Справа № 344/8120/18
Провадження № 22-ц/4808/97/18
Категорія 69
Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.
Суддя-доповідач Мелінишин
19 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.
за участю секретаря Турів О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Островського Л.Є., ухвалене 21 червня 2018 року в м. Івано-Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перебуваючи в добровольчому батальйоні «Айдар» у період з 12 вересня 2014 року до 16 січня 2015 року брав безпосередню участь у бойових діях (бойових зіткненнях) біля населених пунктів м. Щастя та м.Трьохізбенка Луганської області. Вказані обставини підтверджуються нотаріально посвідченими заявами членів добровольчого батальйону та фотознімками. Його звернення до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції щодо надання статусу учасника бойових дій залишено без задоволення. Відмову мотивовано тим, що для визнання особи учасником бойових дій необхідна наявність двох умов: безпосередня участь особи в АТО, забезпечення її проведення, перебуваючи в районах АТО у період її проведення, та включення добровольчого формування, у складі якого особа брала безпосередню участь в АТО, до складу ЗСУ, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органах. Також він звертався до відповідних органів щодо отримання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Однак, таку довідку йому не видано. Вказував, що встановлення факту участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції в Луганській області у складі добровольчого формування необхідне йому для отримання гарантій щодо захисту соціальних, майнових та інших прав.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив встановити факт його участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції в Луганській області (у населених пунктах Щастя, Трьохізбенка) у складі добровольчого батальйону «Айдар» у період з 12 вересня 2014 року до 16 січня 2015 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 червня 2018 року заяву задоволено. Встановлено факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції в районі її проведення в Луганській області (у населених пунктах Щастя, Трьохізбенка) в період з 12 вересня 2014 року до 16 січня 2015 року у складі добровольчого батальйону «Айдар».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт перебування позивача на службі у добровольчому батальйоні «Айдар» та його участі у проведенні антитерористичної операції у складі цього військового формування підтверджено фотознімками, нотаріально посвідченими заявами членів добровольчого батальйону ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та даними обліку добровольчого батальйону.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не дотримано встановленого порядку розгляду питання його участі у бойових діях. Відповідно до п. 5 «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визначення учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС. А у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання - міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Відтак, вказаним Порядком визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи.
Щодо необхідності досудового врегулювання спору зазначено і в ухвалі Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року, якою закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції про встановлення факту, що має юридичне значення.
Натомість, позивач у передбаченому законом порядку не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про встановлення факту його участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції в Луганській області.
Також вказує, що Івано-Франківський обласний військовий комісаріат не було завчасно повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та належним чином забезпечити свої процесуальні права. Окрім того, при розгляді справи порушено порядок подання сторонами доказів.
Відзив на апеляційнускаргу учасники справи не подали.
Згідно із абзацом третім пункту 3 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 8 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжували здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Івано-Франківської області, враховуючи положення ч.6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині виконання рішень про утворення судів та п. 3 ч.1 ст. 31 ЦПК України дану справу передано для розгляду до Івано-Франківського апеляційного суду.
В засідання апеляційного суду сторони повторно не з'явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відтак, відповідно до ст. 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у їх відсутності не встановлено.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2018 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_4 , призначено її до розгляду на 14.15 год 21 червня 2018 року з викликом сторін по справі (а.с.22). Копію ухвали направлено учасникам справи супровідним листом від 13 червня 2018 року (а.с.23).
За змістом ч.ч.3,4,5 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands») від 27.10.1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Як вбачається з матеріалів учасники справи в судове засідання 21 червня 2018 року не з'явились (а.с.34). Натомість, відомості про повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 про дату, час і місце судового засідання в ній відсутні. При цьому справу розглянуто у першому ж судовому засіданні.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального закону, зокрема про неналежне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, є обґрунтованими. А тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.
Разом з тим, ухвалюючи нове судове рішення колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільногозаконодавства.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Способи захисту порушеного права передбачені ст. 16 ЦК України. Незважаючи на те, що перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним, обраний позивачем спосіб має бути таким, який у разі задоволення позову вирішить спір по суті та відновить права заявника, які були порушені. Встановлення певних фактів при розгляді справи у позовному провадженні не може розглядатися як кінцева мета вирішення спору між сторонами.
Як передбачено ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтею 315 ЦПК України, яка регламентує розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено перелік фактів, які встановлюються судом. При цьому за частиною другою цієї статті в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відтак, судовим порядком можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Такі факти встановлюються в порядку окремого провадження, а за наявності спору про право - в порядку позовного провадження. Судовим порядком за відповідними процесуальними правилами розглядається також спір, якщо такий виникає з дій (бездіяльності) відповідних державних органів, установ, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, спір (справа), що виникає внаслідок оскарження дій (бездіяльності) уповноважених державних органів, службових осіб тощо.
За наявності передбаченого законодавством порядку вирішення відповідного питання правових підстав для вирішення судовим порядком цього питання немає, як немає й підстав для задоволення позову особи, яка до звернення до суду не виконала вимог законодавства щодо відповідної правової процедури.
Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 посилався на те, що від встановлення цього факту залежить виникнення його права на отримання соціальних гарантій держави, які мають військовослужбовці та інші призвані у встановленому законом порядку особи.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про основи національної безпеки України» обєктами національної безпеки, зокрема, є держава, її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Відповідно до ст.4 даного Закону суб'єктами забезпечення національної безпеки є, зокрема, громадяни України, об'єднання громадян.
У п. 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Згідно з п.п.5,6 цього Порядку (зі змінами та доповненнями) рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади. Особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.
З'ясовано, що ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року за результатами розгляду апеляційної скарги військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції про встановлення факту, що має юридичне значення. Закрито провадження у даній справі з тих підстав, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.15-18). При цьому судом роз'яснено ОСОБА_1 , що він не позбавлений права звернутися для вирішення питання про встановлення факту участі у бойових діях та отримання статусу учасника бойовий дій відповідно до п.п.19, 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413).
Разом з тим, ОСОБА_1 не звертався до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо вирішення питання надання йому статусу учасника бойових дій. При цьому його звернення до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, про що він зазначав у позовній заяві, не може вважатися дотриманням встановленого законом досудового порядку врегулювання цього питання.
Натомість, суд цих обставин не врахував та вирішив справу в порядку окремого провадження, хоча ОСОБА_1 подано до суду відповідний позов.
З огляду на вищенаведене та зважаючи на те, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відтак, враховуючи вимоги апеляційної скарги, повноваження суду апеляційної інстанції апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 червня 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий Г.П. Мелінишин
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин