Справа № 607/14107/17Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/4817/142/18 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія -
15 листопада 2018 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,
за участі секретаря Панькевич Т.В., адвоката позивача Авдєєнка В.В
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана адвокатом Авдєєнком В.В., на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2018 року, яке ухвалено суддею Братасюком В.М., дата складення повного рішення не зазначена, у цивільній справі № 607/14107/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Личаківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_4, ПАТ КБ "Надра" про визнання права власності та виключення майна з-під арешту,-
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.
1.2. 13 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним позовом.
1.3. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.10.2009 року ОСОБА_3 відчужив йому автомобіль марки ВМW, моделі 740, 2001 року випуску, номерний знак ВС 2700АС за усною угодою купівлі-продажу, у зв'язку з чим видано довіреність від 05.10.2009 року, передано автомобіль, технічний паспорт.
1.4. ОСОБА_5 набув права власності на спірний автомобіль в порядку усного договору міни з ОСОБА_4, який укладено 11.07.2008 року.
1.5. Вказані правочини, які укладені між вищевказаними особами не суперечать вимогам статтей 204 та 218 ЦК України.
1.6. Згідно до статті 334 ЦК право власності на передане рухоме майно виникає в момент її передачі.
1.7. Законодавець не пов'язує виникнення права власності на транспортний засіб з моментом реєстрації у відповідних державних реєстраційно-експлуатаційних органах.
1.8. Вказаний автомобіль, у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в користь ПАТ "Надра" було арештовано і передано ОСОБА_3 на відповідальне зберігання, як особі що мала доручення власника ОСОБА_4
1.9. Оскільки право власності позивача ОСОБА_2 на спірний автомобіль не визнано органом ДВС просить визнати за ним право власності на спірний автомобіль та виключити вказане майно з-під арешту.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2018 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову.
2.2. Судове рішення мотивоване тим, що договір купівлі-продажі між сторонами не укладався.
2.3. Наявність в користуванні у позивача автомобіля та довіреності, яка надає право його експлуатації, не свідчить про набуття ним права власності на автомобіль.
3. Короткий зміст апеляційної скарги.
3.1. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
3.2. Позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права стосовно моменту набуття права власності на рухоме майно, як стосовно нього, так і ОСОБА_3, який продав йому автомобіль за усним правочином.
3.3. Закон не пов'язує реєстрацію транспортного засобу з моментом виникнення у особи права власності на автомобіль.
3.4. Суд незаконно зіслався на Постанову Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, оскільки вона суперечить чинному Цивільному кодексу щодо порядку укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів.
4. Аргументи учасників справи.
(1) На день розгляду справи відповідачі не скористалися своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
(2) В судове засідання відповідачі та треті особи не з'явились.
(3) В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 позов визнав (а.с.14).
5. Обставини справи.
5.1. 28.05.2015 року державним виконавцем Личаківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції, Дробним А.М. відкрито виконавче провадження за заявою ПАТ КБ "Надра" про стягнення із ОСОБА_4 в користь банку заборгованості в сумі 6910,16 євро (а.с. 49).
5.2.28.05.2015 року постановою державного виконавця ВДВС Львівського МУЮ Дробним А.М. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження у виконавчому провадженні ВП №47657604 за виконавчим листом про стягнення 6910,16 євро з ОСОБА_4 в користь ПАТ "Надра", який видано 06.02.2015 року (а.с.51-52).
5.3. Згідно до повідомлення ВРЕР ДАІ (4601) з обслуговування м.Львова та Пустомитівського району №5882АР від 05.06.2018 року, автомобіль марки BMW моделі 740, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 зареєстровано 06.09.2006 року на ім'я ОСОБА_7 (а.с.51).
5.4. 11.07.2008 року згідно до довіреності, яка нотаріально посвідчена Дулик М.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстрована в реєстрі за №1263, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 продати на умовах і за ціну на їх розсуд, передати в найм, позичити та експлуатувати автомобіль марки BMW моделі 740, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 з правом передоручення на строк до 11.07.2011 року (а.с. 4).
5.5. 05.10.2009 року згідно до довіреності, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. та зареєстрована в реєстрі за №2225, ОСОБА_3 в порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси довірителя ОСОБА_4, що пов'язані з експлуатацією автомобіля марки BMW моделі 740, 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 терміном до 11.07.2011 року (а.с. 5).
5.6. 22.06.2015 р. постановою державного виконавця ВДВС Львівського МУЮ винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_4
5.7. 16.10.2015 року постановою державного виконавця розшук спірного транспортного засобу було припинено у зв'язку з виявленням спірного майна ( а.с.2).
6. Позиція апеляційного суду
6.1. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції:
6.2. Відповідно до статті 367 ЦПК України - "Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
6.3. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї".
6.4. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6.5. Судове рішення вищевказаним вимогам відповідає.
6.6. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
(1) Доводи стосовно набуття права власності на транспортний засіб.
6.7. Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти з підстав які визначені законом.
6.8. Відповідно до статті 392 ЦК суд перевіряє чи в порядку передбаченому законом позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
6.9. В даній справі має місце юридичний конфлікт з приводу цивільного обороту рухомого майна - транспортного засобу: переходу права власності на вказаний об'єкт та момент набуття права власності.
