Справа № 646/13416/16-ц
№ провадження 2/646/103/2018
(заочне)
07.11.18 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шелест І.М.,
за участю секретаря - Волошко К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу у загальному порядку за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕП», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу нерухомого майна, -
у присутності представника позивача - ОСОБА_4
Позивач ОСОБА_1 міська рада звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати недійсними та скасувати договори купівлі-продажу від 17.11.2016 № 2814 та № 2810, укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «ПЕП», посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що ТОВ «ПЕП» уклало спірні договори купівлі-продажу з порушенням істотних умов щодо такого правочину, а саме з порушенням вимог, визначених у ч. 6 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації
Крім того, як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2016, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 922/891/16, за яким позовні вимоги ТОВ «ПЕП» до ТОВ «ЛІК-Харківське будівельне управління» про визнання права власності на нерухоме майно літ. «П-1» та літ. «Р-1» по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові за набувальною давністю задоволено в повному обсязі.
ТОВ «ПЕП» з 07.07.2016 було власником нерухомого майна літ. «П-1»
та літ. «Р-1» на підставі вказаного рішення суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у вказаній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Тому, позивач вважає, що договори купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2016 № 2814 та № 2810, укладені між ТОВ «ПЕП» та ОСОБА_2 підлягають скасуванню та визнанню недійсними.
Представник позивача у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
ТОВ «ЛІК-Харківське будівельне управління» виключено зі складу співвідповідачів, про що суд виніс ухвалу у даній справі.
Відповідача ТОВ «ПЕП» за заявою від 07.11.2018 представника позивача ОСОБА_4 виключено із числа відповідачів та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.
У судове засідання представник ТОВ «ПЕП» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, до суду надійшов відзив на позов, в якому представник ТОВ «ПЕП» ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 міська рада жодних вимог щодо витребування майна на її користь не було заявлено, так як спірні будівлі ніколи не належали до майна, яким розпоряджається ХМР.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, з невідомих причин, про розгляд справи повідомлявся, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст. 280, 282 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовної заяви з наступних підстав.
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 у справі № 922/891/16 право власності на нежитлові будівлі літ. П-1 площею 47,4 кв.м., літ. Р-1 площею 389,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕП» за набувальною давністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 рішення суду першої інстанції у справі № 922/891/16 залишено без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 міської ради залишена без задоволення.
На підставі рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 за ТОВ «ПЕП» зареєстроване право власності на нерухоме майно літ. «П-1» та літ. «Р-1» по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові.
17.11.2016 між ТОВ «ПЕП» та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу № 2814 на ? частки нежитлової будівлі літ. «Р-1» площею 389,6 кв.м. та ? частки нежитлової будівлі літ. «П-1» площею 47,4 кв.м. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові.
17.11.2016 між ТОВ «ПЕП» та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу № 2810 на ? частки нежитлової будівлі літ. «Р-1» площею 389,6 кв.м. та ? частки нежитлової будівлі літ. «П-1» площею 47,4 кв.м. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2016 № 76486553 право власності на спірне майно літ. «Р-1» площею 389,6 кв.м. та літ. «П-1» площею 47,4 кв.м. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові з 17.11.2016 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 17.11.2016 № 2810 та № 2814. Право власності на нежитлову будівлю літ. "П-1" загальною площею 47,4 м.кв. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договрів купівлі-продажу від 17.11.2016 № 2810 та № 2814 відповідно. (а.с. 11-13).
На п'ятий день після укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у вказаній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області (а.с. 14-16).
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Судом встановлено, що договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові укладені з порушенням норм земельного законодавства, а саме ч. 6 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
В оскаржуваних договорах купівлі-продажу нерухомого майна кадастровий номер земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомості літ. «П-1» та літ. «Р-1» відсутній, що є порушенням істотних умов договору та земельного законодавства.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 3 статті 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2016 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Суд дійшов висновку, що спірні правочини є недійсними, враховуючи той факт, що зміст даних договорів суперечить вимогам чинного законодавства, а також інтересам держави в особі ОСОБА_1 міської ради, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
На підставі ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Таким чином, об'єкти нерухомості по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові знаходяться на земельній ділянці комунальної власності.
Відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності
по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові всупереч закону, а саме без реєстрації та оформлення у встановленому законом порядку прав на вказану земельну ділянку, що порушує вимоги, зокрема, ст. 125 ЗК України.
Відповідач фактично використовує земельну ділянку по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування об'єктів нерухомого майна, розташованих на ній, так як відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Тобто, використання належних відповідачу на праві власності об'єктів нерухомості без використання земельної ділянки по вул. Біологічній, 19
у м. Харкові, на якій вони розміщені, є неможливим, враховуючи критерій нероздільності земельної ділянки з об'єктами нерухомого майна, розташованими на ній.
Як результат, позивач позбавлений права власності у розумінні цивільного законодавства, яке відповідно до ст. ст. 316-317 ЦК України складається із права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також тих правомочностей, які пов'язані із реалізацією права власності, зокрема, вчинення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних цілей.
Позивач не може вчиняти щодо даної земельної ділянки жодних юридично значимих дій, спрямованих на передання цієї земельної ділянки у власність або надання її у користування будь-яким юридичним або фізичним особам, результатом якого є отримання власником земельної ділянки плати за землю у формі земельного податку або орендної плати.
Відповідач у свою чергу за користування земельною ділянкою
по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавством порядку та формі не сплачували, чим порушили ст. 206 ЗК України, яка встановлює, що використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Таким чином, використання нежитлових будівель свідчить про свідомі дії Відповідача, направлені на набуття речових прав на земельну ділянку
по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові без згоди та волевиявлення її власника, тобто
в обхід вимогам чинного законодавства та процедурі, затвердженої рішеннями ОСОБА_1 міської ради, зокрема, від 03.07.2013 № 1191/13, від 27.02.2008 № 41/08, що є порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Отже, ОСОБА_2 використовує земельну ділянку по вул. Біологічній, 19
у м. Харкові на підставі правочину, вчиненого всупереч діючим актам законодавства та локальним актам ОСОБА_1 міської ради, всупереч інтересам останньої як власника вказаної земельної ділянки.
Правочини в цілому є такими, що посягають на соціальні, економічні та суспільні основи держави в особі ОСОБА_1 міської ради, так як спрямовані на незаконне володіння, використання та розпорядження об'єктом права власності територіальної громади міста Харкова - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Позивача.
Суд зазначає, що ст. 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у діях ТОВ «ПЕП» під час укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна існували наміри порушити публічний порядок, розпорядившись земельною ділянкою під об'єктами нерухомого майна, яка є власністю ОСОБА_1 міської ради.
Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому для захисту майнового права, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, повинні застосовуватися наслідки, наведені в законі.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 міської ради підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 280, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК-Харківське будівельне управління», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.11.2016 № 2814, на підставі якого ОСОБА_2 (вул. Клочківська, 169, м. Харків, 61145, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перейшла ? частина права власності на нежитлову будівлю літ. «Р-1»загальною площею 389,6 кв.м. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові та ? частина права власності на нежитлову будівлю літ. «П-1» загальною площею 47,4 кв.м. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові, скасувавши його державну реєстрацію.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.11.2016 № 2810, на підставі якого ОСОБА_2 (вул. Клочківська, 169, м. Харків, 61145, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перейшла ? частина права власності на нежитлову будівлю літ. «Р-1»загальною площею 389,6 кв.м. по вул. Біологічній, 19 у м. Харкові та ? частина права власності на нежитлову будівлю літ. «П-1» загальною площею 47,4 кв.м. по вул. Біологічній,19 у м. Харкові, скасувавши його державну реєстрацію, скасувавши його державну реєстрацію.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 міської ради ЄДРПОУ НОМЕР_1 судові витрати в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України(в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлений 16.11.2018.
Суддя І.М. Шелест