Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/102/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
16.11.2018 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.11.2018 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Лабінськ, Краснодарського краю, Російської Федерації, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працював керуючим директором на ТОВ «Мітвел Плюс» зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на строк 60 днів в межах строку досудового розслідування, а саме з 08 години 00 хвилин 01.11.2018 до 08 години 00 хвилин 30.12.2018, без визначення розміру застави.
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8
захисник - адвокат - ОСОБА_6
підозрюваний - ОСОБА_7
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить змінити ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.11.2018 року та визначити для підозрюваного ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід способу ухилення від слідства і суду у вигляді помірної застави. Зазначає, що суд передчасно і помилково дійшов до висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив дії які охоплюється диспозицією ч.3 ст.187 КК України. В цій частині сторона захисту вважає оголошену підозру необгрунтованою. Крім цього виходячи з мотивувальної частини оголошеної підозри вбачається, що ОСОБА_7 при обставинах вказаних в підозрі особисто не вчиняв і не мав наміру вчиняти будь-яких дій насильницького характеру стосовно потерпілого в кримінальному провадженні ОСОБА_9 . Захист стверджує, що ОСОБА_7 не знав і не міг знати про злочинний умисел співучасників на вчинення дій стосовно ОСОБА_9 , оскільки будь-яких дій відносно потерпілого ОСОБА_7 не вчиняв і на позицію сторони захисту у даному випадку має місце ексцес виконавця.Очевидно вбачається, що не застосування судом першої інстанції відносно ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при відсутності насильницьких дій у ОСОБА_7 при обставинах зазначених в оголошеній підозрі, є прямим порушенням норм КПК України.
Вказує, що ОСОБА_7 до моменту затримання мав постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи, де отримував сталий заробіток, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не має намірів уникати слідства та суду і доказів зворотнього не існує. Тому захист вважає, що подальше перебування ОСОБА_7 під вартою є недоцільним і невиправданим.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки судом першої інстанції несвоєчасно вручено повний текст ухвали.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у тому, що 21.10.2018 близько 02.10 год., ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та з невстановленою слідством особою, з метою вчинення розбійного нападу на гр. ОСОБА_9 , приїхали на автомобілі марки ВАЗ 2112 д.р.н. НОМЕР_1 за кермом якого був ОСОБА_7 , до під'їзду будинку АДРЕСА_2 . Після чого, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та з невстановленою слідством особою зайшли до вищевказаного під'їзду та прикривши обличчя шапками по типу «балаклава», зупинились на площадці, яка розташована між першим та другим поверхом, чекаючи на потерпілого ОСОБА_9 , який в цей час повертався з відпочинку, та прямував до місця свого проживання, квартири АДРЕСА_3 вищевказаної адреси.
Реалізуючи свій спільний з ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою, злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи мету збагачення, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та з не встановленою слідством особою, дочекавшись, та зупинившись на вказаній площадці потерпілого ОСОБА_9 , вчинили на останнього напад із застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а саме закривши йому рот рукою, щоб останній не зміг кричати, почали наносити удари предметом, а саме дерев'яною палицею, в різні частини тіла, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, а також погрожували потерпілому ОСОБА_9 предметом зовні схожим на пістолет, що є небезпечним для життя та здоров'я. Після чого, останні зв'язали потерпілому ОСОБА_9 руки липкою стрічкою та протиправно заволодівши його ключами від вхідних дверей, проникли до його квартири АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою. В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та з невстановленою слідством особою застосувавши фізичну силу відкрито викрали з потерпілого ОСОБА_9 , належні останньому золоті прикраси загальною вагою 40 грам та грошові кошти у сумі 280 гривень.
Після чого, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та з невстановленою слідством особою, силою, всупереч волі потерпілого, вивели останнього з власної квартири та повели до автомобіля марки ВАЗ 2112 д.р.н. НОМЕР_1 , де на них в автомобілі чекав ОСОБА_7 , який також перебував у змові з нападниками. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та з невстановленою слідством особою, силою затягли зв'язаного потерпілого ОСОБА_9 в салон даного автомобіля та посадивши на заднє сидіння, незаконно утримуючи проти його волі, з місця вчинення злочину втекли. В подальшому автомобіль, яким керував ОСОБА_7 зупинили працівники поліції, які звільнили потерпілого ОСОБА_9 , затримали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на місці, а ОСОБА_7 та невстановлена слідством особа з місця злочину зникли у невідомому напрямку.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.11.2018 року ОСОБА_7 , підозрюваному у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст.146 КК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 08 години 00 хвилин 01.11.2018 до 08 години 00 хвилин 30.12.2018, без визначення розміру застави.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що зазначаючи про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, враховуючи можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення, по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, свідчать про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду; можливість підозрюваним впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися; можливість підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідача, в дебатах підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який повністю заперечив проти апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з матеріалами справи, в суді першої інстанції інтереси підозрюваного ОСОБА_7 представляла захисник ОСОБА_12 . Договір про надання правової допомоги між ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_6 було укладено 04 листопада 2018 року та 06 листопада 2018 року постановою слідчого останнього було залучено як захисника. Після ознайомлення з матеріалами справи захисником ОСОБА_6 14 листопада 2018 року було подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . З огляду на вищевикладене, колегія суддів, вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали пропущений захисником з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України , крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів вбачається що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 146 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків, потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння розбійного нападу та ін. та вчинити інші кримінальні правопорушення, та має беззаперечну можливість перешкоджати кримінальному провадженню по суті, належному проведенню досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.
Також слід взяти до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти власності кваліфікуючими ознаками якого є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а також у вчиненні кримінального правопорушення, проти волі, честі та гідності особи, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне позбавлення волі і викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Даний факт підтверджує, що ОСОБА_7 має чітку виражену антисоціальну поведінку з цинічним ставленням до загальноприйнятих цінностей.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із вищезазначеним, взяв до уваги дані про особу ОСОБА_7 , який не одружений, дітей не має, а отже відсутні міцні соціальні зв'язки, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, покарання, яке йому загрожує. Зазначаючи про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, враховуючи можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення, по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, свідчать про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду; можливість підозрюваним впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися; можливість підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Таким чином слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Доводи захисту про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі підозрюваного, які викладені в апеляційній скарзі, для вирішення питання можливості застосування до його підзахисного більш м'якого запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за них у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, з урахуванням доведеності обставин, які свідчать про потребу застосування до ОСОБА_7 , тримання під вартою, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать на даному етапі досудового розслідування належного виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обставина, на яку посилається захисник в своїй скарзі, як на підставу обрання для підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, такого як застава, а саме те, що будь-яких насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_7 не вчиняв, колегія суддів вважає лише позицією захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
До того ж, колегія суддів, розглядає справу в межах апеляційних вимог, які заявлені в апеляції захисника. Так, відповідно до ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право або залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу, тож апеляційна вимога захисника про зміну ухвали слідчого судді не відповідає вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обґрунтованим та не знаходить підстав для його скасування на даному етапі досудового розслідування та обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Крім цього враховуючи особу підозрюваного та обставин вчиненого злочину, слідчим суддею обґрунтовано не визначено ОСОБА_7 розміру застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України.
Істотних порушень, слідчим суддею, вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 - не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику-адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 днів, а саме з 08.00 год. 01.11.2018 року до 08.00 год. 30.12.2018 року без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді (підписи):
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2