Справа № 161/15623/18
Провадження № 2-а/161/550/18
19 листопада 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :
головуючого судді - Гриня О.М.,
з участю секретаря судових засідань - Муригіної А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти № 4 батальйону УПП у Волинській області рядового поліції Януша Миколи Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до поліцейського роти № 4 батальйону УПП у Волинській області рядового поліції Януша Миколи Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову вказує, що 23.09.2018 року поліцейський роти № 4 батальйону УПП у Волинській області рядовй поліції Януш М.М. у справі про адміністративне правопорушення виніс постанову серії ЕАВ №615666, якою визнав його виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 23.09.2018 року о 02:20:23 год. в місті Луцьку по вул. Набережна 2 керувавши автомобілем при повороті не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2.б ПДР. Вказує, що він не погоджується з вказаною постановою, оскільки її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що він керував автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1, не порушуючи ПДР із увімкненням покажчика правого повороту при виконання маневру. Відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи не дослідив та при винесенні постанови порушив також вимоги ст.ст. 268, 283 КУпАП. З огляду на наведене, просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №615666.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2018 року прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.
Відповідач своїм правом подачі відзиву на позов не скористався.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заявою від 15 листопада 2018 року просить розгляд справи здійснювати без його участі, проти задоволення позивних вимог заперечує.
У відповідності до ч. 4 ст.229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 615666 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови водій ОСОБА_2 23.09.2018 року о 02:20:23 год. в місті Луцьку по вул. Набережна 2 керуючи автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.4).
У відповідності до п. 9.2. «б» ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Ч. 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Нормами ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З наведеного вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фотозйомки та відеозапису.
На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу долучено відеозапис правопорушення.
Однак, на відеозаписі зафіксовано лише факт вручення постанови позивачу (без дотримання порядку встановленого ст.268 КУпАП), жодних інших обставин справи, в тому числі і підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_2 з порученням п. 9.2. «б» ПДР на диску відеозапису не міститься.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність, того що позивачем дійсно скоєне зазначені правопорушення, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, а також те, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення
Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 2, 6, 77, 242-246 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову інспектора роти № 4 батальйону УПП у Волинській області рядового поліції Януша Миколи Миколайовича серії ЕАВ № 615666 від 23 вересня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_2 скасувати, провадження по справі закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 19 листопада 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь
Волинської області