Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 14.11.2018 Справа № 904/1217/18
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: Серебрякова І.В., посвідчення №0132 від 21.05.2013, ордер серії ДП №817/000048 від 23.10.2018, адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Федоренка Валерія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі №904/1217/18 (суддя Юзіков С.Г.; рішення ухвалене о 10:37 год. у місті Дніпро, повне судове рішення складено 23.07.2018)
за позовом Приватного підприємства "Світлана-2000", м.Кам'янське, Дніпропетровська область
до фізичної особи-підприємця Федоренка Валерія Володимировича, м.Кам'янське, Дніпропетровська область
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015 та стягнення боргу у розмірі 28000,00 грн.
У березні 2018 року Приватне підприємство "Світлана-2000" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Федоренка Валерія Володимировича (відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015 та стягнення боргу у розмірі 28000,00 грн.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору оренди в частині обов'язку орендаря сплачувати орендну плату у встановленому розмірі та строки, а саме: не вносив орендну плату більше 3-х місяців підряд (з серпня 2015 року по теперішній час. Вказує, що у зв'язку з цим направив відповідачу повідомлення про відмову від договору, однак відповідач не отримав цього повідомлення як за адресом його проживання, зазначеним в договорі, так і за адресом його місяця проживання на теперішній час, тому досягти згоди щодо розірвання договору між сторонами не вдалось.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі №904/1217/18 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Федоренко Валерія Володимировича на користь Приватного підприємства "Світлана-2000" 28000,00 грн. - боргу з орендної плати, 3524,00 грн. - судового збору. В частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015, укладеного Приватним підприємством "Світлана-2000" та фізичною особою-підприємцем Федоренко Валерієм Володимировичем провадження у справі закрито.
Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване відсутністю предмету спору в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення, оскільки на час розгляду справи строк дії цього договору закінчився. Суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач систематично не виконував умову Договору в частині внесення орендної плати.
Відповідач (ФОП Федоренко В.В.), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі №904/1217/18 в частині стягнення з відповідача 28000,00 грн. боргу з орендної плати та 3524,00 грн. судового збору, в іншій частині залишити рішення без змін; прийняти нове рішення у вказаній частині, яким залишити позов без розгляду, а судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що посилання суду, що саме відповідач повинен доводити належність поточного рахунку позивачу повністю спростовуються приписами статей 60-62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", які вказують на те, що зазначена інформація є банківською таємницею та відповідач не є суб'єктом отримання даної інформації. Зазначає, що матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження належності вказаного в реквізитах поточного рахунку ПП "Світлана-2000", також відсутні будь-які банківські виписки, які б свідчили про рух коштів на вказаному рахунку за період з 29.06.2015 по 01.06.2018. Більше того, об'єктивні сумніви щодо можливості використання вказаного в договорі способу оплати орендної плати викликає факт використання за твердженням позивача прибуткового касового ордеру, що свідчить про створення орендодавцем умов для неможливості дотримання приписів пункту 3.4. Договору оренди. На думку апелянта, суд безпідставно відхилив заяву відповідача про залишення позову без розгляду. Відповідач стверджує, що станом на день підписання позовної заяви ОСОБА_3 не була директором ПП "Світлана-2000", що є підставою відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України для залишення позову без розгляду. При цьому відповідач посилається на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2017 у цивільній справі №207/2141/17 за позовом ОСОБА_3 до ПП "Світлана-2000" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої винагороди, якою позов залишено без розгляду. При цьому відповідач вказує, що відповідні реєстраційні дані щодо звільнення ОСОБА_3 не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, апелянт не згоден із стягненням з нього всієї сплаченої позивачем суми судового збору тому, що суд закрив провадження щодо однієї з позовних вимог через відсутність предмету спору, так як погодився з доводами відповідача про те, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки відсутній предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту не передбачений статтями 782-783 Цивільного кодексу України.
Позивач (ПП "Світлана-2000") у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Позивач вказує, що реквізити для сплати орендної плати наведені в укладеному між сторонами договорі оренди нежитлового приміщення, а отже, відомі відповідачу. Вказані реквізити не змінювалися, але відповідач не надав жодного доказу сплати орендної плати. Доводи відповідача про підписання позовної заяви не уповноваженою особою спростовуються офіційною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
13.11.2018 Центральним апеляційним господарським судом через канцелярію суду отримано заяву ФОП Федоренко В.В., в якій він поінформував суд апеляційної інстанції про неможливість з'явитися у судове засідання 14.11.2018 та самостійно підтримувати свої вимоги через брак юридичних знань, а також вказав, що на даний момент тривають пошуки адвоката для укладення договору про надання правової допомоги з метою супроводження даного судового процесу, однак з урахуванням стислості строків підготовки та невизначеності оплати відповідних послуг відповідач в строк до 14.11.2018 не має можливості укласти відповідний договір. Крім того, відповідач звернув увагу суду апеляційної інстанції, що Господарський суд Дніпропетровської області не мав процесуальних повноважень для залучення до участі у справі представника відповідача на підставі простої письмової довіреності, оскільки така довіреність від фізичних осіб має бути нотаріально посвідчена. Із посиланням на норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та судову практику у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ейр проти Ірландії", де зазначено про те, що правова допомога особам у справах про цивільні права та обов'язки відповідатиме інтересам правосуддя у таких випадках, коли судова процедура складана або особа не здатна об'єктивно й виважено представляти самостійно свої інтереси у суді внаслідок низького рівня правової обізнаності, відповідач просить через неможливість належним чином захистити свої права та законні інтереси, відсутність у вказаний період правової допомоги та можливості прийняти участь в призначеному засіданні, відкласти засідання суду.
У судове засідання 14.11.2018 з'явився представник позивача, який заперечував на задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, оскільки вважав, що позивач не надав підтверджуючих доказів відносно обставин неможливості отримати послуги адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції відмовила в його задоволенні, оскільки погодилась із доводами позивача, що з моменту звернення відповідача у серпні 2018 року із апеляційною скаргою, яка є предметом судового розгляду у даній справі, відповідач мав достатній час для пошуку адвоката для отримання правової допомоги та оплати таких послуг, окрім тієї особи, яка представляла його інтереси під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому відповідач не конкретизував та не обґрунтував відповідними доказами терміну, який на його думку потрібний для отримання відповідної правової допомоги. Щодо посилання відповідача на недостатній рівень своєї правової обізнаності для того щоб самостійно та виважено представляти свої інтереси в суді, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини має відповідати інтересам правосуддя, то ця обставина сама по собі не є перешкодою для особистої явки в судове засідання, а тому може бути врахована судом тільки виходячи із характеру спірних правовідносин, які є предметом розгляду. Тому колегія суддів не визнає поважними причини неявки відповідача в судове засідання та відхилила клопотання відповідача про відкладення даної справи. До того ж, звертаючись із апеляційною скаргою відповідач навів суду свої доводи з посиланням на обставини даної справи, для розгляду яких суд апеляційної інстанції також не встановив перешкод через неявку відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
Між Приватним підприємством "Світлана-2000", в особі директора Мошна Євгена Валентиновича (Орендодавець), та фізичною особою-підприємцем Федоренком Валерієм Володимировичем (Орендар) був укладений Договір оренди нежилого приміщення від 29.06.2015.
Відповідно до пункту 1.1., підпункту 1.1.1. вказаного Договору, умовами цього договору регулюються правовідносини пов'язані із передачею Орендодавцем Орендареві у строкове платне користування наступного нежитлового приміщення. Адреса розташування приміщення: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, 1а. Загальна площа приміщення:114,44 кв. м.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що за згодою сторін орендна плата за орендне користування приміщенням за цим договором становить 1000,00 грн. за повний місяць. Розмір орендної плати є фіксованим та не переглядається сторонами до закінчення терміну дії договору, в т.ч. у разі його пролонгації.
Сторонами в пункті 3.4. Договору погоджено, що Орендар сплачує орендну плату згідно пункту 3.1. Договору в строк до 20-го числа поточного місяця за попередній шляхом перерахування на поточний рахунок ПП "Світлана-2000", вказаний в реквізитах цього договору.
Згідно пункту 4.1. Договору, це договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом до "01" червня 2018 року.
На виконання пункту 2.1.1. Договору 01.07.2015 вказане нежитлове приміщення було передано Орендодавцем Орендарю, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі нежитлового приміщення.
Як вбачається з прибуткового касового ордеру №10 від 30.06.2015 за весь час користування приміщенням Орендодавцем отримано від Орендаря оплату за оренду приміщення в сумі 4000,00, що була внесена в касу підприємства.
05.02.2018 Орендодавцем на адресу Орендаря було направлено за №282 повідомлення про відмову від договору оренди та погашення заборгованості з орендної плати.
Листом №294 від 06.03.2018 Орендодавець направив Орендарю для підписання акт звірки взаємних розрахунків.
У зв'язку з невиконанням Орендарем зобов'язань з оплати орендної плати, Орендодавцем був поданий позов про розірвання договору оренди нежитлового приміщення і стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 28000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Згідно з частиною першою статті 579 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частини перша статті 762 Цивільного кодексу України).
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається з пояснень відповідача, які надані в матеріали справи, він не заперечував факт не внесення ним інших платежів за користування нежилим приміщенням, аніж в сумі 4000,00 грн.
Таким чином, у відповідача утворився борг з орендної плати за період з 01.11.2015 по 28.02.2018 в загальній сумі 28000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність документів на підтвердження належності вказаного в реквізитах поточного рахунку позивачу та на використання такого способу оплати як прибутковий касовий ордер є безпідставними з огляду на таке.
За визначенням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як правильно встановив суд першої інстанції, підписавши вказаний Договір оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов. Умовами договору визначено розмір орендної плати і порядок її внесення. Станом на день подання позовної заяви договір був чинним і не визнавався недійсним в судовому порядку. При цьому, на Орендодавця ні умовами укладеного договору, ні чинним законодавством не покладено обов'язку надавати Орендарю документи на підтвердження належності поточного рахунку Орендодавцю.
Щодо посилання відповідача на прибутковий касовий ордер, то цей первинний документ, застосовується для оформлення надходжень готівки до каси підприємств (юридичних осіб). Основна частина прибуткового касового ордеру - безвідривної частини - з підписами касира та головного бухгалтера є первинним документом, що свідчить про факт здійснення господарської операції на підприємстві, тобто про надходження готівкових коштів. Така форма оплати не передбачена умовами укладеного договору, проте не заборонена чинним законодавством.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, самостійне разове внесення відповідачем орендної плати готівкою не позбавляє його обов'язку сплати орендної плати за об'єкт користування. Зі своєї сторони відповідач не надав доказів про відмову банківської установи від проведення його платежів в оплату послуг оренди за вказаними в договорі реквізитами позивача, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо неможливості використання встановленого в договорі способу оплати послуг оренди та не покладає на позивача доведення в межах даного спору належність йому зазначеного в договорі поточного банківського рахунку, надання суду доказів про рух коштів по такому рахунку тощо.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати і залишення позову в цій частині без розгляду, посилання відповідача на пункт 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_3 на день подання позовної заяви не була директором ПП "Світлана-2000", а отже не мала права на підписання позовної заяви. При цьому, відповідач посилається на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2017 у цивільній справі №207/2141/17 за позовом ОСОБА_3 до ПП "Світлана-2000" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої винагороди, якою позов залишено без розгляду.
Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 07.03.2017 є керівником ПП "Світлана-2000". Крім того, в матеріалах справи міститься копія наказу (розпорядження) по ПП "Світлана-2000" №3-п від 11 травня 2018 про надання директору ОСОБА_3 щорічної відпуски, зокрема, за період роботи з 10 квітня 2017 року по 30 квітня 2018 року, який підписаний керівником підприємства ОСОБА_3 і скріплений печаткою підприємства.
Положення частини 1-3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначає такий статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру:
1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
3. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, щодо відповідних доводів апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів відхиляє їх, оскільки вважає, що наразі ухвала Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2017 у цивільній справі №207/2141/17 підтверджує лише виникнення спору між ПП "Світлана-2000" та ОСОБА_3 з приводу звільнення з роботи, який був залишений судом без розгляду, проте не спростовує того факту, що на час пред'явлення позову, який є предметом спору у даній справі, означена особа була керівником підприємства позивача.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28000,00 грн. заборгованості з орендної плати.
Щодо решти вимог позивача, то відповідачем рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження за позовними вимогами про розірвання договору оренди нежитлового приміщення не оскаржене.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Однак, згідно із частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Так відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
В пункті 4.11. Договору сторони погодили, що дострокове припинення договору можливе лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. Договір може бути достроково розірваний у випадку несплати Орендарем орендної плати більше 3-х місяців підряд.
Як було вказано вище, 05.02.2018 Орендодавцем на адресу Орендаря за двома адресами було направлено за №282 повідомлення про відмову від договору оренди та погашення заборгованості з орендної плати.
З інформації сайту Укрпошти про отримання Орендарем повідомлення про відмову від договору вбачається, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5193107541501 отримано відповідачем 27.02.2018, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5193107541498 отримано 03.03.2018 (а.с.25-26).
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент подання позивачем позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015, вказаний договір вже був розірваним в односторонньому порядку шляхом односторонньої відмови орендодавця від цього договору, а датою його розірвання слід вважати 28.02.2018.
Проте, всупереч наведеним вище обставинам, суд першої інстанції закрив провадження у справі в цій частині з мотивів відсутності предмету спору щодо вимог про розірвання означеного договору оренди у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено (до 01.06.2018) на момент вирішення даної справи судом, з чим не може погодитись колегія суддів суду апеляційної інстанції з урахуванням такого.
Юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом у випадку своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді. В інших випадках, не дивлячись навіть на те, що порушення мало місце раніше, позов не підлягатиме задоволенню, оскільки до моменту ухвалення судового рішення об'єкт захисту буде відсутній.
Відтак суд першої інстанції повинен був відмовити у позовних вимогах про розірвання оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення, а не закривати провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Натомість закривши провадження у справі суд першої інстанції, таким чином, безпідставно поклав на відповідача судові витрати позивача, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в частині його необґрунтованих вимог про розірвання означеного договору.
Так, за приписами частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин обґрунтованим є посилання відповідача на неправильний розподіл судових витрат при прийнятому рішенні господарським судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
З урахуванням викладеного колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про розірвання договору та прийняття нового рішення про відмову у позові в цій частині.
З огляду на приписи пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині позовних вимог покладається на позивача, у зв'язку із чим слід здійснити новий перерозподіл судових витрат, понесених сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме: витрати позивача в сумі 1762,00 грн. за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру про розірвання договору покласти на позивача, витрати позивача в сумі 1762,00 грн. за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру про стягнення заборгованості покласти на відповідача, а судові витрати відповідача в сумі 2643,00 грн., понесені у зв'язку з переглядом даної справи судом апеляційної інстанції, покласти на відповідача, оскільки оскаржене рішення господарського суду в частині майнових вимог залишено судом апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 п.4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Федоренка Валерія Володимировича - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі №904/1217/18 скасувати частково: в частині закриття провадження у справі за вимогами Приватного підприємства "Світлана-2000" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015, укладеного Приватним підприємством "Світлана-2000" та фізичною особою - підприємцем Федоренко Валерієм Володимировичем, та в частині про стягнення з фізичної особи - підприємця Федоренко Валерієм Володимировичем на користь Приватного підприємства "Світлана-2000" суми 3524 грн. 00 коп. судового збору, та прийняти нове рішення виклавши його в наступній редакції:
"Позовні вимоги Приватного підприємства "Світлана-2000" задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Федоренко Валерія Володимировича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Світлана-2000" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Ювілейний, буд. 41, кв. 10, код ЄДРПОУ 21879404) суму 28000 грн. 00 коп. боргу з орендної плати, 1762 грн. 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.
В решті позовних вимог Приватного підприємства "Світлана-2000" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2015, укладеного Приватним підприємством "Світлана-2000" та фізичною особою - підприємцем Федоренко Валерієм Володимировичем, - відмовити.
Покласти на Приватне підприємство "Світлана-2000" судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп. судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру."
Покласти на фізичну особу - підприємця Федоренко Валерія Володимировича судові витрати в сумі 2643 грн. 00 коп. судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції в частині вимог майнового характеру.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 20.11.2018.
Головуючий суддя Подобєд І.М.
Суддя Орєшкіна Е.В.
Суддя Широбокова Л.П.