Ухвала
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 760/6268/16-ц
провадження № 61-4св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідачі - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 лютого 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконувала, у зв'язку із чим станом на 30 листопада 2015 року у неї утворилася заборгованість на загальну суму 23 127,17 грн, яка складається із: 4 056,78 грн ? заборгованості за тілом кредиту, 14 742,91 грн ? заборгованості за процентами, 2 750,00 грн ? пеня, 1 577,48 грн ? штраф.
Враховуючи наведене, ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2012 року у розмірі 23 127,17 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. Суд двічі витребовував від позивача детальний розрахунок заборгованості, що підтверджує правильність здійсненого ним розрахунку, довідку про рух коштів на картковому рахунку ОСОБА_2, проте такі документи позивачем не надавалися.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2012 року у розмірі 23 127,17 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4 056,78 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14 742,91 грн, пені у розмірі 2 750,00 грн, штрафу у розмірі 500,00 грн (фіксована складова) та 1 077,48 грн (процентна складова).
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правильність складення розрахунку заборгованості. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяві підтвердила те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає кредитний договір. Право позивача на зміну розміру процентної ставки передбачене умовами укладеного кредитного договору від 03 лютого 2012 року. Позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки така обчислюється із дати останньої транзакції за банківською карткою відповідача, а саме 25 квітня 2013 року.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку» не можуть вважатися складовою кредитного договору за відсутності підпису позичальника, оскільки є незрозумілим чи саме ці умови та правила, тарифи існували на час укладення договору. Крім цього, позивач, звернувшись до суду із позовом 04 квітня 2016 року, пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки останній платіж за кредитною карткою відповідачем зроблений 23 березня 2013 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Перевіривши матеріали справи, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у справі.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про
відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом
касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим
Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року передано на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільну справу № 755/20484/15-ц (провадження № 61-6992св18).
Постановляючи вказану ухвалу, Верховний Суд у справі, яку передано на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходив із наявності підстави, передбаченої частиною першою статті 403 ЦПК України.
Передаючи на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільну справу № 755/20484/15-ц, Верховний Суд виходив із наявності протилежних за змістом висновків щодо застосування судом касаційної інстанції положень статті 634 ЦК України, в одних рішеннях Верховний Суд встановлює, що Умови і правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, в інших, що відсутність підпису на зазначених Умовах та правилах, на погодження із якими є посилання у підписаній позичальником анкеті-заяві, не свідчить про те, що їх неможливо вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі та оскаржувані рішення, які передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з викладеного суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 755/20484/15-ц.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у справі № 760/6268/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 755/20484/15-ц.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик