Справа № 279/4556/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шульга О.М.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
16 листопада 2018 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 року позовні вимоги задоволено, визнано бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати перерахованої пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року протиправною та зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії та провести виплату різниці між фактично отриманою пенсією та належної до сплати суми пенсії, починаючи з 01.01.2016 року на підставі наданої ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області довідки від 11.05.2017 року за №85/6513.
01.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в якій просить зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання виконавчого листа, одноразово виплатити ОСОБА_2 нараховану пенсію, згідно рішення суду починаючи з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала Коростенського міськрайонного суду Житомирської області необгрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.8 ст.262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 року позовні вимоги задоволено, визнано бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати перерахованої пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року протиправною та зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії та провести виплату різниці між фактично отриманою пенсією та належної до сплати суми пенсії, починаючи з 01.01.2016 року на підставі наданої ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області довідки від 11.05.2017 року за № 85/6513.
Також судом встановлено, що при ухваленні постанови від 08.12.2017 року у адміністративній справі № 279/4556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області судовий контроль не встановлювався.
Позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання постанови суду, який звернув до примусового виконання.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до положень ст.382 КАС України в редакції, що діє після 15.12.2017 року, суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вимогами статті 267 КАС України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювались повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.
Вказана стаття передбачала процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах - судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, а також судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (в резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.
Разом з тим, положеннями статей 246, 322 та 356 КАС України визначено вимоги до змісту постанов суду першої, апеляційної та касаційної інстанції та передбачено, що у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
З викладеного вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі може бути встановлений під час прийняття відповідної постанови.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст.181 КАС України (стаття 383 в новій редакції). Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст.267 КАС України (стаття 382 в новій редакції), зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Встановлення контролю за виконанням судового рішення або вимоги про визнання протиправної бездіяльності, що стосується невиконання судового рішення можливе лише в межах провадження у тій справі, рішення в якій, на думку позивача, не виконане або виконується в неналежному порядку.
У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після ухвалення постанови у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Таким чином, позивач може просити суд про контроль за виконанням постанови, але під час судового розгляду позову, але не скарги.
Вирішення даного питання узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2016 року у справі №755/11313/15 (К/800/44643/15), аналогічна норма закріплена і в ст.382 КАС України в новій редакції.
Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звертає увагу, що у заяві ОСОБА_2 не наданого жодних доказів існування намірів у Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання в повному обсязі судового рішення. Також відповідач наголошує, що перерахунок позивачу з 01.01.2018 року вже проведений, та виплачено пенсію в належному розмірі з 01.01.2018 року, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії від 22.02.2018 року (а.с. 118), та 10.04.2018 року (а.с.119). Сума перерахованої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року буде виплачено в порядку визначеному Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів судового контролю у даній справі.
У відповідності до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2018 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.