16 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 524/5023/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Макаренко Я.М.
суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018, суддя Нестеренко С.Г., м. Кременчук, по справі № 524/5023/18
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича
про визнання протиправною та скасування постанові про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Дуканіча Ігоря Вікторовича (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону №1 УПП в м. Кременчуці ДПП лейтенанта поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича за серією ЕАА №441631 від 13.06.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.10.2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Дуканіча Ігоря Вікторовича від 13.06.2018 року, серія ЕАА №441631 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою відповідача - інспектора роти № З батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Дуканіча Ігоря Вікторовича від 13 червня 2018 року, серія ЕАА № 441631, позивача ОСОБА_2 було притягнуто до. адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він цього дня близько 12 год. 47 хв., керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD, р.н. НОМЕР_1, у м. Кременчуці, на просп. Свободи, 124, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від зупинки для маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 "е" ПДР України.
Задовольняючи позовні вимоги та закриваючи провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 13 червня 2018 року відповідачем було винесено постанову серія ЕАА № 441631 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Згідно постанови серія ЕАА № 441631, ОСОБА_2 13 червня 2018 року близько 12 год. 47 хв., керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD, р.н. НОМЕР_1, у м. Кременчуці, на просп. Свободи, 124 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від зупинки для маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 "е" ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п. 15.9 "е" ПДР зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Проте, оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підставі яких відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення у сфері дорожнього руху.
Матеріали адміністративної справи містять відеозапис з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано місце зупинки транспортного засобу позивача.
Проте, колегія суддів зазначає, що такий відеозапис не доводить порушення позивачем п. 15.9 "е" ПДР України, оскільки з нього не можливо визначити відстань від місця зупинки транспортного засобу позивача до зупинки маршрутних транспортних засобів.
Схеми розташування транспортного засобу позивача матеріали справи не містять.
Отже такий відеозапис не доводить порушення позивачем п. 15.9 "е" ПДР України.
Враховуючи, що з наданого відповідачем в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відеозапису не можливо визначити відстань від місця зупинки транспортного засобу позивача до зупинки маршрутних транспортних засобів, то колегія суддів приходить до висновку, що вказаний відеозапис не є достатнім доказом вини позивача у порушенні п. 15.9 "е" ПДР України.
Отже, відеозапис не підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому не є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи недоведеність відповідачем порушення позивачем п. 15.9 "е" ПДР України колегія суддів дійшла висновку, що постанова серії ЕАА №441631 від 13.06.2018 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови серії ЕАА №441631 від 13.06.2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, то за приписами ч.3 ст.286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018 по справі № 524/5023/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош