Справа № 202/4967/18
Провадження № 2/202/2075/2018
Іменем України
07 листопада 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Некрасової А.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 у серпні 2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 липня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - «Романова». Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем. Позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося. З листопада 2016 року між позивачем та відповідачем припинені шлюбні стосунки, з цього періоду сторони проживають окремо, не мають єдиного бюджету та не ведуть спільного господарства.
Подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки між сторонами повністю втрачено почуття любові та поваги.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 29 липня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 410, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - «Романова», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-АП, № 074864, виданого 29 липня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя.
У зазначеному шлюбі у сторін народилася спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що було зроблено відповідний актовий запис № 362, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ №264192, виданим 27.04.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська.
Також встановлено, що між сторонами були фактично припинені шлюбні стосунки з листопада 2016 року, з цього ж часу сторони не ведуть спільного господарства та не мають єдиного бюджету, між ними примирення неможливе. Дитина після розірвання шлюбу буде проживати з матір'ю, спір з цього приводу та щодо поділу майна у сторін відсутній.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 120 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.
Суд враховує, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не бажали поновлювати стосунки, будь-яких заходів до примирення не приймають, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам сім'ї, а тому надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним.
Причиною розпаду сім'ї є різниця поглядів на життя, інтересів.
При постановленні рішення суд враховує те, що сімейно-шлюбні відносини припинені, спір щодо місця проживання дитини відсутній, сторони наполягали на розірванні шлюбу, зберігати шлюб не бажають, тому суд дійшов висновку, що сім'я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що має суттєве значення.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись ст. ст. 104, 110 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 141, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище «Єсіна») та ОСОБА_2, зареєстрований 29 липня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя, актовий запис № 410 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Прізвище дружини після розірвання шлюбу не змінювати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.П. Слюсар