.2018 вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля “ФОРД”, д/н АЕ 1388 CM складає 309 184,05 грн., вартість матеріального збитку 182 576,18 грн., дійсна ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП становить 182 576, 18 грн., дійсна ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивача після ДТП становить 50 247,91 грн. (а.с. 12-15).
Відповідно до зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна за результатами онлайн-аукціону з продажу автомобілів платформи AUTOonline ТОВ «Аудатекс Україна» найвигідніша цінова пропозиція до купівлі залишків пошкодженого транспортного засобу склала 108 980 грн. (а.с.26), вказана пропозиція була направлена позивачу разом з листом за вих. №3767 від 14.05.2018 (а.с. 10).
Згідно листа ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за вих. №3964-31 від 30.04.2018, 15.02.2018 до страхової компанії з письмовою заявою про настання страхового випадку та на виплату страхового відшкодування, внаслідок дорожньо-транспортної події, яка трапилась 15.02.2018 з автомобілем НОМЕР_5 звернувся ОСОБА_3 та 18.04.2018 йому було виконано виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. (а.с. 28).
Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала.
Як встановлено судом, позивач посилається як на підставу своєї вимоги на те, що умовами п. 12.1.4договору страхування передбачено те, що єдиною умовою, при якій страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, є повне відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіяні, а тому відповідач має виплатити на користь позивача 32 328,27 грн.
Втім, суд не погоджується із слушністю доводів позивача.
Пунктом 12.1.4 договору страхування від 30.07.2017 передбачено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру є отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної в їх заподіянні. Якщо шкоду відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування здійснюється з вирахуванням суми, отриманої як компенсація заподіяної шкоди.
Як встановлено судом розмір збитків визначений позивачем на підставі висновку від 06.03.2018 (а.с. 12-15) в сумі 132 328,27 грн., 100 000,00 грн. - сума страхового відшкодування, яка була отримана 18.04.2018 позивачем від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», де згідно полісу АМ/5660406 була застрахована цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП, та представник позивача за судового розгляду заперечував проти розрахунку розміру збитку, наведеного відповідачем.
Втім, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо отримання позивачем страхового відшкодування у повній мірі, що повністю відповідає умовам договору добровільного страхування «ГРАВЕ БЕЗ ВИНИ» №101033933 від 30.07.2017, беручи до уваги розрахунки, наведені відповідачем у відповідності з п. 11.2 вказаного договору (а.с. 23 звор.).
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України: судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та в задоволенні позову відмовлено повністю.
В той же час щодо витрат на професійну правничу допомогу, то в силу ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Втім, учасником справи (позивачем) передбачений ч. 3 ст. 137 ЦПК України обов'язок не виконаний.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про захист порушеного права споживача страхових послуг шляхом стягнення страхового відшкодування відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 23.11.2018.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї