Справа № 541/1249/18
Номер провадження 2/541/755/2018
іменем України
01 листопада 2018 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Городівського О. А.
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М. В.
позивача - ОСОБА_1 її представника - адвоката ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3 та її представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням будинку № 99 по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області,
установив:
12 червня 2018 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням будинку № 99 по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що 17 лютого 2018 помер її чоловік - ОСОБА_6, який був власником ? частки житлового будинку з надвірними побудовами № 99, по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області та земельної ділянки площею 0,060 га, кадастровий номер 5310900000:50:066:0272, що розташована за адресою: вул. Шишацька, 99, м. Миргород, Полтавська область.
За життя ОСОБА_6 склав заповіт, відповідного до якого вищевказане майно заповів ОСОБА_1 У встановленому законом порядку за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 була заведена спадкова справа після ОСОБА_6 Відповідач по справі - ОСОБА_3, яка є матір'ю спадкодавця, з підстав того, що вона є співвласником спірного житлового будинку, самовільно організувала роботи по встановленню додаткових вхідних дверей у вищезазначений житловий будинок, що спричинило руйнування зовнішнього та внутрішнього пласту цегляної кладки, тим самим чинить перешкоди позивачу у користуванні її власністю, що і стало підставою для звернення до суду. Просить суд визнати дії відповідача незаконними, такими що порушують її права та права її малолітньої доньки, як співвласників житлового будинку; зобов'язати відповідача демонтувати додаткові вхідні двері та привести пошкоджену несучу стіну в первісний стан; зобов'язати відповідача не чинити їй та її малолітній дочці перешкод у користуванні належним їм житловим будинком. Позивачем одночасно з пред'явленням позову було подано клопотання про допит свідків.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2018 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про допит свідків.
21 червня 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої судом постановлено ухвалу та застосовано забезпечення у виді заборони відповідачу та будь яким фізичним та юридичним особам виконання ремонтно-будівельних робіт у спірному житловому будинку та застосоване зустрічне забезпечення, яке необхідно здійснити позивачу, шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 1 000 грн.
У встановлений судом строк, відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, подала відзив, в якому заперечила позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими. Наголошує на тому, що вона є власником ? частки житлового будинку з надвірними побудовами № 99, по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області, право власності на яку вона набула на підставі рішення народного суду Миргородського району Полтавської області від 28.02.1975. Даним рішенням було здійснено поділ спільно нажитого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_8 набутого за час перебування у шлюбі, зокрема, здійснено розподіл спірного житлового будинку з надвірними побудовами та визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на ? частку з виділенням їй в натурі кімнати 1-4 пл.7,6 кв. м., кімнати 1-5 пл. 15,9 кв. м., меншої частини сараю «Б» розміщену праворуч від в входу в прибудову до сараю «б», ? частини паркану та вбиральню. Натомість за ОСОБА_9 визнано право приватної власності на іншу ? частину житлового будинку з надвірними спорудами з виділенням у натурі кімнати 1-2 пл.8,2 кв. м., кімнати 1-3 пл. 8,7 кв. м., сіни «а» та більшої частини сараю «Б», що знаходиться ліворуч від входу. Окрім того, даним рішенням зобов'язано ОСОБА_3 облаштувати за власний рахунок систему опалення, окремий вхід в приміщення 1-4, закласти двері з приміщення 1-5 в приміщення 1-2.
Після смерті ОСОБА_6, його частину спірного житлового будинку було успадковано сином - ОСОБА_6. Разом з сином відповідачка провела приватизацію земельної ділянки, площею 0,060 га, кадастровий номер 5310900000:50:066:0272, що розташована за адресою: вул. Шишацька, 99, м. Миргород, Полтавської області, котра належить їм на праві спільної сумісної власності.
Жодних перешкод у користуванні житловим приміщенням позивачу та її малолітній дитині не здійснює. Використовує лише ту частину житлового будинку, що перебуває у її власності. Просила суд відмовити у задоволенні позову.
09.07.2018 позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку для його подання, оскільки, при підготовці відповіді у неї виникли певні труднощі, які обумовлені тим, що відповідач у відзиві посилалася на раніше невідомі обставини, які потребували перевірки та уточнення. У відповіді зазначила, що відповідачем було подано відзив з пропущенням встановленого строку та не заявлено клопотання про його поновлення, а відтак, його слід залишити без розгляду. Крім того, додана до відзиву копія правовстановлюючого документу на ? частку спірного житлового будинку в порушення вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України не засвідчена відповідним чином, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.
13.07.2018 ОСОБА_3 було подано заперечення на відповідь на відзив. Вказала, що ухвала про відкриття провадження у справі, якою їй визначений п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, була отримана 19.06.2018, відповідь подано до суду та направлено позивачу 02.07.2018, тобто в межах встановленого строку. Погодилася з твердженням позивача про те, що одночасно з відзивом нею було подано копії письмових доказів, що не відповідають вимогам ч.5 ст. 95 ЦПК України. На усунення вказаного недоліку долучила до заперечення копії належно завірених письмових доказів та повідомила, що оригінали вказаних доказів будуть надані суду в ході розгляду справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2, який здійснює свої повноваження на підставі ордеру про надання правової допомоги (а.с.121) позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав вказаних у позові.
Відповідач ОСОБА_3 та її представника - адвокат ОСОБА_4, яка здійснює свої повноваження на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с.122) в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, покази свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що 17.02.2018 помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.17).
Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на ? частку житлового будинку з надвірними побудовами № 99, по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області, що належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.12).
За життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 09 січня 2018 приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу ОСОБА_10, відповідного до якого вказане майно заповів ОСОБА_1 (а.с.16).
У встановленому законом порядку позивачка прийняла спадщину в результаті чого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_7 20.09.2018 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/5 часток спірного житлового будинку (а.с.143).
Після смерті сина ОСОБА_3 організувала проведення робіт по встановленню додаткових вхідних дверей у вищезазначений житловий будинок, дана обставина визнається сторонами під час судового розгляду та підтверджується доказами, що долучені до справи.
ОСОБА_3 є власником ? частки житлового будинку з надвірними побудовами № 99, по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області, право власності на яку вона набула на підставі рішення народного суду Миргородського району Полтавської області від 28.02.1975 (а.с.111-112). Даним рішенням було здійснено поділ спільно нажитого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_8, набутого за час перебування у шлюбі, зокрема здійснено розподіл спірного житлового будинку з надвірними побудовами та визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на ? частину з виділенням їй в натурі кімнати 1-4 пл.7,6 кв. м., кімнати 1-5 пл. 15,9 кв. м., меншої частини сараю «Б» розміщеної праворуч від входу в прибудову до сараю «б», ? частини паркану та вбиральню. Окрім того даним рішенням зобов'язано ОСОБА_3 облаштувати за власний рахунок систему опалення, окремий вхід в приміщення 1-4, закласти двері з приміщення 1-5 в приміщення 1-2 (а.с.92).
З доказів відповідача, що були долучені до відзиву на позов вбачається, що у 1988 році, у зв'язку з розподілом даного житлового будинку та проведенням добудов, відповідачем, з метою приведення у відповідність фактичного плану будинку був виготовлений поверховий план, згідно з яким в частку ОСОБА_3 входять кімнати, 2-2 площею 7,6 кв.м., 2-3 пл. 15,9 кв. м. та добудовані кімнати 2-1 площею 12,2 кв. м. та кухні, яка не містить позначку «площею 6,7 кв. м.» Зовнішній вхід в дану частину будинку був через прибудовану кухню, що підтверджується копією витягу з технічної документації.
При встановленні правомірності набуття відповідачем права власності на прибудовані кімнати 2-1 площею 12,2 кв. м. та кухні, яка не містить позначку «площею 6,7 кв. м.», суд враховує правовий висновок Верховного Суду України від 18 грудня 2013у справі № 6 - 137цс13, згідно з яким питання набуття права власності на час їх побудови регулювалися Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та прийнятими відповідно до Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків », які, зокрема, визначали умови і правові наслідки будівництва, а тому згідно з Указом та постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт будівництва ними цього будинку з дотриманням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.
Оскільки, будинок був прийнятий в експлуатацію, а вказані зміни в плані були зареєстровані в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.95), суд вважає, що відповідач набула право власності на дані прибудови.
З копії технічного паспорту від 10.05.2007, долученого позивачем в якості доказу, вбачається, що його було виготовлено без урахування здійсненого поділу житлового будинку. Таким чином, частку будинку, що належить ОСОБА_3 не відображено в плані. Тобто, кімната 2-2 площею 7,6 кв.м. в новому плані визначена як кімната 1-4, кімната 2-3 пл. 15,9 кв. м. зображена в плані як кімната 1-5, а прибудована відповідачем кімната 2-1 площею 12,2 кв. м. зображено на плані як дві окремі кімнати 1-7 площею 8,2 кв. м. та 1-6 площею 3, 7 кв. м. Кухня, яка не містила в старому плані позначку «площею 6,7 кв. м.» в новому зображена як кімната 1-8 площею 6, 7 кв. м. (а.с. 10).
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили факт того, що відповідачка проводила певні ремонтно-будівельні роботи у спірному житловому будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1-2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що вхідні двері було змонтовано в кімнаті 1-8, дана обставина підтверджується як матеріалами справи, так і поясненнями учасників процесу. Твердження позивача про необхідність відповідачем перед початком виконання будівельних робіт, отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради не ґрунтуються на законі, оскільки у відповідності до Постанови КМУ від 07.06.2017 № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» для проведення даних робіт не потребується дозвіл органу місцевого самоврядування.
Крім того, доводи позивача про незаконність дій відповідача, щодо встановлення додаткових вхідних дверей, повністю спростовуються обставинами, встановленими рішенням від 1975 року, оскільки ним фактично було визначено подальший порядок користування житловим приміщенням з урахуванням здійсненого поділу, а будівельно-ремонті роботи проводяться в тій частині будинку, що була збудована та на законних підставах належить відповідачу ОСОБА_3, і спрямовані на виконання судового рішення. Тож, дана позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки дії відповідача є правомірними та не порушують прав позивача.
Також, відповідач ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК України, використала своє право на обов'язкову частку у спадщині після ОСОБА_6 що становить 1/10 частку спірного житлового будинку, як наслідок її частку у спірному житловому будинку було збільшено. Дана обставина визнавалася учасниками справи в ході судового розгляду, та не викликає в суду сумніву в її достовірності.
Таким чином, обставини, встановленні судом свідчать про правомірне проведення відповідачем вищевказаних ремонто-будівельних робіт, тож похідна позовна вимога позивача, щодо зобов'язання судом ОСОБА_3 провести демонтаж встановлених додаткових дверей та приведення несучої стіни в первісний стан також не підлягає до задоволення.
Що стосується позовної вимоги про встановлення зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні житловим будинком позивачу та її дитині, то судом не встановлено, обставин, які б свідчити про створення відповідачем ОСОБА_3 перешкод позивачу ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_5 у користуванні успадкованою часткою житлового приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову, у виді встановленої заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати руйнування несучої стіни, виконання будь-яким ремонтно-будівельних робіт, його переобладнання або перепланування, переобладнання або перепланування, мереж електропостачання, мереж водопостачання, мереж опалення, мереж газопостачання, що застосовані на підставі ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2018, у відповідності до ч. ч. 9,10 ст. 158 ЦПК України підлягають до скасування.
Застосоване ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2018 зустрічне забезпечення на підставі ч.2 ст. 155 ЦПК України підлягає скасуванню.
На підставі ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 155, 158, 259, 263, 265, 354 ЦПК України,-
ухвалив:
Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, (адреса: АДРЕСА_1, 37600) в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_2, (адреса: вул. Шишацька, 99, м. Миргород, Полтавська обл., 37600) про зобов'язання відповідача не чинити перешкод в користуванні житловим будинком.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2018 - скасувати.
Повернути ОСОБА_1 1000 грн., суму зустрічного забезпечення, які позивач сплатила на депозитний рахунок суду (Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, код отримувача (ЄДРПОУ):26304855, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, № рахунку: 37314008015950) відповідно до квитанції № 33193922 від 27.06.2018.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 06.11.2018
Суддя О. А. Городівський