6.10. Європейський суд з прав людини зазначає, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v.UKRAINE, №15123, &aви;45,ЄСПЛ,06/12/2007).
6.11. Чинні закони не містять прямої вказівки про те, що на транспортний засіб поширюється режим нерухомої речі.
6.12. Згідно до ч. 1, 2 статті 181 ЦК України - "До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі."
6.13. Стаття 798 ЦК України розмежовує поняття транспортного засобу на такі його складові: повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.
6.14. Таким чином, вищевказана норма Цивільного кодексу поширює на транспортні засоби ( дорожні) такі ж правила, як і на повітряні, морські, річкові судна.
6.15. Одночасно в статті 977 ЦК України законодавець вживає поняття автотранспортний засіб, яке в цій статті вживається тотожно поняттю транспортного засобу.
6.16. Цивільний Кодекс в окремих випадках застосовує однакові правила регулювання відносин щодо нерухомості та транспортних засобів:
відмова від власності на нерухомість, транспортні засоби, тварини ( стаття 12);
умови вчинення правочинів осіб з неповною цивільною дієздатністю щодо нерухомості та транспортних засобів ( стаття 32);
форми довіреності на право розпорядження нерухомим майном,транспортним засобами та корпоративними правами ( стаття 245);
набувальна давність однаково пов'язується з нерухомістю, транспортними засобами та цінними паперами (стаття 344);
зміна частки у спадщині прирівнює нерухомість та транспортні засоби (стаття 1267).
6.17. Фактично у диспозиції статті 181 ЦК України законодавець заклав два критерії розмежування нерухомих та рухомих речей.
6.18. В основу фізичного покладено переміщуваність або нездатність до такого переміщення, а в основу юридичного - віднесення речей до того чи іншого виду нормативним положенням, що вбачається з абзацу другого частини першої статті 181 ЦК.
6.19. Саме конструкція змісту вищевказаного абзацу свідчить, що критерієм, який поєднує всі зазначені об'єкти та інші потенційно можливі для поширення на них правового режиму нерухомості виступає реєстрація прав на них.
6.20. Згідно до юридичних словників сутністю реєстраційної системи є облік тих чи інших явищ, здійснення дорожнього контролю та нагляду, а також надання дії, що реєструється або події юридичної сили (див.Енциклопедія цивільного права України, Київ Іе Юре, 2009, "Юридическая Энциклопедия" Москва 1997).
6.21. На даний час Закон України "Про дорожній рух" передбачає обов'язкову реєстрацію транспортних засобів в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
6.22. Згідно до статті 34 Закону "Про дорожній рух", -"Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів:автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей"
6.23. Відповідні правила затверджені Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який визначено (надалі Порядок).
6.24. Зі змісту пунктів 6, 8, 11 Порядку вбачається, що відповідні транспортні засоби реєструються за власником, а це означає, що з реєстрацією самого транспортного засобу реєструються і права на нього.
6.25. Це дає право зробити висновок, що транспорті засоби перебувають під правовим режимом нерухомості.
6.26. Позивач ОСОБА_2 з 05.10.2009 року своїм правом на перереєстрацію транспортного засобу на своє ім'я не скористався, договору купівлі-продажу транспортного засобу у формі визначеній законом не оформив, таким чином право власності на спірний автомобіль не набув.
6.27. Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що без належного укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу усний правочин щодо відчуження автомобіля не вважається укладеним та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб.
(2). Доводи позивача про те, щодо Постанова КМУ №1388 від 07.09.1998 року суперечить Цивільному Кодексу.
6.28. Згідно до статті 4 ЦК України, - "Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України."
6.29. Постанова КМУ №1388 від 07.09.1998 року є чинною зі змінами та доповненнями, останні з яких прийняті 22.08.2018 року.
6.30. Зміст вказаної постанови не суперечить Закону "Про дорожній рух" та статі 181 Цивільного кодексу.
(3) Доводи про виключення з під арешту
6.31. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."
6.32. Згідно статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
6.33. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).
6.34. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником спірного автомобіля, оскільки на його ім'я зареєстровано автомобіль.
6.35. В силу пункту 2 Порядку "Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів,виробляють чи експлуатують ".
6.36. Відповідно до статті 319 ЦК України, - "Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власність зобов'язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі".
6.37. Згідно до ч. 1 статті 346 ЦК України, - "Право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна; ..."
6.38. Не знявши з реєстрації транспортний засіб, власник ОСОБА_4 не припинив своє право власності на спірний автомобіль.
6.39. Згідно до статті 15 ЦК України- "Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.40. Не набувши права власності на автомобіль у законом визначеному порядку, позивач не має право вимагати виключення вказаного автомобіля з під арешту.
7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:
(1) Щодо суті апеляційної скарги
7.1.Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та залишає її без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від10 липня 2018 року - без змін.
(2). Щодо розподілу судових витрат.
7.2. Згідно до ст. 382 ЦПК в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
7.3. Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, які понесені з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача - апелянта межах суми ним понесеної.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2018 року - залишити без змін.
Судові витрати покласти на ОСОБА_2 в межах суми ним понесеної.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року.
Головуюча: О.І. Ткач
Судді: Г.В. Бершадська
М.В. Ходоровський